31.03.2025 Справа № 908/661/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) про забезпечення позову у справі
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а, м. Київ, 01011, ідентифікаційний номер юридичної особи 14305909)
до відповідача: Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» (вул. Гоголя, 101, смт. Михайлівка, Запорізька область, 72001, ідентифікаційний номер юридичної особи 30085371)
про стягнення 3 611 831 грн 44 коп.
за участю
представника позивача: Хільчук О.П., дов. № 380/24 від 19.06.2024 в режимі відеоконференцзвязку
представник відповідача: Першин В.М., ордер серія АР № 1089479 від 19.03.2025 в режимі відеоконференцзвязку
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" сформувало в системі "Електронний суд" позовну заяву про стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» заборгованість за кредитним договором № 011/10892/01281976 від 17 грудня 2021 року що становить 3 611 831 грн 44 коп., з яких заборгованість за тілом - 3 568 320 грн 48 коп., заборгованість за відсотками - 43 510 грн 96 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 18.03.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/661/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" сформувало в системі "Електронний суд" позовну заяву про стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Нива" заборгованість за кредитним договором № 011/10892/01281976 від 17 грудня 2021 року що становить 3 611 831 грн 44 коп., з яких заборгованість за тілом - 3 568 320 грн 48 коп., заборгованість за відсотками - 43 510 грн 96 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 18.03.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/661/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Також позивачем сформована в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС" заява про забезпечення позову вих. № 188/2/288 від 18.03.2025, відповідно до якої заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту в межах суми ціни позову на рухоме майно:
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу "НИВА" (код ЄДРПОУ 30085371);
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., №VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу "НИВА" (код ЄДРПОУ 30085371).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2025, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 20.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/661/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.04.2025 об 11 - 00 год.
Ухвалою суду від 20.03.2025 заяви представника відповідача Першина В.М. про розгляд заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням сторін та проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі 908/661/25 поза межами суду з використанням власних технічних засобів задоволено та призначено судове засідання з розгляду заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову у справі призначити на 21.04.2025 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 24.03.2025 виправлено описку в ухвалі суду від 20.03.2025 у справі № 908/661/25 про розгляд заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням сторін та викладено абз. 3 та 4 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:
"Судове засідання з розгляду заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову у справі призначити на 31.03.2025 о 12 год. 40 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Запорізької області за адресою: 69001 м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4, корпус 2, кабінет № 116".
"Позивачу - надати письмові пояснення (за наявності), у разі отриманням від відповідача заперечень, у строк не пізніше встановленої дати судового засідання надати відповідь на заперечення.
Відповідачу - надати у строк до 27.03.2025 заперечення з обґрунтуванням (за наявності)".
Судове засідання 31.03.2025 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Відводів складу суду, секретарю судового засідання не заявлено.
Права та обов'язки представникам сторін відомі, роз'яснень не потребують.
Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на рухоме майно є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів позивача у даній справі. Зважаючи на те, що на спірному майну відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження відповідачем, останній, без жодних перешкод, може його відчужити до ухвалення рішення у даній справі, що унеможливить поновлення прав та інтересів позивача у даній справі за рахунок цього майна. Окремо позивач звернув увагу суду, про неможливість подання прямих доказів щодо підготовки та наміру відповідача відчужити вказане вище майно з метою унеможливити виконання ймовірного судового рішення у даній справі, так як про такі дії відповідачі не повідомляють сторін по справі. Місце реєстрації відповідача знаходиться на окупованій росією території. 03.03.2025, за два тижні до закінчення кредитного договору, який є предметом позову, Відповідач звернувся до позивача із заявою у якій вимагає внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про припинення обтяжень майна, за договорами застави, строк яких давно закінчився, у тому числі і стосовно автомобілів зазначених у даній заяві, що опосередковано підтверджує намір відповідача відчужити зазначене майно. Також, у зазначеній заяві, відповідачем зазначено адресу для листування, на підконтрольній Україні території, а саме: 70417, Запорізька область, Запорізький район, смт. Сонячне, вул. Садова, 35а та електронну пошту niva 2012@ukr.net . Згідно інформації з сайту https://auto.ria.com/ середня ціна вартості вищевказаних автомобілів складає: VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в,. - 43 350 дол. США; VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в, - 24900 дол. США. Відтак, орієнтовна вартість вказаного майна складає 88 448 дол. США, що, з урахуванням курсу НБУ 41,5098 грн./дол. США станом на 17.03.2025р., еквівалентно 3 671 458,79 грн., тоді я ціна позову у дані справі становить 3 611 831,44 грн. Позивач вважає, що існує реальна потреба в застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить на праві власності Виробничому сільськогосподарському кооперативу «Нива», що забезпечить реальне виконання судового рішення по даній справі, оскільки у випадку відчуження майна відповідачами призведе до порушення прав та інтересів позивача та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення по даній справі про стягнення заборгованості з відповідача за рахунок вказаного майна.
Відповідач надав заперечення на заяву про забезпечення позову, вважає вимоги позивача незаконними та безпідставними, виходячи з наступного. 24 лютого 2022 року російські війська вторглись на територію України та в державі було оголошено військовий стан. Вже 26-27 лютого 2022 року російські війська окупували територію смт. Михайлівка Запорізької області, а в подальшому і більшу територію Василівського району Запорізької області, в т.ч. і територію здійснення господарської діяльності Відповідача. Ця територія є окупованою і до теперішнього часу. Протягом березня-травня 2022 року Відповідач опинився в повній військовій блокаді, що перешкоджало також його господарській діяльності. Крім того, окупаційні війська вдались до відкритого пограбування Відповідача, вивезення продукції та техніки на територію росії без відповідного дозволу власника Відповідача. Через такий стан речей голова Відповідача разом із сім'єю був вимушений виїхати на неокуповану територію України, багато працівників Відповідача були мобілізовані та стали на захист держави від військової агресії росії. Отже, все рухоме та нерухоме майно Відповідача залишилось на окупованій території Запорізької області, крім автомобілей марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому виїхав голова Відповідача із дружиною, та автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., VIN НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , на якому виїхав син голови Відповідача із сім'єю. 19 січня 2023 року Відповідач звернувся із заявою до правоохоронних органів про вчинення відносно нього кримінального правопорушення військовими росії та було внесені відомості до ЄРДР за № 12023082190000041 за ознаками ст. 438 ч. 1 КК України. В свою чергу, після виїзду на неокуповану територію України голова Відповідача звернувся до Позивача із відповідною заявою, на що йому було запропоновано і двічі укладено додаткові угоди в частині продовження строків дії кредитного договору № 011/10892/01281976 в надії на деокупацію території ведення господарської діяльності Відповідача. З незрозумілих причин Позивач в позові не зазначив, не надав відповідних копій документів та приховав від суду той факт, що кредитний договір № 011/10892/01281976 був забезпечений майном Відповідача, а саме договором застави придбаних Відповідачем бувшого у користування комбайну зернозбирального Claas Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.03.2025 3 Lexion 670, 2018р.в., бувшої у використанні жатки Claas V770 2018р.в. та бувшого у користування візка для транспортування жатки. Крім того, це заставне майно за вимогами Позивача кожного року страхувалось від страхових випадків, можливо і від військових дій. Через те, що під час виїзду з окупації голова Відповідача, в першу чергу, хвилювався про життя та здоров'я членів родини, документація Відповідача залишилась в його адміністративній будівлі на окупованій території, зв'язок із працівниками бухгалтерії, які залишились на окупованій території, відсутній, да і коли він був, то люди пояснювали, що їм під дулом автоматів забороняють спілкуватись та передавати будь-які документи на неокуповану територію України, а тому надати копії відповідних документів Відповідач не може. Крім того, за наявною в мережі інтернет та соціальних мережах інформації, Позивач свою банківську діяльність в росії не припинив, продовжує там працювати та сплачувати податки, таким чином підтримуючи агресивну політику та економіку країни-агресора росії, направлену на війну з Україною. Отже, на думку Відповідача, посилання Позивача в заяві про забезпечення позову на положення ст. 136 ГПК України, які дають суду право вжити передбачених статтею 137 цього кодексу заходів забезпечення позову у разі можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду є надуманими, оскільки у разі отримання судового рішення в подальшому на свою користь, Позивачу нічого не завадить звернути стягнення на предмет застави, який залишився на окупованій території України і яку росія наразі вважає своєю, а Позивач фактично має доступ до заставного майна. До позову Позивач надав лист Відповідача від 03 березня 2025 року, з якого вбачається, що 17 лютого 2022 року Відповідач повністю погасив Позивачу інший кредитний договір № 011/10892/0998630, який був забезпечений договором застави № 12/Д4-1-РБ/22/328 і серед заставного майна перебувають саме автомобілі марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., VIN НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, заборона відчуження рухомого майна за договором застави № 12/Д4-1- РБ/22/328 наразі існує і майно не звільнено з-під застави Позивача. Отже, твердження Позивача, що на спірному майну відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження відповідачами, останні, без жодних перешкод, можуть його відчужити до ухвалення рішення у даній справі, що унеможливить відновлення прав та інтересів позивача у даній справі за рахунок цього майна є навмисно неправдивими. Наразі Відповідач господарську діяльність з 24 лютого 2022 року не проводить, залишки грошових коштів на рахунках були використані на початку військової агресії росії для сплати податків та орендної плати орендодавцям, які залишились на окупованій території Запорізької області.
Відповідачем до матеріалів справи надано витяг з ЄРДР від 18.01.2023 за фактом вчинення злочину відносно Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» та листи Василівської громади та Михайлівської громади Запорізької області про окуповані території Запорізької області.
Позивачем надані письмові пояснення стосовно заперечень відповідача на заяву про забезпечення позову та копії річної фінансової звітності ВСК «Нива» за 2021 рік, а саме: Баланс, Звіт про фінансові результати та Звіт про рух грошових коштів (все у одному файлі), оригінали яких знаходяться у відповідача, та лист відповідача від 21.03.2024.
В судовому засіданні 31.03.2025 за підсумками проведеного судового засідання, судом прийнято рішення - проголошено його вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши викладені у ній обставини, обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких подана заява, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх доводи, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходу забезпечення позову щодо якого Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» подана відповідна заява, суд дійшов висновку, що невжиття заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду.
Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 Суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" також зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду (від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» заборгованість за кредитним договором № 011/10892/01281976 від 17 грудня 2021 року що становить 3 611 831 грн 44 коп., з яких заборгованість за тілом - 3 568 320 грн 48 коп., заборгованість за відсотками - 43 510 грн 96 коп.
Тобто між сторонами існує спір щодо сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 3 611 831 грн 44 коп. і виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
У разі пред'явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.
Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.
Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.
Позивач зазначив про неможливість подання прямих доказів щодо підготовки та наміру Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» відчужити вказане майно з метою унеможливити виконання ймовірного судового рішення у даній справі, так як про такі дії відповідачі не повідомляють сторін по справі. Місце реєстрації відповідача знаходиться на окупованій росією території. 03.03.2025, за два тижні до закінчення кредитного договору, який є предметом позову, відповідач звернувся до позивача із заявою у якій вимагає внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про припинення обтяжень майна, за договорами застави, строк яких давно закінчився, у тому числі і стосовно автомобілів зазначених у даній заяві, що опосередковано підтверджує намір відповідача відчужити зазначене майно. Також, у зазначеній заяві, відповідачем зазначено адресу для листування, на підконтрольній Україні території, а саме: 70417, Запорізька область, Запорізький район, смт. Сонячне, вул. Садова, 35а та електронну пошту niva-2012@ukr.net.
Згідно інформації з сайту https://auto.ria.com/ середня ціна вартості вищевказаних автомобілів складає: VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в,. - 43 350 дол. США; VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в, - 24900 дол. США. Відтак, орієнтовна вартість вказаного майна складає 88 448 дол. США, що, з урахуванням курсу НБУ 41.5098 грн./дол. США станом на 17.03.2025, еквівалентно 3 671 458,79 грн., тоді я ціна позову у дані справі становить 3 611 831 грн 44 коп.
У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив:
"Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення".
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог."
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
У запереченнях на заяву про забезпечення позову, відповідачем зазначено, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , це єдине майно, яке лишилось у відповідача, оскільки інше майно відповідача, лишилося на окупованій території та було захоплено російською федерацією. Вартість захопленого майна відповідача відповідно до витягу із ЄРДР № 12023082190000041, було ним визначено у розмірі 88 189 500,00 грн.
Відповідно балансу відповідача за 2021 рік, первісна вартість основних засобів (код рядку 1011) складає 55 057 000,00 грн., вартість необоротних активів (код рядка 1195) складає 36 968 000,00 грн., до яких входять і кошти на рахунках у банку (код рядка 1167) у розмірі 3 183 000,00 грн., які аж ніяк не могли бути захоплені та відповідно до заперечень відповідача були ним витрачені.
Таким, чином: 55 057 000,00 + 36 968 000,00 - 3 183 000,00 =88 842 000,00 грн.
Тобто, відповідно до балансу відповідача станом на 01.01.2022, вартість його основних засобів та інших активів, за виключенням коштів на рахунках у банку складав 88 842 000 грн 00 коп.
Таким чином втрата всього майна Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» підтверджується, як безпосередньо відповідачем так і наданими документами.
Отже виконання рішення суду у даній справі, можливо лише за рахунок автомобілів зазначених у заяві про забезпечення позову, оскільки інше майно у відповідача відсутнє.
Бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов'язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про наявність у кредитора права на захист порушених прав та законних інтересів шляхом стягнення боргу з будь-якого боржника.
Належність відповідачу рухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт як захід забезпечення позову, останній підтвердив.
На підтвердження наявності вищевказаного майна за відповідачем надано позивачем лист Головного сервісного центру МВС у відповідь на адвокатський запит.
З урахуванням викладених вище обставин, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на майно відповідача є додатковою гарантією, що рішення суду буде виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі задоволення позову судом.
При цьому слід зазначити, що у разі задоволення позову у цій справі про стягнення грошових коштів за кредитним договором, відповідачі матимуть можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно, на яке накладено арешт.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що застосування заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та попередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. І, навпаки, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
У постанові від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зауважує, що для співмірності із заявленими позовними вимогами накладення арешту на майно здійснюється у межах ціни позову.
Стосовно наявного у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про заборону відчуження рухомого майна, у тому числі, автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 стосовно яких Банк просить вжити заходів забезпечення, слід зазначити наступне.
Між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» було укладено декілька кредитних договорів:
1. Кредитний договір № 011/10892/01281976 від 17 грудня 2021 року, який є предметом позову, далі за текстом Кредитний договір 1.
Відповідно до статті 4 Кредитного договору 1 виконання зобов'язань Позичальника , що виникають(в т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором забезпечується заставою/іпотекою: сільськогосподарською технікою: комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 670, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; обладнання: жниварка зернова CLAAS VARIO 770, 2017 року випуску, заводський № НОМЕР_6 ; причеп (візок) для транспортування жниварки CLAAS 520, 2018 року випуску заводський №52009914, які на момент укладання договору належить Позичальнику на праві власності
Для забезпечення виконання зобов'язань Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» за Кредитним договором 1 між Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» було укладено договір застави № 12/Д4-1- РБ/22/591 від 17.12.2021 (далі - Догові застави № 1).
Відповідно до умов Договору застави № 1 Виробничий сільськогосподарський кооператив «Нива» передав у заставу Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» у забезпечення своїх зобов'язань за Кредитним договором № 1 Комбайн, жатку та візок для транспортування жатки, вартість яких було включено Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» до розмірів збитків та заявлено у кримінальному провадженні.
2. Кредитний договір № 011/10892/0998630 від 19.02.2021, далі за текстом Кредитний договір № 2.
Для забезпечення виконання зобов'язань Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» за Кредитним договором 2 між Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Нива» та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» було укладено договір застави № 12/Д4-1-РБ/22/328 від 19.02.2021 (далі - Договір застави 2).
Відповідно до умов Договору застави 2 Виробничий сільськогосподарський кооператив «Нива» передав у заставу Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» у забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором 2 чотири легкові автомобілі, у тому числі і два автомобіля, щодо яких Банк просить вжити заходів забезпечення позову.
25.02.2022 Виробничий сільськогосподарський кооператив «Нива» повністю погасив заборгованість по тілу та відсотках Кредитного договору 2.
Лише 03.03.2025 від Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» на адресу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», за два тижні до закінчення строку дії Кредитного договору 1, надійшла заява про припинення обтяження на два автомобілі, автомобілі автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Крім того, у запереченнях на заяву позивача про забезпечення позову, відповіача підтвердив, що все рухоме та нерухоме майно відповідача залишилось на окупованій території Запорізької області, крім автомобілів марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому виїхав голова Відповідача із дружиною, та автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., VIN НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , на якому виїхав син голови відповідача із сім'єю.
Отже, автомобілі використовуються, керівником Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» та членами його родини безкоштовно для задоволення їх особистих інтересів та потреб.
За таких обставин, враховуючи, що єдиним майном Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Нива» за рахунок якого може бути виконане рішення суду у даній справі, це два автомобіль, марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., VIN № НОМЕР_7 ( стосовно яких за декілька днів, до закінчення кредитного договору до Банку надійшла заява від Боржника, про вилучення запису про обтяження із реєстру), з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача в межах ціни позову у розмірі 3 611 831 грн 44 коп., а саме:
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу «НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371);
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., №VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу «НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371).
Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі.
Приймаючи до уваги, що вказані заходи забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Запорізької області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Також, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі № 908/661/25 задовольнити.
З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/661/25 законної сили, накласти арешт в межах суми позову 3 611 831 (три мільйона шістсот одинадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн 44 коп. на рухоме майно:
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2019 р.в., № VIN № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу «НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371);
- автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2017 р.в., №VIN № НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить Виробничому сільськогосподарському кооперативу «НИВА» (код ЄДРПОУ 30085371).
Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а, м. Київ, 01011, ідентифікаційний номер юридичної особи 14305909)
Боржником за даною ухвалою є: Виробничий сільськогосподарський кооператив «Нива» (вул. Гоголя, 101, смт. Михайлівка, Запорізька область, 72001, ідентифікаційний номер юридичної особи 30085371).
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати заявникові.
Відповідно до ст. 144 ГПК України, дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 04.03.2028.
Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Ухвала складена та підписана 03.04.2025.
Суддя С.С. Дроздова