вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
03 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/208/25
Суддя господарського суду - Худенко А.А.
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично інвестиційна група», м. Київ
до відповідача Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів Закарпатської області
про стягнення 350 911,73 грн заборгованості,
представники:
від позивача - без виклику
від відповідача - без виклику
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично інвестиційна група», м. Київ звернулось з позовом до відповідача Тячівської міської ради Закарпатської області, м. Тячів Закарпатської області про стягнення 350 911,73 грн заборгованості.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.02.2025 відкрито провадження у справі №907/208/25 в порядку спрощеного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу №325 від 13.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості за поставлену електроенергію, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 340 591,35 грн.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9340 грн пені та 979,78 грн три проценти річних за прострочення виконання зобов'язань.
Позиція відповідача
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав.
Водночас, представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав заяву б/н від 06.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2195/25 від 06.03.2025) про визнання ним заявленого позову в даній справі в повному обсязі.
Розглянувши заяву представника відповідача про визнання позову, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що заява відповідача про визнання ним позову, підписана уповноваженою особою; визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
За наслідками процедури публічної закупівлі між Тячівською міською радою Закарпатської області у якості споживача, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна група» у якості постачальника було укладено Договір №325 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до умов означеного Договору визначено, що постачальник продає електричну енергію (09310000-5) (ДК 021:2015) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість - 500 000 кВт/год. (п. 2.1 Договору)
Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше початку строку дії Договору та завершення процедури зміни постачальника.
Відповідно до Заяви-приєднання, що є Додатком 1 до Договору №325 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу визначено перелік об'єктів та точок комерційного обліку споживача, а також початок постачання електричної енергії з 01.01.2024.
Як зазначено у п. 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Ціна за спожиту електричну енергію у 2024 за 1 кВт/год, без урахування тарифів на її розподіл, становить 5,76272 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: 4,3171666667 грн -ціна електричної енергії, 0,48510 грн - тариф на послу з передачі електричної енергії, 0,96045339 грн - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії.
Загальна вартість всього обсягу поставки складає 2 881 360 грн з ПДВ, ПДВ - 480 266,66 грн.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.5. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначеним у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Відповідно до Комерційної пропозиції, що є Додатком 2 до Договору №325 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу встановлено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії відбувається за нерегульованим тарифом на електроенергію, оплата здійснюється по факту, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 05 числа місяця, наступним за розрахунковим, а споживач в свою чергу, протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку та Акту прийняття-передавання Товарної продукції споживачем, повинен такий оплатити. Термін дії Договору - до 31.12.2024.
Підпунктом 1 п. 6.2. Договору встановлено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.
Підпунктом 4 п. 6.2 Договору, також визначено, що протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим Договором, споживач зобов'язується розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію.
Як стверджує позивач, ним було виставлено авансовий рахунок №1471 від 17.12.2025 та Акт приймання-передачі товару №1334 від 17.12.2025 - за грудень 2024 року у розмірі 204 218,65 грн. Після отримання даних щодо фактичного споживання, здійсненого споживачем у грудні 2024 року, позивач виставив оновлений рахунок №1582 від 09.01.2025 року та Акт приймання-передачі Товару №1450 від 09.01.2025 року, із зазначенням уточненої суми до оплати - 340 591,35 грн.
Із долученого до матеріалів справи Коригування до акту приймання-передачі електроенергії №1334 вбачається коригування Акту №1334 за передачу-приймання електроенергії у грудні 2024 в розмірі 25 529,78 кВт/год на загальну суму 204 218,66 грн. Коригування: електроенергія у грудні 2024 в кількості 17 048 кВт/год на суму 136 372,69 грн. Відтак, із врахуванням коригування, скориговані дані - електроенергія у грудні 2024 у кількості 42 578 кВт/год на загальну суму 340 591,35 грн з ПДВ. Означене коригування підписане та скріплене печатками уповноважених представників сторін.
Відповідно до Акту приймання-передачі електроенергії №1450, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін, позивач (постачальник) передав, а відповідач (споживач) прийняв електричну енергію у грудні 2024 в кількості 42 578 кВт/год на загальну суму 340 591,35 грн.
До вказаного акту, постачальником виставлено рахунок на оплату №1582 на загальну суму 340 591,35 грн за поставлену електричну енергію в грудні в розмірі 42 578 кВт/год.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору, позивачем, як постачальником передано, а відповідачем, як споживачем прийнято в грудні електричну енергію в розмірі 42 578 кВт/год на суму 340 591,35 грн з ПДВ.
За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати вартості переданого йому товару за Договором №325 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу у визначений Договором строк, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача складає 340 591,35 грн, стягнення якої і є предметом судового розгляду у цій справі.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживач електричної енергії - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно підпункту 1 підпункту 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, станом на день розгляду даного спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина статті 275 Господарського кодексу України).
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до п. 26, 68 та 84 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», електрична енергія - це енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; постачання електричної енергії-продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Приписами ч. 1, 2, 6, 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
Роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов'язаних з цим послуг. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку (ч. 1, 2, 4, 9 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п. 1.1.1. ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з абзацом 14 пункту 1.1.2. глави 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку (п. 1.2.7. ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 3.1.1. Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».
Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора (п. 3.1.5. Правил).
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. ПРРЕЕ).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», пп. 1 п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пп. 2 п. 5.5.5. ПРРЕЕ передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За змістом п. 4.7., 4.8. ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Пунктом 4.12. ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. ПРРЕЕ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої йому за Договором №№325 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу електричної енергії, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 340 591,35 грн.
Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати спірної суми заборгованості.
Однак, представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано заяву б/н від 06.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2195/25 від 06.03.2025) зі змісту якої вбачається, що відповідач - Тячівська міська рада Закарпатської області повністю визнає позовні вимоги, заявлені в позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на викладені обставини, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Тячівської міської ради Закарпатської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично інвестиційна група» 340 591,35 грн заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №325 від 13.12.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9340 грн пені та 979,78 грн три проценти річних за прострочення виконання зобов'язань.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу положень ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поряд з цим, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
Відповідно до пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 вказала, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у т.ч. пп. 16 п. 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Підпункт 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у т. ч. фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває й на теперішній час.
За таких обставин, враховуючи те, що Договір №325 від 13.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу укладений між сторонами у т.ч. відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», а також те, що нарахування пені здійснено позивачем з 17.01.2025 по 20.02.2025 за зобов'язанням грудень 2024 року, що припадає на період дії воєнного стану в Україні, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, а отже і про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Що стосується заявлених до стягнення трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов, відповідачу за період з 17.01.2025 по 20.02.2025 нараховано - 3% річних в розмірі 979,78 грн.
Дослідивши долучений до матеріалів справи позивачем розрахунок трьох процентів річних, провівши власний арифметичний розрахунок, суд встановив що розмір заявлених до стягнення 979,78 грн трьох процентів річних обрахований вірно та підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов'язання
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до платіжної інструкції №5029442599 від 20.02.2025 позивачем сплачено суму 5 263 грн 68 коп судового збору.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розрахунок пропорції: сума задоволених позовних вимог помножена на суму сплаченого судового збору поділена на суму заявлених позовних вимог - 341 571, 13 грн Х 5263,68 грн / 350911,73 грн = 5123,57 грн.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд доходить висновків, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 5123,57 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Тячівської міської ради Закарпатської області (90500, Україна, Тячівський район, Закарпатська обл., місто Тячів, вулиця Шевченка, будинок, 2, код ЄДРПОУ - 04053766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна група» (01014, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 43, офіс 5, код ЄДРПОУ 44494907) заборгованість 340 591,35 грн. (триста сорок тисяч п'ятсот дев'яносто одна гривня, 35 коп.), 3 проценти річних у розмірі 979,78 грн. (дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень, 78 коп.), а також 5123,57 грн (п'ять тисяч сто двадцять три гривні, 57 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 03.04.2025
Суддя А.А. Худенко