вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
19 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/39/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., за участю секретаря судового засідання Меліки І.В.,
розглянувши матеріали
за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
до відповідача Приватного підприємства "Діло-Плюс", с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення 10 050,00 грн пені
За участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "Діло-Плюс" про стягнення пені в сумі 10 050,00 грн до Державного бюджету України за несвоєчасну та неповну оплату штрафу, накладеного згідно з рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/113-р/к від 31.10.2023 у справі № 63/6-01-125-2020.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/39/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.02.2025 об 11:30 год. та встановлено учасникам справи строк на подання до суду заяв по суті спору.
05.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1074/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд застосувати позовну давність щодо позовних вимог позивача та відмовити в задоволенні позову, та крім того заявляє клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
13.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1467/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника та згідно з яким повідомляє суд, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.02.2025 суд постановив повернути відповідачу без розгляду клопотання про поновлення строку на подання відзиву у зв'язку з непропущенням такого строку, закрити підготовче провадження та призначити справу № 907/39/25 до судового розгляду по суті на 19.03.2025 об 11:30 год.
19.03.2025 у судове засідання сторони явку уповноважених представників не забезпечили.
Суд, встановивши, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, врахувавши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, в порядку частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалив рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами щодо несвоєчасної оплати штрафу відповідачем, накладеного згідно з рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/113-р/к від 31.10.2023 у справі № 63/6-01-125-2020.
При цьому посилається на положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", яким встановлено порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України. Вказує, що рішення органу Антимонопольного комітету України є обов'язковим до виконання, а особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Водночас наголошує, що у разі прострочення вказаного строку сплати штрафу за кожний день прострочення стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу (частина 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
За твердженнями позивача, станом на момент подання позовної заяви про стягнення пені, відповідачем не надіслано до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату пені, що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на положення пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яким визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Так, за його доводами, позивач звернувся до суду поза межами позовної давності, оскільки з часу прийняття рішення Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/113-р/к від 31.10.2023 у справі № 63/6-01-125-2020 і до моменту звернення до суду минуло більше одного року, у зв'язку з чим просить суд застосувати позовну давність щодо позовних вимог позивача та відмовити у позові.
31.10.2023 Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалено рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 63/113-р/к у справі № 63/6-01-125-2020 (далі також - рішення), згідно з яким визнано, що Приватне підприємство "Діло-Плюс" та фізична особа-підприємець Терпак Віктор Вікторович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів, шляхом узгодження конкурентної поведінки про підготовці та участі у відкритих торгах "Придбання, технічний супровід при монтажі та налаштування терміналів (валідаторів) стаціонарних зі стабілізацією напруги у м.Чернівцях", які проводило Чернівецьке комунальне підприємство "Муніципальне підприємство" в системі електронних публічних електронних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівлі UA-2019-05-24-003021-a та накладено штраф на Приватне підприємство "Діло-Плюс" у розмірі 68 000,00 грн.
Як вбачається зі списку згрупованих відправлень вказане рішення відправлене на дійсну адресу відповідача супровідним листом № 63-02/2618 від 09.11.2023, та таке отримане 18.11.2023.
В подальшому, Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ухвалено рішення № 61/3-р/к у справі №63/6-01-125-2020 від 23.01.2024 про розстрочення ПП "Діло-Плюс" суми штрафу у розмірі 68 000,00 грн, що накладений згідно з рішенням наступним чином:
- січень 2024 - 11 500,00 грн.;
- лютий 2024 - 11 500,00 грн.;
- березень 2024 - 11 500,00 грн.;
- квітень 2024 - 11 500,00 грн.;
- травень 2024 - 11 500,00 грн.;
- червень 2024 - 10 500,00 грн.
Судом також встановлено, що відповідач сплачував суму штрафу відповідно до наступних платіжних інструкцій:
- № 0.0.3453450775.1 від 06.02.2024 на суму 11 500,00 грн;
- № 0.0.3502092350.1 від 01.03.2024 на суму 11 500,00 грн;
- № 0.0.3556469396.1 від 29.03.2024 на суму 11 500,00 грн;
- № 0.0.3620559370.1 від 01.05.2024 на суму 11 500,00 грн;
- № 0.0.3699047900.1 від 12.06.2024 на суму 11 500,00 грн;
- № 0.0.3810217936.1 від 10.08.2024 на суму 5 500,00 грн;
- № 0.0.3914299178.1 від 30.09.2024 на суму 5 000,00 грн.
За твердженням позивача, відповідачем сплачено штраф з простроченням визначеного рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України графіку розстрочення такого штрафу, що і стало підставою для нарахування останньому пені в сумі 10 050,00 грн, стягнення якої і є предметом розгляду даної справи.
Згідно із частиною 1 cтатті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України), Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статей 7, 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Також згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.
У абзаці 1 частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Водночас частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовано, що строки, передбачені абзацом 1 цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Згідно із частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 3 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини 5 статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини 3 статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Виходячи з системного аналізу частин 1 та 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4081/18, від 23.01.2020 у справі №910/4585/19).
Водночас судом встановлено, що відповідач рішення у судовому порядку не оскаржував, доказів зворотного суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі, зокрема про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Як передбачено абзацом 1, 2 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Судом встановлено, що, відповідно до наданих позивачем суду платіжних інструкцій, відповідач оплатив штраф з простроченням визначеного рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №61/3-р/к у справі № 63/6-01-125-2020 від 23.01.2024 графіку розстрочення такого штрафу.
Як вбачається з наданого до матеріалів позову розрахунку пені, позивачем заявлена до стягнення сума пені за прострочення оплати частини штрафу за червень 2024 року. Так, згідно з графіком розстрочення оплати штрафу останнім днем оплати частини штрафу за червень 2024 року у сумі 10 500,00 грн було 30.06.2024.
Однак, як встановлено судом, така оплата здійснена відповідачем з простроченням, що підтверджується платіжними інструкціями № 0.0.3810217936.1 від 10.08.2024 на суму 5 500,00 грн та № 0.0.3914299178.1 від 30.09.2024 на суму 5 000,00 грн.
Згідно з частинами 7, 13, 14 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Водночас доказів щодо сплати заявленої до стягнення суми пені в матеріали справи суду не надано.
Відтак суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, з урахуванням наведених вище обставин, доходить висновку, що такий розрахунок є арифметично вірний та обґрунтований.
Щодо аргументів відповідача у заявленому клопотанні про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, суд вважає за доцільним зазначити наступне.
По-перше, як встановлено в Законі України "Про захист економічної конкуренції": " За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу (за умови надання такою особою письмової згоди з фактом вчинення порушення та розміром накладеного штрафу), але не більше ніж на 12 місяців";
"Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції."
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З матеріалів справи вбачається, що рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу ухвалено Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 31.10.2023, однак за заявою відповідача зазначеним органом 23.01.2024 було ухвалено рішення щодо розстрочення Приватному підприємству "Діло-Плюс" суми штрафу.
З урахуванням чого, суд доходить висновку, що перебіг позовної давності у даній справі щодо визначення періоду нарахування пені слід відраховувати саме з прийнятого у рішенні про розстрочення суми штрафу (23.01.2024) графіку такого розстрочення (щомісячним платежем з січня по червень 2024 року), а отже, враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду (15.01.2025), позовна давність в один рік не пропущена.
По-друге, судом також враховується, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває дотепер.
Згідно з приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином позовна давність зупинена на строк дії воєнного стану.
З огляду на наведені норми суд встановив, що позивач не пропустив позовну давність за заявленою у справі вимого про стягнення спірної суми пені.
Враховуючи вищенаведені обставини, матеріали справи, оцінивши в сукупності доводи сторін, з огляду на чинність рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/113-р/к від 31.10.2023 у справі № 63/6-01-125-2020 та його обов'язковий характер, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 050,00 грн пені за невчасно сплачений штраф обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, а також враховуючи досліджені судом обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Діло-Плюс" (89625, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Великі Лучки, вул. Лесі Українки, буд. 17, код ЄДРПОУ 32055506) в дохід загального фонду Державного бюджету України 10 050,00 грн (десять тисяч п'ятдесят гривень 00 коп.) пені.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Діло-Плюс" (89625, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Великі Лучки, вул. Лесі Українки, буд. 17, код ЄДРПОУ 32055506) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013) 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складене та підписане 03.04.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко