вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
03.04.2025м. ДніпроСправа № 904/1545/25
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закалсервіс", м. Дніпро
про стягнення 1 988 932,13 грн.
Суддя Колісник І.І.
Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закалсервіс" безпідставно збережених коштів у сумі 1988932,13 грн за використання з 01.01.2021 по 21.11.2024 без достатньої правової підстави земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:01:568:0023 (далі - спірна земельна ділянка), що розташована за адресою: вул. Передова в районі буд. 265 у м. Дніпрі.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявні записи про право відповідача щодо оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 06.09.2017, строк якого закінчився та який не було пролонговано.
За вказаних обставин позивач стверджує, що відповідач за рахунок Дніпровської міської ради - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування вказаною земельною ділянкою на рівні орендної плати.
Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, частину першу статті 1212 Цивільного кодексу України.
Разом із позовом прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все рухоме, нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Закалсервіс" (код ЄДРПОУ: 19316846) у межах суми стягнення в розмірі 1988932,13 грн та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Закалсервіс" (код ЄДРПОУ: 19316846) у межах суми стягнення в розмірі 1988932,13 грн до набрання рішенням у справі законної сили.
При цьому позивач зазначає, що за результатом обстеження спірної земельної ділянки встановлено її використання під автостоянку. Також на цій земельній ділянці виявлено одноповерхові будівлі та прокладений підземний кабель електропередачі низької напруги.
Можливість відповідача розпоряджатися своїм майном є беззаперечною, що не виключає відчуження ним, передачу в іпотеку будівель і споруд, укладення договорів, зокрема суборенди та виведення коштів з його рахунків, що може призвести до затягування розгляду справи через збільшення кола її учасників.
На думку позивача, запропоновані ним заходи забезпечення позову убезпечать від затягування розгляду справи шляхом залучення до участі у справі нових учасників; не порушать прав відповідача та інших осіб; є пропорційними, обгрунтованими, співмірними та адекватними до пред'явлених позовних вимог; є збалансованими відносно інтересів учасників судового процесу; забезпечать ефективне поновлення порушених прав позивача внаслідок задоволення позову.
Правовою підставою заяви про забезпечення позову позивач зазначає статті 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, а також практику Верховного Суду.
За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).
За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.
За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Оцінюючи наведені заявником обставини в обгрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.
Згідно з приписами статті 3, 509 Цивільного кодексу України добросовісність є основою господарських взаємовідносин сторін як на етапі його укладення, так і на етапі подальших змін до нього чи припинення.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зважаючи на викладені позивачем обгрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.
Враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності юридичної особи-відповідача, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах заявленого предмета позову.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 (право відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), згідно з якою Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, суд не може покладатися на ймовірність добросовісної поведінки учасників справи за наявності між ними спору.
За умови неможливості встановити достатність майна та грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на його банківських рахунках, накладення арешту одночасно на майно і на грошові кошти відповідача є допустимим.
Крім того, забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на об'єкти рухомого та нерухомого майна, що належать відповідачу на праві власності без обмеження/позбавлення права користування ним, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За вказаних обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову за рахунок запропонованих ним заходів.
Водночас повне задоволення заяви позивача не відповідає змісту статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
Так, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21.
Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову (накладення арешту на майно в сумі 1988932,13 грн; накладення арешту на грошові кошти в сумі 1988932,13 грн) фактично удвічі перевищують ціну позову, що є недопустимим.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовими висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (п.п. 30, 32, 35), яка відступила від правового висновку Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 зі справи №905/447/22 щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на все рухоме, нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Закалсервіс" (код ЄДРПОУ: 19316846: місцезнаходження: 49021, м. Дніпро, вул. Райніса, буд. 18) та на грошові кошти, що обліковуються на його розрахункових рахунках у межах суми стягнення в розмірі 1988932,13 грн до набрання рішенням у справі законної сили.
У решті заяви про забезпечення позову - відмовити.
Стягувач: Дніпровська міська рада (код ЄДРПОУ: 26510514; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 75).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Закалсервіс" (код ЄДРПОУ: 19316846: місцезнаходження: 49021, м. Дніпро, вул. Райніса, буд. 18).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 03.04.2025.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 04.04.2028 включно.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Колісник