13.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/394/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.
представники сторін:
від позивача: Буркова О.М., представник;
від відповідача: Дем'яненко О.І., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 року (суддя Дупляк С.А., повне рішення складено 10.07.2023 року) у справі № 904/394/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення грошових коштів, -
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - відповідач), в якій просило суд стягнути з відповідача основну заборгованість за договором про врегулювання небалансів електричної енергії у розмірі 564 577 520, 34 грн, пеню у розмірі 7 543 059, 35 грн, три проценти річних у розмірі 6 532 942, 59 грн та інфляційні втрати у розмірі 23 226 518, 67 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка ухвалою від 22.03.2023 року прийнята судом до розгляду).
В обґрунтування позову вказував, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач виставив відповідачу рахунки для оплати та надав акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів і сплати інших платежів за договором, які відповідач не підписав і не оплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 року у цій справі позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 564 577 520, 34 грн основної заборгованості, 6 511 389, 68 грн трьох процентів річних, 23 199 442, 52 грн інфляційних втрат, 927 563, 56 грн судового збору; в решті позовних вимог (про стягнення 7 543 059, 35 грн пені, 21 552, 91 грн трьох процентів річних та 27 076, 15 грн інфляційних втрат) відмовлено; відстрочено виконання судового рішення до 31.08.2023 року включно.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 року у справі № 904/394/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог на суму 2 647 240, 80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; відстрочити виконання судового рішення на 12 місяців.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в процесі розгляду даної справи з'явилася інформація та звіти від співробітників відповідача, які працюють в зоні бойових дій, про маршрути аварійних схем живлення знеструмлених споживачів, технічні характеристики ліній та даних по вузлах обліку.
На підставі отриманих даних було проведено аналіз такої інформації та виявлено, що розподіл мережами АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" фактично зменшився, але в той же час надходження (транзит, передача) електричної енергії мережами відповідача збільшилося.
За доводами скаржника це сталося внаслідок того, що позивач не виконує зобов'язання щодо ремонту (відновлення пошкоджених) власних мереж: дев'яти магістральних ЛЕП позивача, якими до початку ведення бойових дій забезпечувалась передача та транзит електричної енергії в Донецьку область, та суміжну Харківську область.
Апелянт вказує, що відповідачем було створено транзитні лінії 110 кВ, у тому числі своїми мережами, задля відновлення живлення споживачів Донецької та Харківської областей. Після створення таких ліній, саме мережами відповідача позивач продовжував і продовжує передавати електричну енергію в суміжні області, не здійснюючи жодних заходів з ремонту своїх мереж.
Тобто, позивач здійснює передачу та транспортування електричної енергії (власну господарську діяльність), використовуючи мережі ОСР та покладаючи всі втрати, які виникають під час передачі електричної енергії на відповідача. Ці факти позивач не заперечує.
Скаржник звертає увагу, що обсяги, з якими не погодився відповідач, складають 12 112 МВт*год[1], та просив позивача сторнувати рахунки врегулювання небалансів за періоди з червня 2022 року по березень 2023 року, шляхом зменшення їх сумарно на 44 698 405 грн без ПДВ, на вартість обсягів ТВЕ[2] в транзитних ЛЕП.
Позивачем заявлено до стягнення борг за період червень 2022 року - грудень 2022 року, отже обсяг послуг, з якими не погоджується відповідач, за
вказаний період складає 560 МВт*год - 2 177 468,00 грн без ПДВ (2 647 240,80 з ПДВ). Разом з додатковими поясненнями відповідач надав суду контррозрахунок.
Щодо підстав для відстрочення виконання рішення на дванадцять місяців скаржник посилається на таке:
Відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення, яке мотивовано тим, що введення в Україні воєнного стану та військові дії суттєво вплинули на результати діяльності підприємства. На даний час виконання рішення ускладнюється наявністю арешту на рахунках боржника, який накладено державною виконавчою службою.
Арешт накладено навіть на рахунок, з якого здійснюється оплата усіх обов'язкових платежів, виплата заробітної плати працівникам та на все рухоме і нерухоме майно боржника в межах виконавчих проваджень.
Має місце несприятлива фінансова ситуація, що пов'язана з великими щоденними збитками у господарській діяльності.
Апелянт просить скасувати оскаржуване ним рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" також звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 543 059, 35 грн пені, 21 552, 91 грн трьох процентів річних та 27 076, 15 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення вказаних сум.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зміст постанов НКРЕКП №№ 332 та 413 свідчить, що їх норми містять загальнообов'язкові правила поведінки, поширюються на невизначене коло осіб - учасників ринку електроенергії та розраховані на неодноразове застосування.
При цьому, норми ЦК, ГК України та Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон про ринок) є чинними і жодних умов чи застережень про можливість не нарахування штрафних санкцій та/або зупинення їх стягнення за рішенням суб'єкта владних повноважень (НКРЕКП), не містять.
Також апелянт вказує, що в п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон про НКРЕКП), на який послався місцевий суд, йдеться про право Регулятора приймати рішення з питань, що належать до його компетенції.
При цьому, повноваження Регулятора на ринку електричної енергії визначені ч. 1 ст. 17 Закону про НКРЕКП та ч. 3 ст. 6 Закону про ринок, у яких відсутня норма про можливість НКРЕКП врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії шляхом, зокрема, визначення умов і порядку нарахування/стягнення штрафних санкцій за договором про участь в балансуючому ринку.
Апелянт вважає, що зазначені в п. 16 постанови НКРЕКП №332 приписи є настановами, тобто рекомендаціями/порадами, які не мають обов'язкового характеру, не містять умов чи застережень про звільнення учасників ринку електричної енергії, в тому числі відповідача, від сплати пені за порушення умов договору про участь у балансуючому ринку.
На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 543 059,35 грн.
Скаржник звертає увагу, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що здійснив власний перерахунок трьох процентів річних та встановив, що розрахунок позивача має помилки, а тому правильною сумою трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача, є 6 511 389,68 грн.
Також господарський суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та встановив, що розрахунок позивача має помилки, а тому правильною сумою інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, є 23 199 442,52 грн.
Водночас, у оскаржуваному рішенні суд не зазначив, в якій саме частині розрахунків допущено помилку, що не дає позивачу можливості впевнитися у законності судового рішення у цій частині.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" згідно відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" просить залишити скаргу без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури з 16.06.2022 року до 05.01.2023 року і відповідач не висловлював своїх заперечень щодо інформації, яка містилася у них.
При цьому, відповідач продовжував накопичувати різницю електричної енергії між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
За доводами позивача, відповідачем не надано доказів того, що про невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо ремонту власних мереж, відповідач дізнався вже після подачі відзиву на позовну заяву.
Також позивач вважає, що скаржником не надано доказів того, що відповідач дізнався про включення обсягів переданої електричної енергії позивача мережами відповідача до рахунків за договором про врегулювання небалансів, затвердженого наказом НЕК "Укренерго" від 16.05.2022 року № 176, тільки наприкінці квітня 2023 року.
Щодо відстрочки виконання рішення позивач зазначає, що відповідач не продемонстрував суду добросовісність своєї поведінки.
При цьому, позивач вважає, що судом першої інстанції вже було вирішено питання щодо відстрочки виконання судового рішення та судом було враховано всі надані відповідачем докази та дотримано балансу сторін.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі"; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.11.2023 року на 15:10 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.11.2023 року на 15:10 год; об'єднано апеляційну скаргу до спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 року у справі № 904/394/23 було зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 911/1359/22.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 року провадження за вказаними апеляційними скаргам поновлено; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.09.2024 року на 11:50 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 розгляд апеляційних скарг відкладено на 29.10.2024 року на 11:50 год. у зв'язку з відрядженням головуючого судді Верхогляд Т.А.
У судовому засіданні 29.10.2024 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 13.02.2025 року о 16:30 год.
У судовому засіданні 13.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача із заявою-приєднанням до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (без дати), у якій відповідач визнав, що з текстом договору та Правилами ринку ознайомлений.
Позивач повідомленням про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 27.11.2020 року за вих. №01/43433 проінформував відповідача, що останнього приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку. Датою акцептування визначено 01.12.2020 року.
Отже, з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку, встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 року №307 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 15.07.2020 року №1434) та Законом України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
Наказом позивача від 16.05.2022 року за №176 "Про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії" відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №307 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 06.05.2022 року №458) затверджено, зокрема, умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Оскільки спірним періодом у справі №904/394/23 визначено період з червня 2022 року до грудня 2022 року, суд першої інстанції встановив, що відносини між сторонами у період з 01.06.2022 року до 08.06.2022 року врегульовано саме договором, умови якого затверджені наказом позивача від 16.05.2022 року за №176.
Наказом позивача від 09.06.2022 року за №236 "Про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії" відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №307 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 06.05.2022 року №458) затверджено, зокрема, умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Оскільки спірним періодом у справі №904/394/23 визначено період з червня до грудня 2022 року, суд встановив, що відносини між сторонами у період з 09.06.2022 року до 31.12.2022 року врегульовано саме договором, умови якого затверджені наказом позивача від 09.06.2022 року за №236.
Отже, з огляду на викладене, між позивачем (далі - позивач, оператор системи передачі, ОСП) та відповідачем (далі - відповідач, користувач системи передачі, СВБ), який приєднався до Типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, був укладений договір про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого вказано, що договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (п. 1.2 договору).
Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 9.1 цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 9.2 договору).
Вищевказаний договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст.634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті ДП "НЕК "Укренерго".
З метою оплати електричної енергії для врегулювання небалансів позивач виставив відповідачу рахунки-фактури (invoice) на загальну суму 564 577 520,34 грн, а саме:
№1606202200256 від 16.06.2022 на суму 13 214 423, 89 грн (арк. 32, том 1);
№2406202200257 від 24.06.2022 на суму 13 924 021, 81 грн (арк. 34, том 1);
№0607202200263 від 06.07.2022 на суму 14 824 570, 84 грн (арк. 36, том 1);
№1407202200200 від 14.07.2022 на суму 15 619 157, 92 грн (арк. 38, том 1);
№2607202200200 від 26.07.2022 на суму 13 933 847, 39 грн (арк. 40, том 1);
№0408202200199 від 04.08.2022 на суму 16 227 845, 57 грн (арк. 42, том 1);
№1608202200201 від 16.08.2022 на суму 16 119 926, 32 грн (арк. 44, том 1);
№2508202200392 від 25.08.2022 на суму 16 030 361, 90 грн (арк. 46, том 1);
№0609202200202 від 06.09.2022 на суму 18 163 442, 23 грн (арк. 48, том 1);
№1509202200204 від 15.09.2022 на суму 18 693 308, 03 грн (арк. 50, том 1);
№2609202200199 від 26.09.2022 на суму 23 242 037, 69 грн (арк. 52, том 1);
№0610202200395 від 06.10.2022 на суму 24 197 442, 92 грн (арк. 54, том 1);
№2010202200167 від 20.10.2022 на суму 26 768 656, 08 грн (арк. 56, том 1);
№2610202200167 від 26.10.2022 на суму 35 559 160, 73 грн (арк. 58, том 1);
№0411202200168 від 04.11.2022 на суму 48 277 485, 80 грн (арк. 60, том 1);
№1611202200193 від 16.11.2022 на суму 37 034 881, 98 грн (арк. 62, том 1);
№2411202200160 від 24.11.2022 на суму 36 588 830, 88 грн (арк. 64, том 1);
№0612202200183 віл 06.12.2022 на суму 7 440 388, 14 грн (арк. 66, том 1);
№0612202200372 від 06.12.2022 на суму 3 841 133, 15 грн (арк. 68, том 1);
№0612202200561 від 06.12.2022 на суму 24 522 018, 12 грн (арк. 70, том 1);
№1512202200166 від 15.12.2022 на суму 49 241 702, 65 грн (арк. 72, том 1);
№2612202200160 від 26.12.2022 на суму 21 411 202, 13 грн (арк. 74, том 1);
№2612202200346 від 26.12.2022 на суму 1 419 663, 40 грн (арк. 76, том 1);
№2612202200533 від 26.12.2022 на суму 18 434 686, 91 грн (арк. 78, том 1);
№0501202300728 від 05.01.2023 на суму 49 847 323, 86 грн (арк. 185, том 1).
Вказані рахунки підписані шляхом накладення КЕП уповноваженою особою позивача, що підтверджується долученими до справи протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
На підтвердження направлення рахунків на оплату позивачем до матеріалів справи надані роздруківки електронної пошти та знімки екранів комп'ютера направлення рахунків на електронну пошту відповідача.
Супровідними листами про направлення первинних документів за період з червня 2022 року до грудня 2022 року позивач направив відповідачу акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, засвідчені кваліфікованим електронним підписом, а саме -№ВН/22/06-0518 від 30.06.2022 року на суму 41 963 016, 54 грн, №ВН/22/07-0518 від 31.07.2022 року на суму 45 780 850, 87 грн, №ВН/22/08-0518 від 31.08.2022 року на суму 50 313 730, 45 грн, №ВН/22/09-0518 від 30.09.2022 року на суму 66 132 788, 64 грн, №ВН/22/10-0518 від 31.10.2022 року на суму 110 605 302, 61 грн, №ВН/22/11-0518 від 30.11.2022 року на суму 109 427 252, 27 грн, №ВН/22/12-0518 від 31.12.2022 року на суму 140 354 578, 94 грн.
Крім цього, позивач просив відповідача підписані КЕП примірники оригіналів актів повернути протягом двох робочих днів на електронну адресу settlementacts@ua.energy.
Оскільки відповідач позивачу не повернув акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, засвідчені кваліфікованим електронним підписом, заборгованість за електричну енергію для врегулювання небалансів не погасив, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Як зазначено вище, договір, укладений між сторонами є публічним, укладеним з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті ДП "НЕК "Укренерго".
Порядок розрахунків врегульований у розділі 5 договору.
Так, відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил ринку" від 14.03.2018 року №307 затверджені Правила ринку (далі - Правила).
При прийнятті рішення у справі №904/394/23 судом першої інстанції застосовано редакцію Правил від 01.06.2022 року, оскільки спірним є період з червня 2022 року до грудня 2022 року.
Відповідно до п.1.1.4 Правил скорочення, що застосовуються в цих Правилах, мають такі значення:
АР - адміністратор розрахунків;
ОР - оператор ринку;
ОСП - оператор системи передачі;
СВБ - сторона, відповідальна за баланс.
Відповідно до п. 7.1.1 Правил АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді.
Окремий порядок виставлення рахунків застосовується для розрахунків за ДП, послуги із зменшення навантаження та розрахунків за балансуючу електричну енергію, розрахунків за небаланси електричної енергії, платежів з/на збірні рахунки і плати за невідповідність та інших платежів (п. 7.1.2 Правил).
Згідно з п. 7.1.3 Правил платіжні документи виставляються із включенням усіх застосовних податків.
Відповідно до п.7.3.1 Правил визначено, що АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з п. 5.3.1 Правил ринку рахунок A-B використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів, у тому числі оплату/зарахування за отримання/надання аварійної допомоги операторам системи передачі суміжних держав та позапланових перетоків електричної енергії.
Платіжний документ, відповідно до значення терміну, який вживається у Правилах ринку, це рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.
Відповідно до п. 5.7 договору якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку.
Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
Між тим, відповідно до п. 7.8.1 Правил, якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом.
Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору про врегулювання небалансів електричної енергії чітко визначено для СВБ порядок повідомлення ОСП щодо заперечень по рахунках.
Суд першої інстанції встановив, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури (invoice) з 16.06.2022 року до 05.01.2023 року і відповідач не висловлював своїх заперечень щодо інформації, яка містилася у них.
Більш того, відповідач не лише не заперечував проти інформації, вказаної у платіжних документах, а й продовжував накопичувати різницю електричної енергії між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку (визначення терміну небаланс електричної енергії міститься у п. 46 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Матеріали справи свідчать, що відповідач обов'язок зі сплати коштів у визначений договором строк не виконав, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 564 577 520, 34 грн вірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на обставини невиконання позивачем зобов'язань щодо ремонту власних мереж не приймаються судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, на які посилається даний апелянт.
Посилання скаржника на те, що вказані обставини стали відомі Акціонерному товариству "ДТЕК Донецькі електромережі" наприкінці квітня 2023 року також не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами.
Щодо стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.
Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 7 543 059, 35 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.2 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми прострочення платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з ч.1 ст. 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п. 4 ч.4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Апеляційний суд констатує, що постанова № 332 від 25.02.2022 року (у редакції від 26.04.2022 року) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року по справі № 911/1359/22.
Що стосується посилання скаржника на те, що у даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу, ніж постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (у редакції від 26.04.2022 року), колегія суддів звертає увагу на наступне:
Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.
Відповідно до ч.1 ст. 66 Закону "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Істотні умови двосторонніх договорів визначені у ч.3 ст.66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов'язки та відповідальність сторін (п. 8 ч.3 ст. 66 Закону).
Згідно з ч.3 ст. 6 Закону "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.
Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (п.16 ч.2 ст. 3 Закону "Про ринок електричної енергії").
Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.
Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Законами України, строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 року "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до положень ч.1 ст.20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.
Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії"; "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Згідно з п.5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 року № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 року № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2024 року по справі № 911/1359/22 дійшов висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому, такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Апеляційний суд звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 року (у редакції від 27.02.2022 року) та № 333 (у редакції від 26.04.2022 року) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 року від 25.02.2022 року має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями ст. 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягненні пені, суд першої інстанції посилався на приписи Постанови №332, а саме підпункт 16 пункту 1 такого змісту: на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати таку настанову - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, суд першої інстанції застосував приписи Постанови №332 як ті, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції, виходячи з вищенаведених висновків про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Апеляційний суд також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
Колегія суддів також враховує, що 15.03.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX, 2).
У підпункті 2 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено: "Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту:
"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Отже, відповідно до цього Закону прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнені пунктом 19.
Статтями 257-259 Цивільного кодексу України унормовано загальна позовна давність, спеціальна позовна давність, зміна тривалості позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме - відмовив у задоволенні пені з посиланнями на приписи Постанови №332.
Щодо вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 20.06.2022 року по 14.03.2023 року на загальну суму 6 532 942, 59 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з липня 2022 року до лютого 2023 року на суму 23 226 518, 67 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, господарський суд здійснив власний перерахунок трьох процентів річних та встановив, що розрахунок позивача має помилки, а тому правильною сумою трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача є 6 511 389, 68 грн та сумою інфляційних втрат є 23 199 442, 52 грн.
При перевірці розрахунку процентів річних та інфляційних втрат судом першої інстанції враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2023 року у справі №910/15364/20 щодо порядку застосування положень Правил ринку в частині визначення відліку строку на оплату платіжного документу "з моменту формування такого документу у системі", правовідносини у яких є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається. Строк оплати визначено з урахуванням п. 7.7.3 Правил.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню в сумах визначених судом першої інстанції, а саме: 3% річних у розмірі 6 511 389, 68 грн; інфляційні втрати у розмірі 23 199 442, 52 грн.
Доводи Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" зводяться виключно до незгоди з рішенням суду першої інстанції в цій частині, оскільки в оскаржуваному рішенні судом зазначено підстави та порядок здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, посилань на конкретні порушення судом першої інстанції норм матеріального права при розрахунку вказаної заборгованості, скаржником не наведено, а тому вказані доводи не приймаються судом до уваги.
Щодо відстрочки виконання рішення колегія суддів зазначає наступне.
Клопотання про відстрочення виконання судового рішення відповідач вмотивовує тим, що він здійснює свою господарську діяльність на території Донецької області, на якій ведуться активні бойові дії, внаслідок яких втрачені власні розподільчі мережі та доступ до мережі споживачів. Незважаючи на бойові дії відповідач здійснює оперативне відновлення електропостачання в населених пунктах Донецької області.
Відповідач звертає увагу, що на примусовому виконанні у державного виконавця знаходиться значна кількість виконавчих проваджень, а блокування рахунків фактично призводить до блокування господарської діяльності відповідача.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 вказаної статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як встановлено судом першої інстанції, наведені відповідачем обставини, які перешкоджають виконанню судового рішення, мають вплив на належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки відповідачем до справи долучено накази про тимчасове зупинення діяльності, докази повідомлення Офісу Генерального прокурора, Міністерства енергетики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позивача та Управління Держенергонагляду у Донецькій області про втрату контролю над структурними підрозділами відповідача внаслідок бойових дій,
Відповідачем також були надані суду докази про те, що товариство внаслідок військової агресії не має можливості розпоряджатися майном (у тому числі підстанціями, енергооб'єктами, обладнанням, що зупинена діяльність ряду його відокремлених та структурних підрозділів.
Також до справи долучені постанови виконавчої служби про арешт майна відповідача та перелік пошкодженого майна в результаті бойових дій.
Приймаючи рішення про можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спірна заборгованість виникла у період з червня 2022 до грудня 2022 року. Тобто, саме у період виникнення спірної заборгованості відповідач втратив контроль над частиною своїх підрозділів та зупинив їх діяльність через активні бойові дії, викликані збройною агресією російської федерації. Вказана обставина є такою, що не підлягає доказуванню, оскільки є загальновідомою.
Також, саме у спірний період, в тому числі, майно відповідача зазнало пошкоджень.
В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відстрочення виконання рішення суду до 31.08.2023 року, оскільки в даному випадку посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв'язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі, а відстрочення виконання судового рішення до 31.08.2023 року вданому випадку є справедливим та враховує інтереси обох сторін.
Крім того, при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за договором.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України однорічний строк обраховується з дня ухвалення такого рішення, а не з дати набрання таким рішенням законної сил
Судова колегія не приймає до уваги доводи Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" щодо визначення терміну відстрочення виконання рішення, викладені скаржником, оскільки останні фактично зводяться до незгоди з прийнятим місцевим господарським судом судовим рішенням у даній справі та не є підставою за нормами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для скасування вірного висновку суду.
За встановлених вище обставин, доводи обох апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження, відповідно, відсутні підстави для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин справи обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 року у справі № 904/394/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 року у справі № 904/394/23 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги віднести на апелянтів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 02.04.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков