24 березня 2025 року м. Харків Справа №922/3905/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
за участю представників:
позивача - Колісниченко А.С.;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 (вх.№480Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 року у справі №922/3905/24,
за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
до 1. ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),
2. ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кегичівський агрошляхбуд» (місцезнаходження: 64003, Харківська область, Кегичівський район, селище Кегичівка, вулиця Холодноярська (колишня Пушкіна), будинок 45; код ЄДРПОУ: 03581931),
2. ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ),
3. ОСОБА_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_5 )
4. приватний нотаріус Алієва Маргарита Ілгарівна (місцезнаходження:Харківська обл., м.Харків, вул. Космічна, буд. 4, 61165)
про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації,-
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просить суд:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі номінальною вартістю 14000,00 грн., що становить 9,54 % статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд»;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» здійснених 17.09.2024 року о 09:38:21, запис №1004611070022000020 про зміну складу засновників, здійснених приватним нотаріусом Алієвою М.І.;
- вирішити питання про розподіл та відшкодування судових витрат;
-вирішити питання про витребування у відповідача ОСОБА_3 оригіналу довіреності від 18.01.2024 року на представництво ОСОБА_3 інтересів ОСОБА_6 оригіналу договору купівлі продажу, за яким здійснено відчуження корпоративних прав в ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» належних ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , та оригіналу акту приймання-передачі корпоративних прав в ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ;
- витребувати з Красноградської адміністрації належним чином засвідчену копію реєстраційної справи юридичної особи ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд».
19.02.2025 року до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№4554 від 19.02.2025 року) з вимогами про:
- накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», що належить ОСОБА_2 ;
- заборону ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи передання у заставу, довірчу власність чи інші аналогічні договори належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд»;
- заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо змін до відомостей відносно частки в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», що належить ОСОБА_2 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 року (повний текст складено 20.02.2025 року, суддя Рильова В.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№4554 від 19.02.2025 року) у справі №922/3905/24 - відмовлено.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області по справі №922/3905/24 від 20.02.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву заявника про забезпечення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що передача корпоративних прав ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 здійснена представником ОСОБА_3 всупереч волі власниці і на шкоду її інтересам. Таким чином, усі дії ОСОБА_3 - від початку його інтересу до підприємства у 2023 році до укладення угоди у вересні 2024 року - свідчать про його намір діяти зовсім не в інтересах ОСОБА_1 , а на шкоду ОСОБА_1 , такі дії є недобросовісними та протиправними.
Позивач зазначає, що факт можливості відповідача в будь-який час відчужити майно, що є предметом спору, є очевидним, оскільки можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, а вимога суду першої інстанції надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 року апеляційне провадження за скаргою позивача - ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 року у справі №922/3905/24. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвали) №922/3905/24.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 06.03.2025 року. На адресу першого відповідача та третьої особи - ОСОБА_5 копія ухвали направлена засобами поштового зв'язку і отримана ними 14.03.2025 року.
13.03.2025 року матеріали справи №922/3905/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від ОСОБА_7 (якого залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача згідно ухвали від 21.02.2025 року) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3568 від 20.03.2025 року), в якому зазначає, що підтримує позицію скаржника і вважає, що наявні всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні 24.03.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
Інші представники учасників справи не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В ухвалі від 05.03.2025 року доведено до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів та третіх осіб.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві не неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п.3 частини 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду у провадженні якого перебуває справа.
Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд.
Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Також, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту»: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статей 6 та 13 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову в забезпеченні позову мотивував тим, що позивачем не наведено достатніх підстав та не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, у пунктах 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 року у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
З матеріалів поданої заяви вбачається, що обґрунтовуючи свою правову позицію ОСОБА_1 вказує, що відповідач ОСОБА_2 має можливість вільно відчужувати та здійснювати будь-які дії щодо майна, яке є предметом спору, що в свою чергу ускладнить чи унеможливить ефективний судовий захист порушеного права Позивача та призведе до необхідності залучення інших осіб до участі у справі, подання нових позовів тощо.
По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливої реалізації першим відповідачем частки в статутному капіталі номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54 % статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд».
Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності позивачем зв'язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.
Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 31.08.2021 року у справі №910/16800/20: «…такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою немайнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю…».
Враховуючи предмет даного спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, на розмір якої претендує позивач, а також заборона вчинення дій щодо частки дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства, має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Суд зазначає, що вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження першим відповідачем вказаним розміром частки в статутному капіталі товариства.
Згідно з ч.10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
При цьому суд зауважує, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Щодо вимог про заборону суб'єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо спірної частки у статутному капіталі, суд зауважує наступне.
За приписами ч.4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до реєстру можуть бути внесені зміни на основі, в тому числі, примірника оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій (п.2 ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Оскільки наявність зареєстрованого за першим відповідачем корпоративного права у господарській діяльності ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» із часткою у розмірі у тому числі 9,54% статутного капіталу є підставою для внесення подальших змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у випадку вчинення дій із її відчуження.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо спірної частки у статутному капіталі згідно з переліком, до набрання законної сили судового рішення по даній справі.
Даний захід забезпечить ефективний захист прав та інтересів позивача судом в межах одного судового провадження; цей захід забезпечення позову не може вважатись тотожним задоволенню позову.
Суд вважає, що заборона суб'єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо спірної частки у статутному капіталі згідно з переліком забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову не перешкоджатиме діяльності товариства, а спрямований саме на незмінюваність поточного стану та статусу першого відповідача до вирішення справи по суті.
При цьому, вжиття вищевказаних заходів позбавить позивача необхідності звернення у майбутньому із іншими позовами щодо оскарження реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо такі будуть вчинені, щодо спірної частки у розмірі 9,54% або залучення інших осіб до участі у справі, що може призвести до затягування судового розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що застосовані у даній справі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, з якими звернувся позивач.
Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі і оголошені в судовому засіданні, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом при прийнятті ухвали неповно з'ясовано обставини, що маються значення для справи, а висновки, які викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, прийнята ним ухвала підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 273, п.2, ч.1 ст.275, п. 1, 3 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 року у справі №922/3905/24 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на частку в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», що належить ОСОБА_2 .
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи передання у заставу, довірчу власність чи інші аналогічні договори належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд»;
Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо змін до відомостей відносно частки в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд» номінальною вартістю 14000,00 грн, що становить 9,54% статутного капіталу ТОВ «Кегичівський агрошляхбуд», що належить ОСОБА_2 .
Дана постанова має силу виконавчого документу відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Дана постанова про забезпечення позову набирає законної сили 24.03.2025 року, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Стягувач: ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
Боржник: ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.04.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук