02 квітня 2025 року м. Харків Справа № 905/1533/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" (вх.№183Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025
у справі №905/1533/24 (суддя Величко Н.В., повний текст рішення підписано 14.01.2025)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", Донецька область, Покровський район, село Сергіївка
про стягнення 52.445,00 грн
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою про стягнення з ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" штрафу у розмірі 52.445,00 грн за неправильно зазначену у накладній №49665276 масу вантажу у вагоні №53435533, крім того відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи у сумі 2.422,40 грн (документ сформований у системі «Електронний суд» 02.12.2024). В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем фактично завантажено вагон більше вказаної ваги в перевізному документі, що в свою чергу є підставою для нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст.118 Статуту залізниць України, який відповідачем не сплачений.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 у справі №905/1533/24 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» штраф у розмірі 52.445,00 грн та 2422,40 грн відшкодування судового збору за розгляд справи.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 у справі №905/1533/24 скасувати повністю, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в розмірі 1 провізної плати. У разі прийняття Судом рішення про законність рішення суду першої інстанції, просить Суд зменшити розмір стягуваного штрафу до 10% від заявленої суми або у разі якщо Суд вважатиме інакше то до 1 провізної плати. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення є таким, що порушує право відповідача на справедливий та неупереджений розгляд, постановлене при неповному з'ясуванні судом всіх обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, судом першої інстанції не враховано доводи, зазначені ним в заяві про зменшення суми штрафу, а саме що відповідачем не було завдано збитків позивачу, відсутні належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів (відсутній факт пошкодження у зв'язку із цим вагонів чи залізничного покриття), а також відсутність загрози руху залізничного транспорту, затримки доставки вантажу з вини відповідача. Заявник апеляційної скарги зазначає, що неточність вказаної ваги незначна і що відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність в безпосередній близькості до територій, де ведуться активні бойові дії у зв'язку зі збройною агресією проти України.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в з'вязку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 зобов»язано апелянта ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" надати додатковий строк в 5 (п'ять) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення визначених в ухвалі недоліків, а саме надання доказів доплати судового збору.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено строк по 28.02.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи в строк по 28.02.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
13.02.2025 через систему “Електронний суд» позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ «Українська залізниця» просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 у справі №905/1533/24 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. Аргументуючи свою позицію по справі, позивач зазначає, що у даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу. Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили. Також відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими Закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.
08.09.2024 зі станції відправлення Удачна Донецької залізниці на станцію Провидна Придніпровської залізниці ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" за залізничною накладною №49665276 здійснено відправлення вантажу «Концентрат вугільний», марка К-100, у вологому стані, насипом» у 15 вагонах, у тому числі вагон №53435533 (№п/п 6 відомості вагонів).
У накладній відправником вказана маса вантажу - 1048850 кг (графа 24 накладної), код вантажу 161043 (графа 23 накладної); номенклатура вантажу: Концентрат вугілля кам'яного для коксування, марка К-100, група К1, у вологому стані, насипом, вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м, вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3.1 гл. 14 додатка 3 до СМГС, відповідальний за розміщення та кріплення вантажу майстер ОСОБА_1 , власний вагон, власник філія «ЦТЛ» АТ “Укрзалізниця» (графи 20, 21, 22 накладної); спосіб визначення маси: на вагонних вагах (150 т), заводський № ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150 №088 вантажовідправником (графа 26 накладної); завантажено вантаж у вагон відправником (графа 28 накладної).
Відповідно до відомості вагонів до накладної №49665276 маса вантажу у вагоні №53435533 складає 69500 кг, провізна плата 10.489,00 грн, тара вагона 24300/23250, вантажність 69,5 т (№ з/п 6 відомості).
При проходженні вагону по ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №653 від 10.09.2024 було проведено контрольне зважування вагону №53435533, на справних 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол заводський номер №032, держ. повірка 31.01.2024, прийнятих до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» під №14.
Під час контрольного зважування було виявлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №49665276 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме: вага брутто 97000 кг, тара за документом 23250 кг, вага нетто - 73750 кг, що більше ваги вказаної в документі на 4250 кг, понад вантажопідйомність вагона на 4250 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 10-30 см трапецієвидно, розрівняно катком, марковано поперековими борознами, поглиблень немає, маркування не порушено, вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті, просипання вантажу немає, в технічному відношенні вагон справний.
В наслідок виявленої невідповідності маси вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу, складено комерційний акт №450003/76 від 10.09.2024, в якому зазначено про відсутність за штатним розписом зав.вантажним двором. Комерційний акт підписали заст ДСЗ Опанасюк О.М., приймальник поїздів Кокошинська В.М., агент комерційний ОСОБА_2 .
Про результат контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Удачна Донецької залізниці підтверджено телеграмою №НР-605 від 10.09.2024
Також станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці відчеплений вагон №53435533 від основної накладної, відправлено на станцію призначення Провидна Придніпровської залізниці, за перевізним документом №47049416 від 15.09.2024; надлишок вантажу вагою 4250 кг вагону №53435533 відвантажено у вагон №63196331 та відправлено на станцію призначення за перевізним документом №47153465 від 15.09.2024.
Про перевантаження надлишку вантажу у вагоні №53435533 у вагон №63196331 станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Удачна Донецької залізниці підтверджено телеграмою №НР-919 від 15.09.2024
Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/76 від 10.09.2024 було зареєстровано на станції призначення Провідна Придніпровської залізниці під №450003/76/44 від 10.09.2024.
По прибуттю вагону №53435533 на станцію призначення Провідна Придніпровської залізниці, за результатами перевірки вантажу у вагоні, котрий прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/76 від 10.09.2024, не було виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції і фактичною наявністю та станом вантажу, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту №450003/76/44 від 10.09.2024, як то передбачено п.12. «Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, та видано одержувачу 18.09.2024, представник котрого був присутній при видачі вантажу, про що свідчить його підпис в комерційному акті.
Позивач на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №49665276 від 08.09.2024 у вагоні №5343533, нарахував відповідачу штраф у розмірі 52.445,00 грн із розрахунку: провізна плата за вагон за всю відстань перевезення (222 км) 10.489,00 грн х 5, штраф = 52.445,00 грн.
Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що комерційний акт від №450003/76 від 10.09.2024 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п.10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України, а станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки був повірений, як того вимагають норми чинного законодавства. Таким чином, суд дійшов висновку, що комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначений у накладній, фактичній масі вантажу. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та про те, що стягнення 52.445,00 грн штрафу за неправильне зазначення маси відправленого вантажу є обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначив, що штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Доводи, покладені відповідачем в основу заявленого ним клопотання, суд оцінює критично, тим більше, що вони не підтверджені жодним доказом. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за недоведеність тих обставин, з якими закон пов'язує вчинення такої дії судом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 909 ЦК України та частиною 1 статті 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст.920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з абзацами 1, 2, 5 п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (надалі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).
Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом".
Згідно із Додатком 3 Правил оформлення перевізних документів, графа 24 накладної «Маса вантажу, визначена відправником» заповнюється відправником, якщо маса вантажу визначена ним. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі 26 накладної «Спосіб визначення маси» відправником зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця.
Згідно з пунктом 2.3 Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п. 2.6. розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п. 5.5 Правил).
Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з частиною 1 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Пунктом 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Положеннями п. 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу.
Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується апелянтом, при заповненні залізничної накладної №49665276 від 08.09.2024 відповідачем у графі в графі 24 вказана маса вантажу 1048850 кг, за відомістю вагонів маса вантажу у вагоні №53435533 складає 69500 кг (нетто).
Вантажовідправником відправлено концентрат вугільний, марки К-100, у вологому стані, навалом (графа 20-22 накладної). Залізницею виявлено надлишок вантажу у вагоні №53435533, різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізному документі складає 4250 кг., що є більшою ніж 0,2 % граничного розходження маси нетто, від маси зазначеної в перевізних документах (маса нетто 69500 х 0,2% = 139 кг).
Вказані відомості підтверджуються комерційним актом №450003/76 від 10.09.2024, який складений у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів та є належним доказом неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України.
За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем Правил оформлення перевізних документів та положень Статуту залізниць України підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням в накладній маси відправленого вантажу. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п'ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано відповідно до положень пунктів 118, 122 Статуту залізниць України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд першої інстанції застосувати принцип справедливості та зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до розміру однієї провізної плати.
В обґрунтування зменшення сум заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач акцентував увагу на тому, що порушення допущене ним мало місце у жовтні 2022 року після початку військової агресії російської федерації. При цьому місце знаходження відповідача - село Сергіївка Покровського району Донецької області. Відповідач здійснює свою господарську діяльність в ускладнених умовах у зв'язку із постійними обстрілами території м.Покровськ та прилеглих територій, місця знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів відповідача, що призвело до отримання великих збитків та часткової зупинки господарської діяльності відповідача, консервації об'єкту. Відповідач зазначає, що перевезення вантажу більшої маси ніяким чином не нанесла будь яких збитків позивачу, ці обставини не привели до тяжких наслідків, не спричинили небезпеку та загрозу дорожньому руху, також відсутнє додаткове зношення агрегатів, та самої залізної дороги, в той час, доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через допущену відповідачем помилку під час заповнення накладної, матеріали справи не містять. Відповідач зазначає, що з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок неправильно заповненої накладної, та неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу із фактом відсутності будь-яких збитків позивача, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд може дійти висновку, що стягнення з боржника заявленої до стягнення суми штрафу не може бути джерелом збагачення кредитора. Тобто у суду є усі необхідні підстави для застосування ст.551 ЦК України, 233 ГК України.
Аналогічні доводи викладено скаржником і в апеляційній скарзі.
Частиною 3 статті 551 ЦК України, на яку посилається апелянт, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу.
Суд також звертає увагу, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.
За частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Колегія суддів враховує, що сторони укладаючи договір перевезення вантажу погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Водночас суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення саме відповідачем відомостей про масу вантажу в накладній №48167654 у вагоні №56394521, за що було складено комерційний акт №450003/14 від 14.01.2023, приписами ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено наявність об'єктивних причин (в тому числі наявного нестабільного фінансового стану), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період, що не дає можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 у справі №905/1533/24 задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 14.01.2025 у справі №905/1533/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 02.04.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.О. Радіонова