ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 квітня 2025 року Справа № 903/923/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.
без виклику учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24
за позовом: Підприємства теплових мереж “Ковельтепло»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни
про стягнення 39 550, 87 грн
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24 позов задоволений.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни на користь Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" 39 550,87 грн заборгованості в т.ч. 18 605, 21 грн - заборгованості за теплову енергію, 18 605,21 грн - пені, 1679, 53 грн - інфляційних втрат, 660, 92 грн - 3% річних та 3028 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 18 605, 21 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем. Крім того, місцевий господарський суд повважав, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Давидюк Тетяна Миколаївна звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- розрахунки здійснені позивачем на підтвердження позовних вимог на підставі формул, які не відповідають Методиці розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, а також на підставі тарифу, який, враховуючи умов Договору між позивачем та відповідачем (зокрема п. 19) не міг бути застосований;
- детальний розрахунок нарахувань за теплову енергію ФОП Давидюк Т.М. є неналежним та недопустимим доказом, а інших розрахунків підтвердження існування сум заборгованості Позивачем до матеріалів справи не додавалось;
- внаслідок невірних розрахунків позивачем виставлялось відповідачу безпідставні рахунки на оплату послуг за теплову енергію. Додатковим свідченням чого є той факт, що інші квартири цього ж будинку з подібною площею, які не обладнані пристроями розподільного обліку теплової енергії та, які на відміну від відповідача, в своїх квартирах здійснювали споживання теплової енергії (та мають подібну площу цих квартир), отримали нарахування від позивача за надані послуги рахунки за вказані періоди за сумами, які фактично співпадають з відповідачем;
- розрахунки пені, надані позивачем, не відповідають вимогам чинного законодавства та здійснені за період, який взагалі не підлягав для врахування;
- розрахунок пені здійснений з суми, яка не відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", на який посилається позивач, є надмірно завищеним та здійсненим на основі розрахунку заборгованості за надані послуги, що здійснені з порушенням вимог чинного законодавства;
- суд першої інстанції допустив процесуальне правопорушення, порушивши норми статті 116 ГПК України щодо дотримання строків подачі процесуальних документів, ухваливши рішення у справі № 903/923/24 без урахування поданого відповідачем вчасно заперечення, чим порушив принципи процесуальної рівності сторін і право відповідача на справедливий судовий розгляд;
- 06.01.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" було подано заяву про застосування строків позовної давності. При цьому, рішення суду не містить жодних посилань на вищезазначені документи, подані відповідачем до Господарського суду Волинської області, що свідчить про їх неврахування під час ухвалення рішення. Більше того, у тексті рішення відсутні будь-які описи, аргументи чи твердження, викладені відповідачем у запереченні на відповідь на відзив та у заяві про застосування строків позовної давності, що є порушенням принципу повноти та всебічності розгляду справи відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, яка вимагає обґрунтованості та законності судового рішення.
30.01.2025 матеріали справи №903/923/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24. Роз'яснено, що розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
14.02.2025 на адресу суду від Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
19.02.2025 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 01.01.2022 між Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (Виконавець) та ФОП Давидюк Тетяною Миколаївною (Споживач) укладено індивідуальний договір №311 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії приміщення за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 144, опалюваною площею 52,70 кв.м.
За умовами пункту 1 договору Виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 4 договору передбачено, що послуга надається за допомогою систем за межами будинку.
Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 5 договору).
Згідно з пунктом 9 договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будівлі визначається як сума показань таких вузлів обліку.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Пунктом 15 Договору передбачено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця з 25-30 число, з 9-00 до 17-00 години виконавцем у присутності споживача або його представника, та складається акт у двох примірниках з показаннями приладу обліку теплової енергії.
Відповідно до пунктів 18-25 договору плата Виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф па послугу становить 3 485,81 гривень за 1 Гкал. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За бажанням Споживача оплата послуги може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Плата за послугу не нараховується за час перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з підпунктами 3, 6, 9 пункту 27 Договору Споживач зобов'язаний:
- оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором;
- дотримуватися вимог нормативно-правових актів та укладеного договору;
- дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції будівлі (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Підпунктами 1, 2 пункту 29 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний:
- забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
- забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору.
Відповідно до пунктів 30, 31 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково нараховується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно з пунктом 35 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Пунктом 36 Договору передбачено, що якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до пункту 37 договору цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення власником щодо відключення будинку від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169.
Позивач зазначає, що нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку по вул. Незалежності, 144 в м. Ковелі. Будинок по вул. Незалежності, 144, обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії СВТУ - 11Т № 04059 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 1-3К/645 від 12.06.2019, чинне до 12 червня 2023 року ; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5/3-0888 від 22.06.2023, чинне до 22 червня 2027 року).
В приміщенні відповідача встановлено розподільний засіб обліку теплової енергії (теплолічильник ULTRAHEAT T550 № 68061545 та прийнято в експлуатацію ( свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5/2-3-1759 від 01.10.2018, чинне до 01.10.2022; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5/3-1020 від 03.07.2023, чинне до 03.07.2027; акт прийняття в експлуатацію лічильника теплової енергії від 22.10.2014).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради на Підприємстві теплових мереж “Ковельтепло» діяли тарифи, встановлені рішенням №275 від 08.09.2022 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води" та рішення №300 від 14.09.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води".
Позивачем щомісячно протягом опалювальних періодів 2022-2023 років та 2023-2024 років проводилися донарахування обсягу споживання теплової енергії для потреб належного відповідачу приміщення до мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, оскільки показники розподільного обліку теплової енергії у приміщенні відповідача були незмінними.
Підприємство теплових мереж "Ковельтепло", керуючись Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методикою 315 зі змінами по нежитловому приміщенню ФОП Давидюк Т.М. по АДРЕСА_1 , були проведені відповідні нарахування.
Позивач, на виконання умов укладеного договору №311 від 01.01.2022, надав послугу з постачання теплової енергії на опалення будинку за адресою Незалежності, 144 в м. Ковелі (у тому числі нежитлового приміщення відповідача площею 52,70 кв.м), як невід'ємної частини житлового багатоквартирного будинку, в період з жовтня 2022 року по березень 2024 року на загальну суму 18 605,21 грн, згідно рахунків за жовтень 2022 на суму 177,30 грн, за листопад 2022 на суму 1257,58 грн, за грудень 2022 на суму 2007,80 грн., за січень 2023 на суму 1756,18 грн, за лютий 2023 на суму 1738,24 грн, за березень 2023 на суму 1131,18 грн, за квітень 2023 на суму 706,60 грн, за жовтень 2023 на суму 487,49 грн, за листопад 2023 на суму 1778,20 грн, за грудень 2023 на суму 2140,09 грн, за січень 2024 на суму 2288,77 грн., за лютий 2024 на суму 1680,23 грн, за березень 2024 на суму 1456,87 грн.
Як зазначає позивач, станом на вересень 2024 заборгованість Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни перед Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" за період з жовтня 2022 по вересень 2024 за надані послуги становить 18 605,21 грн.
02.07.2024 за вих. №1238 на адресу ФОП Давидюк Т.М. ПТМ "Ковельтепло" було направлено претензію на суму 18 605,21 грн. з вимогою виконати зобов'язання у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги. Разом з тим було попереджено Відповідача, що у випадку незадоволення претензійних вимог, ПТМ "Ковельтепло" буде звертатися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку, внаслідок чого будуть нараховані штрафні санкції. Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді та належного реагування.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань згідно договору №311 від 01.01.2022 в частині своєчасної оплати за використану теплову енергію, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 18 605,21 грн, 18 605, 21 грн - пені, 1679, 53 грн. - інфляційних втрат та 660, 92 грн - 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а в визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання в випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи в випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 ГК України).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначенням у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Частина 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та теплопостачання" передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною 2 статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої в будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в наступному порядку, зокрема, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та теплопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189).
За визначенням наведеним у п. 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 01.01.2022 між Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (Виконавець) та ФОП Давидюк Тетяною Миколаївною (Споживач) укладено індивідуальний договір №311 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії приміщення з опалюваною площею 52,70 кв.м.
Позивач зазначає, що нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку по вул. Незалежності, 144 в м. Ковелі. Будинок по вул. Незалежності, 144, обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії СВТУ- 11Т № 04059 (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 1-3К/645 від 12.06.2019, чинне до 12.06.2023; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5/3-0888 від 22.06.2023, чинне до 22.06.2027).
В приміщенні відповідача встановлено розподільний засіб обліку теплової енергії (теплолічильник ULTRAHEAT T550 № 68061545 та прийнято в експлуатацію (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5/2-3-1759 від 01.10.2018, чинне до 01.10.2022; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5/3-1020 від 03.07.2023, чинне до 03.07.2027; акт прийняття в експлуатацію лічильника теплової енергії від 22.10.2014).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради на Підприємстві теплових мереж "Ковельтепло" діяли тарифи, встановлені рішенням №275 від 08.09.2022 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води" та рішення №300 від 14.09.2023 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води".
Позивачем щомісячно протягом опалювальних періодів 2022-2023 років та 2023-2024 років проводилися донарахування обсягу споживання теплової енергії для потреб належного відповідачу приміщення до мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, оскільки показники розподільного обліку теплової енергії у приміщенні відповідача були незмінними.
Позивач, на виконання умов укладеного договору №311 від 01.01.2022, надав послугу з постачання теплової енергії на опалення нежитлового приміщення відповідача площею 52,70 кв.м, як невід'ємної частини житлового багатоквартирного будинку, в період з жовтня 2022 року по березень 2024 року на загальну суму 18 605,21 грн, згідно рахунків за жовтень 2022 на суму 177,30 грн, за листопад 2022 на суму 1257,58 грн, за грудень 2022 на суму 2007,80 грн, за січень 2023 на суму 1756,18 грн, за лютий 2023 на суму 1738,24 грн, за березень 2023 на суму 1131,18 грн, за квітень 2023 на суму 706,60 грн, за жовтень 2023 на суму 487,49 грн, за листопад 2023 на суму 1778,20 грн, за грудень 2023 на суму 2140,09 грн, за січень 2024 на суму 2288,77 грн, за лютий 2024 на суму 1680,23 грн, за березень 2024 на суму 1456,87 грн.
Водночас, відповідачка зобов'язання з оплати наданих послуг за поставлену теплову енергію на підставі виставлених позивачем рахунків не виконала.
Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідачки становить 18 605,21 грн за послуги з постачання теплової енергії.
Суд зауважує, що відповідачка є споживачем теплової енергії, що подається у багатоквартирний будинок на загальнобудинкові потреби опалення та є споживачем у нежитловому приміщенні, у якому облік теплової енергії здійснюється на підставі розподільного засобу обліку теплової енергії.
Таким чином, у даній справі предметом спору є наявність підстави для стягнення з ФОП Давидюк Т.М. нарахованої ПТМ "Ковельтепло" мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення для приміщення, що належить відповідачці. Тобто не за фактично спожиту ФОП Давидюк Тетяною Миколаївною теплову енергію на опалення нежитлового приміщення, яким користується споживач Давидюк Т.М., а за обсяг спожитої у будівлі теплової енергії (донарахувань мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку, куди входить і теплова енергія на загальнобудинкові потреби опалення (опалення МЗК).
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (далі - Правила), регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 1 Правил (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Абзацом шостим пункту 14 Правил передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.
Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг (п. 1 розділу 1 Методики).
У розділі 1 Методики визначено:
- п. 2) загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;
- п. 3) розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Методики розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п.) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.
Пунктом 8 розділу IV Методики передбачено, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Відповідно до пункту 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Згідно з абзацами один, два пункту 1 розділу IV Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що на споживачів, які користуються приміщеннями, що знаходяться у межах однієї будівлі, покладено обов'язок оплати обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.
Таким чином, є безпідставними доводи скаржника про відсутність обов'язку щодо оплати обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (опалення МЗК) та донарахувань мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку.
Відключення житлових чи нежитлових приміщень від системи централізованого опалення будинку регулюється Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169.
Відповідно до п. 25 "Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 №630 (яка була чинна до 01.05.2022, тобто діяла на момент проведення відключення) самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Матеріали справи не містять доказів, зокрема копії відповідної проєктної документації, які б засвідчували факт відключення нежитлового приміщення по вул. Незалежності, 144 в м. Ковелі, що належить ФОП Давидюк Т.М. від мереж централізованого опалення у відповідності до вимог законодавства.
Водночас, відповідно до положень п. 14 Правил №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення у розмірі 18 605, 21 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Розрахунок позивача зроблений відповідно до Методики та включає в себе розрахунок обсягів спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення, з урахуванням загальної площі будівлі та площі приміщення споживача і відповідні коефіцієнти, які визначені Методикою.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що позивачем не повідомлено споживача про зміну тарифу на послугу з постачання теплової енергії.
Як вбачається із веб-сайту Підприємства теплових мереж "Ковельтепло", на останньому відображено тарифи на теплову енергію для споживачів. Вказана інформація є загальнодоступною - https://kovelteplo.org.ua/dinamika-zmini-istorichnoi-vartosti-skladovix-tarifu-dlya-naselennya-za-ostanni-pyat-rokiv.html.
Крім того, суд критично оцінює порівняння скаржника щодо споживання теплової енергії відповідача та власників інших квартир, оскільки вказане не є предметом спору.
Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача 18 605,21 грн - пені, 1679, 53 грн - інфляційних втрат та 660, 92 грн - 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до пунктів 30, 31 індивідуального договору від 01.01.2022 №311 сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково нараховується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Колегія суддів враховуючи вищенаведене та встановлення несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії вважає, що позивачем також підставно заявлено до стягнення з відповідача пеню.
Разом з тим, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку пені за допомогою веб-сайту "Ліга Закон", колегія суддів враховує приписи ч. 6 ст. 232 ГПК України, та зазначає, що розмір пені перевищує суму боргу, а тому до стягнення підлягає 18 605,21 грн - пені.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем 1679, 53 грн - інфляційних втрат та 660,92 грн - 3% річних, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою суду від 04.11.2027 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 04.11.2024 була направлена відповідачу Фізичній особі-підприємцю Давидюк Тетяні Миколаїві за адресою зазначеною в позовній заяві та повернута з відміткою відділення поштового зв'язку" За закінченням терміну зберігання". Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Давидюк Тетяна Миколаївна, зареєстрована за вказаною адресою отже, суд направив ухвалу від 04.11.2024 за місцем її реєстрації.
Ухвалою суду від 29.11.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни про розгляд справи №903/923/24 за позовом Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" до відповідача Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни про стягнення 39 550, 87 грн в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача 24.12.2024 до суду першої інстанції подав клопотання за вх. №01-54/217/24 про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання за вх. №01-54/218/24про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та клопотання за вх. №01-74/1746/24 про поновлення строку для подання відзиву.
24.12.2024 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи №903/923/24.
31.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву за вх. №01-75/8488/24 від 31.12.2024, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
03.01.2025 від позивача до суду надійшла відповідь за вх. № 01-75/26/25 від 03.01.2024 на відзив відповідача.
Як вбачається із комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізовано суду" судове рішення у справі №903/923/24 підписане 06.01.2025 об 15:30 год.
В той же день, 06.01.2025 об 17:40 год. до суду першої інстанції надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності. В подальшому, 07.01.2024 об 09:02 год. до суду першої інстанції від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 04.11.2024 запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
03.01.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (документ сформовано в системі Електронний суд 02.01.2025). Доставлено в Електронний кабінет представника відповідача вказана відповідь на відзив 02.01.2025 об 16:47 год. (вказане підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінеті користувача ЄСІТС).
А тому останній день для подання заперечення на відповідь на відзив є 06.01.2025 (з врахуванням того, що 04.01.2025 припадає на вихідний день).
Отже, заява відповідача про застосування строків позовної давності та заперечення на відповідь на відзив підлягала розгляду судом.
У заяві про застосування строків позовної давності відповідач звертає увагу, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення пені з 31.10.2022 до 31.10.2023.
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
При цьому відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який продовжується до цього часу.
15.03.2022 Верховна Рада України прийняла названий вище Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.
Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Таким чином, стаття 258 ЦК України підпадає під перелік статей, строки яких продовжені на період дії в Україні воєнного стану.
До того ж, згідно з чинною редакцією вказаного пункту ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (зміни внесені до пункту 19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України згідно із Законом України від 08.11.2023 №3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини".
Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пункту 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 59, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 28.12.2023 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, то позивач звернувся з вимогами щодо стягнення пені до суду першої інстанції у межах позовної давності.
Отже, у цьому випадку позивач не пропустив позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені.
Беручи до уваги наведене, не врахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення заяви відповідача про застосування строків позовної давності та заперечення на відповідь на відзив не призвело до прийняття неправильного рішення та не є підставою для його скасування.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Давидюк Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.01.2025 у справі №903/923/24 - без змін.
2. Справу №903/923/24 повернути до Господарського суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "02" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.