вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2025 р. Справа№ 910/11640/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Головатюка С.А.;
відповідача - Подольського А.А.
розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025
у справі №910/11640/24 (суддя - Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" звернулося з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 73008862,95 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.10.2024).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором №1775/01/20 від 02.09.2020 та не у повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за "зеленим" тарифом, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість у розмірі 62113595,81 грн, 3% річних у розмірі 3093481,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 7801785,23 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 відкрито провадження у справі №910/11640/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 (повне рішення складене 13.12.2024) у справі №910/11640/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" заборгованість у розмірі 61044273,37 грн, 3% річних у розмірі 3093481,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 7801785,23 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 1069322,44 грн.
16.12.2024 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій позивач просив суд провести розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 400000,00 грн.
Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 (повне рішення складене 16.01.2025) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин попередню редакцію Порядку №641 (редакцію до 26.01.2024) та не врахував чинну редакцію, згідно п. 11.4 якої, при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
При цьому відповідач зазначає, що 26.06.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Національною енергетичною компанією "Укренерго" (ОСП) укладено договір №0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. На виконання договору з вересня 2022 року по грудень 2023 року гарантованим покупцем надано, а ОСП прийнято послуги на загальну суму 27076079046,09 грн. Водночас, станом на 30.08.2024 заборгованість Національної енергетичної компанії "Укренерго" перед гарантованим покупцем становить 5810308910,34 грн, що виключає виникнення зобов'язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості ОСП перед гарантованим покупцем за послугу у такому місяці.
Стверджуючи про порушення судом першої інстанції приписів процесуального права відповідач наголошує, що після відкриття провадження у даній справі ним було сплачено частину основного боргу, проте судом не повністю враховано здійснені відповідачем проплати.
Також у тексті апеляційної скарги відповідачем було викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 09.01.2025 апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі №910/11640/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційних скарг без руху у справі №910/11640/24 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.
23.01.2025 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/11640/24 до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків.
До суду 07.02.2025 від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Крім того, не погоджуючись з додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, згідно якої просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Заперечуючи проти додаткового рішення суду відповідач вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи. Судом першої інстанції не враховано, що дана справа не є складною в розумінні приписів п. 1 ч. 4 ст. 126 ГПК України з огляду на фактичні обставини справи, а також судову практику, яка сформувалася під час вирішення спорів, пов'язаних зі стягненням заборгованості за вироблену електричну енергію перед виробниками за «зеленим» тарифом.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому суду від 07.02.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення у справі №910/11640/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/11640/24, вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг спільно в одному провадженні у судовому засіданні, справу призначено до розгляду на 01.04.2025 та надано позивачу справи строк на подання відзиву на апеляційні скарги.
28.02.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" надійшли відзиви на апеляційні скарги, згідно яких позивач просить відмовити в їх задоволенні.
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги на рішення суду позивач зазначає наступне:
- позовні вимоги заявлені з урахуванням Порядку №641 як в редакції до 26.01.2024 (при обґрунтуванні стягнення заборгованості за жовтень 2021 року та лютий-серпень 2022 року), так і в редакції з 26.01.2024 (при обґрунтуванні стягнення заборгованості за лютий, липень, вересень 2023 року, грудень 2022 року, березень-червень 2023 року, вересень, листопад 2022 року та жовтень 2023 року);
- посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини є безпідставними, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення від відповідальності;
- безпідставною є вимога про закриття провадження у справі в частині стягнення 4184521,07 грн, оскільки оплата на вказану суму вже була врахована позивачем при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.10.2024. При цьому суд закрив провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 1069322,44 грн.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду позивач зауважує, що з огляду на ціну позову, складність справи, об'єм матеріалів провадження та відповідних розрахунків заявлених до стягнення сум, а також враховуючи те, що судом першої інстанції зменшено заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем розмір витрат є реальним та співмірним, а додаткове рішення ухвалене у відповідності до норм законодавства.
У призначене засідання суду 01.04.2025 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційних скарг. Відповідач вимоги апеляційних скарг підтримав, просив суд скасувати оскаржувані рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог та покласти витрати на правову допомогу на позивача. Позивач заперечував проти доводів скарг, просив залишити без змін оскаржувані рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.09.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" (продавець за "зеленим" тарифом) укладено договір №1775/01/20, відповідно до п. 1.1 якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
В подальшому, сторонами укладено ряд додаткових угод до договору згідно яких внесено зміни та доповнення до договору.
Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, вироблених з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 18.03.2018 №308, та керуючись їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктом 2.3 договору визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п. п. 2.4, 2.5 договору сторонами погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або Глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.3 договору (в редакції додаткового угоди №416/01/21 від 11.02.2021) унормовано, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У пункті 4.5 договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем відпущено, а гарантованим покупцем прийнято електричну енергію у жовтні 2021 року, лютому-вересні, листопаді, грудні 2022 року, лютому-липні, вересні, жовтні 2023 року на загальну суму 348998376,30 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії.
Поряд з цим, відповідачем лише частково сплачено грошові кошти за отриманий товар на суму 282700259,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Отже, загальна заборгованість Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" за куплену у жовтні 2021 року, лютому-вересні, листопаді, грудні 2022 року, лютому-липні, вересні, жовтні 2023 року електричну енергію становить 66298116,88 грн.
Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" з даним позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості за куплену електричну енергію у розмірі 66298116,88 грн, а також 3% річних у сумі 2919639,63 грн та інфляційні втрати у сумі 6807313,48 грн.
Відповідач, у свою чергу, заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що ним здійснюються розрахунки з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та №206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".
Під час розгляду справи відповідач здійснив оплату боргу у сумі 4184521,07 грн, у зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 62113595,81 грн основної заборгованості, 3093481,91 грн 3% річних та 7801785,23 грн інфляційні втрати.
В подальшому, відповідачем здійснено оплату боргу у сумі 1069322,44 грн.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу обґрунтованими і доведеними, відхиливши посилання відповідача на накази №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, вказавши, що останні встановлюють мінімальні розміри оплати вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку за договором. Також суд першої інстанції погодився із здійсненим розрахунком 3% річних та інфляційних втрат. Врахувавши здійснені відповідачем оплати заборгованості за договором, суд першої інстанції закрив провадження у справі у розмірі 1069322,44 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заявленого позову та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір №1775/01/20 від 02.09.2020 за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено «зеленим» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (ч. 6 ст. 65 Закону).
Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Відповідно до п. 10.1 Порядку (в редакції до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
У п. 10.3 Порядку вказано, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У п. 10.4 Порядку зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку №641.
Так, у п. 12.5 Порядку №641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
При розгляді даного спору колегія суддів враховує висновки наведені Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/21 в аналогічних правовідносинах, стосовно того, що аналіз п. 10.1, 10.4 Порядку №641 дає підстави для висновку, що гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи: (1) до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 п. 10.1); (2) до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 п. 10.1); (3) протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (п. 10.4).
Водночас у п. 2.5 укладеного між сторонами договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на п. 10.4 Порядку №641.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно матеріалів справи, в рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 року, лютому-вересні, листопаді, грудні 2022 року, лютому-липні, вересні, жовтні 2023 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.
Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" впродовж 2022-2023 років, зокрема:
- постановою від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 15.09.2022;
- постановою від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у липні 2022 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 26.09.2022;
- постановою від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у серпні 2022 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 15.03.2023). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 20.03.2023;
- постановою від 30.04.2024 №858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 01.05.2024). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 08.05.2024;
- постановою від 08.05.2024 №896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 17.05.2024;
- постановою від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024). Отже, граничний строк для розрахунку за відпущену електричну енергію за відповідні місяці - 23.05.2024.
Водночас, колегія суддів враховує, що постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції.
Зокрема, згідно з п. 11.4 Порядку №641 гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Відповідно до приписів ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тобто, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Оскільки постанови НКРЕКП №№1117, 1190, 473 затверджені до 26.01.2024, розрахунки за електричну енергію, відпущену у жовтні 2021, лютому - червні, липні 2022 року та серпні 2023 року, мали здійснюватися у порядку та строки, встановлені п. 10.4 Порядку №641 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 3 робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту).
Водночас, так як постанови НКРЕКП №№858, 896 та 946 затверджені після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у лютому, липні та вересні 2023 року, грудні 2022 року та березні-червні 2023 оку, вересні, листопаді 2022 року та жовтні 2023 року мали здійснюватися у порядку та в строки, встановлені саме п. 11.4 Порядку №641 в редакції, чинній з 26.01.2024 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 5 робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту).
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що вказані обставини (щодо редакцій Порядку №641) були враховані як позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості, так і судом першої інстанції при перевірці правильності здійснених позивачем розрахунків.
Отже, станом на день розгляду спору судом першої інстанції, строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, оскільки між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт купівлі-продажу електроенергії, а постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги.
Натомість, відповідач умови договору не виконав, отриману у жовтні 2021 року, лютому-вересні, листопаді, грудні 2022 року, лютому-липні, вересні, жовтні 2023 року оплатив частково на суму 287954102,93 грн.
Відтак, враховуючи наведене, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань з оплати отриманої електричної енергії за гарантованим покупцем виникла заборгованість у розмірі 61044273,37 грн, як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджено належними та допустимими доказами і не спростовано відповідачем.
Поряд з цим є помилковими твердження відповідача про те, що зобов'язання гарантованого покупця перед позивачем згідно алгоритму розрахунків, який встановлений п. 11.4. Порядку №461, за спірні розрахункові періоди не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в якості оплати послуги, з наступних підстав.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів відзначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами.
При цьому, ні спірний договір, ні Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за договором в залежності від виконання Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Крім того, як умовами спірного договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки в даний момент відповідач недоотримує кошти від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в якості оплати послуги.
Колегія суддів зауважує на тому, що положення ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, проте не надають боржнику право у випадку наявності відповідних підстав відстрочити виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, а відтак при визначенні строку оплати слід виходити саме з погоджених сторонами у договорі умов. А тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 61044273,37 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки строк виконання обов'язку по сплаті вказаних коштів станом на дату звернення позивача до суду цим позовом вже настав.
У той же час не знайшли свого підтвердження доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не повністю враховано здійснені відповідачем проплати.
З матеріалів справи слідує, що позивачем відпущено, а гарантованим покупцем прийнято електричну енергію у жовтні 2021 року, лютому-вересні, листопаді, грудні 2022 року, лютому-липні, вересні, жовтні 2023 року на загальну суму 348998376,30 грн.
Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було оплачено товар на суму 282700259,42 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач здійснив оплату боргу на суму 161995,47 грн (платіжна інструкція №402 185 від 27.09.2024), 4022525,60 грн (платіжна інструкція №406 422 від 07.10.2024), 13141,37 грн (платіжна інструкція №415 845 від 30.10.2024), 1056181,07 грн (платіжна інструкція №419 541 від 14.11.2024), в загальному розмірі на суму 5253843,51 грн.
Водночас, позивач врахувавши проплати відповідача на суму 4184521,07 грн (161995,47 грн згідно платіжної інструкції №402 185 від 27.09.2024 та 4022525,60 грн згідно платіжної інструкції №406 422 від 07.10.2024) подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 23.10.2024.
Відтак, суд першої інстанції, врахувавши проплати відповідача та заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1069322,44 грн (5253843,51-4184521,07).
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 3093481,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 7801785,23 грн, колегія суддів відзначає наступне.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно ч 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
При цьому положення вказаної норми стосовно 3% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої електричної енергії, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати.
Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру 3% річних (у сумі 3093481,91 грн) та інфляційних втрат (у сумі 7801785,23 грн) за загальний період з 16.09.2022 по 23.10.2024 погоджується із висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість та арифметичну вірність, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3093481,91 грн 3% річних та 7801785,23 грн інфляційних втрат.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав ані контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього сум 3% річних та інфляції, ані будь-яких заперечень щодо невірності їх нарахування тощо.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи та не можуть бути підставами для його скасування.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11640/24 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець".
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Стосовно апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як слідує з матеріалів справи, 16.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" подало до суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача 400000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.
Ухвалюючи дане рішення місцевий господарський суд, зважаючи на складність справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат, дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04, п. 269).
Таку правову позицію викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №922/2869/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення
Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 3 статті 237 ЦК України унормовано, що однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Як слідує з матеріалів справи, правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" у ході розгляду даної справи надавало Адвокатське об'єднання "Лігалком - А" на підставі договору про надання правової допомоги №16/09/24 від 16.09.2024.
Так, згідно договору №16/09/24 від 16.09.2024 укладеного між Адвокатським об'єднанням "Лігалком - А" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова", клієнт доручає та зобов'язується оплачувати, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно із п. 2.2 договору гонорар за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 400000,00 грн без ПДВ.
Пунктом 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 07.11.2024, сторони дійшли згоди про те, що розрахунок за надання правової допомоги здійснюється в безготівковій формі у наступному порядку:
- перший платіж - передоплата у розмірі 100000,00 грн.;
- другий платіж - після розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі/ухвали про залишення позову без розгляду у розмірі 50000,00 грн.;
- третій платіж - після набрання рішенням суду законної сили у розмірі 250000,00 грн.
Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору (перший платіж), винесення рішення чи відповідної ухвали суду (другий платіж), набрання рішенням законної сили (третій платіж) на підставі рахунку адвокатського об'єднання (п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.11.2024).
Відповідно до п. 3.3 договору, після розгляду справи судом по суті, що закінчується ухваленням рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі, або ухвали про залишення позову без розгляду, надання правової допомоги припиняється, а адвокатське об'єднання складає акт наданої правової допомоги.
11.12.2024 адвокатським об'єднанням складено, а клієнтом затверджено акт наданої правової допомоги, із змісту якого вбачається, що правова допомога надана в Господарському суді міста Києва по справі №910/11640/24 у повному обсязі, передбаченому договором.
Згідно акту наданої правової допомоги, об'єднанням надано наступні послуги: правовий аналіз документів, які стосуються предмету спору; аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; надано товариству правову консультацію і роз'яснення щодо правової позиції у справі; збір доказів; підготовка позовної заяви, клопотання про залучення третіх осіб, відповідь на відзив, заяву про зменшення розміру позовних вимог, заперечення на заяву про закриття провадження у справі.
Також адвокати об'єднання (Кулик А.М. та Головатюк С.А.) брали участь у судових засіданнях 23.10.2024, 06.11.2024, 11.12.2024.
Адвокатським об'єднанням виставлено клієнту рахунки фактури №1 від 16.09.2024 на суму 100000,00 грн та №4/2 від 11.12.2024 на суму 50000,00 грн, які повністю сплачені останнім відповідно до платіжних інструкцій №1140 від 19.09.2024 та №1568 від 13.12.2024.
Таким чином, подані позивачем документи щодо наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечує проти заявленого позивачем та задоволеного судом розміру витрат на правову допомогу вказуючи на те, що розмір заявлених витрат є неспівмірним обсягу робіт адвоката, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово викладав висновок щодо питання застосування положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, з врахуванням критеріїв, що застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.
Як вірно відмічено скаржником, дана справа не є складною в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 126 ГПК України з огляду на фактичні обставини справи, а також судову практику, яка сформувалася під час вирішення спорів, пов'язаних із стягненням заборгованості за вироблену електричну енергію перед виробниками за «зеленим» тарифом.
Зважаючи на це слід відмітити, що для вивчення та правового аналізу документації, первинних документів, законодавства, судової практики, підготовки позовної заяви не вимагається значних затрат часу та зусиль. Разом з тим послуги щодо правового аналізу процесуальних документів, законодавства, судової практики поглинаються такою послугою як підготовка позовної заяви.
Крім того колегією суддів враховується, що під час розгляду справи судом першої інстанції відбулося 3 судових засідання, а саме 23.10.2024 тривалістю 20 хв., 06.11.2024 тривалістю 47 хв. та 11.12.2024 тривалістю 14 хв.
За наведеного, зважаючи на положення норм процесуального законодавства, критерії пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, загальної тривалості судових засідань у справі, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу у розмірі 400000,00 грн є непропорційною до предмету спору, складності даної справи та обсягом наданих робіт.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Державне підприємство "Гарантований покупець" у апеляційній скарзі посилається на те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, нерозумними, завищеними щодо іншої сторони спору, зважаючи на рівень складності справи, витрачений адвокатами час, неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Водночас скаржник не враховує, що заявлена позивачем до суду першої інстанції сума витрат на оплату послуг адвокатів склала 400000 грн, однак місцевим господарським судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" задоволено частково, а саме у сумі 50000 грн. Тобто судом першої інстанції, з урахуванням у тому числі заперечень Державного підприємства "Гарантований покупець", вже частково відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.
Так, зокрема, суд першої інстанції при розгляді поданої позивачем заяви:
- взяв до уваги, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебували та перебувають подібні за предметом спору з цією справою спори, у тому числі за цим же позивачем та відповідачем, але за різними договорами. Фактично практика за подібними спорами вже сформована судами та не є новою;
- врахував, що ціни позовних вимог у цій та подібних справах є великими, однак на предмет доказування це впливу не має, враховуючи, що доказова база у таких спорах складається частіше всього з договору, актів купівлі-продажу електроенергії та виписки банку;
- з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважав за доцільне стягнути з відповідача 50000 грн витрат понесених позивачем за правничу допомогу при розгляді цієї справи, а решту заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 350000 грн поклав на позивача та йому не відшкодував.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо оскарження додаткового рішення суду є необґрунтованими. При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/11640/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм законодавства, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги про оскарження додаткового рішення судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.
Стосовно витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу позивач, крім іншого, просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії:
- договору про надання правової допомоги №14/01/25 від 14.01.2025;
- платіжної інструкції №134 на суму 60000,00 грн;
- заключної виписки за 30.01.2025;
- ордеру серія ВА №1106222 від 28.02.2025.
Так, 14.01.2025 між Адвокатським об'єднанням "Лігалком - А" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" укладено договір про надання правової допомоги №14/01/25, згідно п. 1.1 якого клієнт доручає та зобов'язується оплачувати, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Правова допомога надається у Північному апеляційному господарському суді по справі №910/11640/24 та включає в себе: надання правової інформації клієнту, консультацій та роз'яснень щодо правової позиції; підготовка будь-яких документів, які будуть необхідні під час судового розгляду справи; представництво інтересів клієнта в суді; захист прав клієнта у судовій справі; інші послуги, що є необхідними (п. 1.2 договору).
Згідно із п. 2.2 договору гонорар за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 60000,00 грн без ПДВ.
Для надання правничої допомоги клієнту адвокатське об'єднання призначило адвокатів Головатюка С.А. та Кулик А.М. (п. 4.6 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання та укладений строком на 1 рік, але в будь якому випадку до закінчення розгляду судової справи по суті (п. п. 6.1, 6.2 договору).
30.01.2025 позивач оплатив адвокатському об'єднанню 60000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №134.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що адвокатом Кулик А.М. було подано відзиви на апеляційні скарги, тоді як адвокат Головатюк С.А. брав участь у судовому засіданні 01.04.2025.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова", згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Заперечуючи проти заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу Державне підприємство "Гарантований покупець" вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності відповідно до ціни позову.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 30.11.2023 у справі №924/878/22).
Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів частково погоджується з доводами наведеними відповідачем стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.
Так, дослідивши подані позивачем відзиви на апеляційні скарги суд встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" фактично не змінювалася. Аргументи відзивів на апеляційні скарги є подібними до аргументів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
Тобто, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" в особі Адвокатського об'єднання "Лігалком - А" щодо суті спору вже була сформована до апеляційного перегляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Також колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, у провадженні господарських судів перебуває значна кількість подібних за предметом з цією справою спорів, відтак практика за подібними спорами вже сформована судами та не є новою.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 60000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим.
З огляду на зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 60000,00 грн до 15000,00 грн.
Оскільки апеляційні скарги відповідача залишені судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15000,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Державне підприємство "Гарантований покупець".
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/11640/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" (26000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новомиргород, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 50 К, код ЄДРПОУ 03757146) 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 03.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Андрієнко