Провадження № 11-сс/821/153/25 Справа № 712/3456/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря прокурора підозрюваного (відеоконференція) захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
До слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси звернувся старший слідчий слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_9 із клопотанням погодженим прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва прокурорів Черкаської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250310000375 від 25.01.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2025 року продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 квітня 2025 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, захисник посилається на те, що стороною обвинувачення під час судового засідання належним чином не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказує на те, що слідчим суддею не взято до уваги те, що підозрюваний є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання.
Слідчим суддею, при ухваленні рішення про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необґрунтована неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу а лише формально перераховані ризики.
Сторона захисту вказує, що питання застосування або не застосування альтернативного запобіжного заходу є правом суду а не обов'язком, тому клопотання слідчого повинно мати у своєму змісті відповідне обґрунтування неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного у разі внесення ним застави.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника та самого підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови.
Встановлено, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва прокурорів Черкаської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250310000375 від 25.01.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 25.01.2025, близько 20 години 40 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння, а саме: на зупинці громадського транспорту «Площа Перемоги», за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, 41/2, у присутності інших осіб, маючи прямий умисел направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку, та створенні реальної загрози для життя й здоров'я громадян, почав безпричинно висловлюватись нецензурною лайкою на адресу потерпілої ОСОБА_10 , яка в цей час знаходилась на вказаній зупинці громадського транспорту.
В подальшому, ОСОБА_7 , не реагуючи на зауваження та заклики оточуючих припинити хуліганські дії, продовжуючи свою протиправну поведінку, почав виражатися нецензурною лайкою на адресу потерпілого ОСОБА_11 , після чого дістав із внутрішньої кишені куртки предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме револьвер Ekol Viper 2.5 (серійний номер E2UP-1060189), сірого кольору з чорним руків'ям, та здійснив три постріли, влучивши один раз в ліву верхню частину спини останнього, та два постріли у потерпілу ОСОБА_10 , влучивши один раз в область її шиї.
Після вказаних протиправних дій, ОСОБА_7 наблизився до потерпілої ОСОБА_10 та наніс їй два удари руків'ям вищевказаного револьверу в ліву частину голови та один удар руків'ям револьверу в ліву частину голови потерпілого ОСОБА_11 , повалив його на проїжджу частину, сів зверху та намагався нанести тілесні ушкодження руками.
Далі, ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, (хуліганство), тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
25.01.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
26.01.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 25.03.2025 без визначення розміру застави.
Двомісячний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчується 26.03.2025, однак закінчити досудове розслідування у вказаний термін неможливо, оскільки необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, у зв'язку із чим, постановою керівника Черкаської окружної прокуратури від 18.03.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 26.04.2025.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: документом - протоколом огляду місця події від 25.01.2025; показаннями потерпілої ОСОБА_10 ; документом - протоколом пред'явлення для впізнання із потерпілою ОСОБА_10 ; показанням потерпілого ОСОБА_11 ; документом - протоколом пред'явлення для впізнання із потерпілим ОСОБА_11 ; показаннями свідка ОСОБА_12 ; документом - протоколом пред'явлення для впізнання зі свідком ОСОБА_12 ; показаннями свідка ОСОБА_13 ; показаннями свідка ОСОБА_14 ; показаннями свідка ОСОБА_15 ; показаннями свідка ОСОБА_16 ; показаннями свідка ОСОБА_17 ; документом - протоколом огляду відеозапису від 27.01.2025; документом - протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_11 ; документом - протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_10 ; документом - протоколом огляду аудіозапису викликів «102» від 20.02.2025; показаннями підозрюваного ОСОБА_7 від 05.03.2025; документом - протоколом проведення слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_7 від 05.03.2025; речовими доказами; іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Виходячи з даних матеріалів клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку відносно того, що ризики, наведені в клопотанні, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на більш м'який.
Проте, перевіряючи обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження підозрюваному строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, небезпідставно врахував обставини інкримінованого злочину, продовження існування ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, шляхом переховування від суду.
З урахуванням характеру пред'явленої ОСОБА_7 підозри, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що останній може переховуватися від суду, то такий ризик існує і виправдовує застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Наведена судом першої інстанції обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування ОСОБА_7 від суду.
Колегія суддів також звертає увагу на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись судом під час вирішення розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
В той же час, є слушними заперечення сторони захисту про безпідставне не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, при винесенні оскаржуваної ухвали, слідчим суддею не було визначено заставу та не наведено мотивів неможливості її визначення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255--3 Кримінального кодексу України;5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом із тим, вказані положення закону наділяють суд правом, але не є імперативними, тож, колегія суддів вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того, у своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 § 3 Конвенції (рішення у справі «Пірузян проти Вірменії», § 105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", § § 23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з'явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах «Тирон проти Румунії», § 37; «Смирнова проти Росії», § 59; «Пірузян проти Вірменії», § 94).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, враховуючи вищенаведене та обставини кримінального правопорушення, майновий, сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що застава у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн., зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_7 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що одночасно покладення на підозрюваного, у випадку внесення застави, додаткових обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, унеможливить вжиття останнім будь-яких заходів з метою переховування від суду, оскільки у випадку порушення встановлених обов'язків, застава звертається в дохід держави, та суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.03.2025 скасувати з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, з визначенням застави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 193, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2025 щодо ОСОБА_7 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2025 включно, з утриманням у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» з визначенням застави.
Визначити ОСОБА_7 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 121 120,00 гривень, яку підозрюваний або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Черкаського апеляційного суду (рахунок отримувача: UA448201720355209002000091640 ; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172 ; код ЄДРПО 42255820 ), та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками, потерпілими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з - під варти, у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_7 та заставодавцю, що, у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: