Справа № 539/2134/24 Номер провадження 22-ц/814/1297/25Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
02 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни
на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 серпня 2024 року, ухвалене суддею Просіною Я.В., повний текст рішення складений - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
23.05.2024 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.02.2022 у розмірі 47 639,02 грн, що складається із: 40 412,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 226,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками; - судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 23.08.2022 відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту, а також підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: 1. тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. договору); 2. тип кредитної карти: картка «Універсальна»; 3. строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. договору); 4. процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 договору); 5. кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. договору); 6. розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. договору); 7. проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору). Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. На підставі укладеного договору, відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/24, тип - картка «Універсальна». Окрім того, відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, яке затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком. Згідно п. 2.1.1.3.5. договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за договором в повному обсязі. Тобто, сторони згідно до ст. 212 ЦК України передбачили відкладальну обставину, внаслідок виникнення якої терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту. Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту, сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: - 60,0% - для картки «Універсальна». У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 15.05.2024 має заборгованість - 47 639,02 грн, яка складається з наступного: 40 412,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 226,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 серпня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.08.2022 у розмірі 47 639,02 грн, що складається із: 40 412,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 226,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитну картку, кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. При таких обставинах, суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2024 року поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Сікорській І.С. строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської І.С. про перегляд заочного рішення у цивільній справі №539/2134/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І.С., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що як вбачається з анкети-заяви, сторони не погодили основних умов договору - предмет, не погодили сам факт укладення кредитного договору, суму (ліміт) кредиту, строк, на який надається позика. Також, анкета-заява не містить умов щодо встановлення кредитного ліміту. На підтвердження своїх вимог позивач надав витяги з тарифів обслуговування кредитних карт та Умов та Правил надання банківських послуг, з якого не можливо встановити, якою датою вони датовані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими витягами з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач ознайомилася і погодилася, підписуючи анкету - заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення АТ КБ «Приватбанк», який може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З урахуванням викладеного, а також того, що в анкеті - заяві розмір кредитної лінії не погоджено, а докази погодження позичальника з Умовами та Правилами банку в наданій редакції відсутні, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі, а судом ухвалено рішення та стягнуто з відповідача заборгованість за відсутності належних та допустимих доказів. Крім того, судом першої інстанції не застосовано п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом стягнуто 7 226,05 грн процентів нарахованих у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України. Стягнення процентів та будь-яких сум, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України є неправомірним. Оскаржуване рішення суду є невмотивованим та необгрунтованим, оскільки висновок суду про погодження відповідача з розміром процентів не підтверджується матеріалами справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 23.08.2022 відповідач ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт споживчого кредиту, а також підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: 1. тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. договору); 2. тип кредитної карти: картка «Універсальна»; 3. строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. договору); 4. процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 договору); 5. кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. договору); 6. розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. договору); 7. проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору) (а.с. 36-40).
Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу (а.с. 24-40).
На підставі укладеного договору, відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/24, тип - картка «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 9-23).
Окрім того, відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції, таким чином, згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, яке затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Згідно п. 2.1.1.3.5. договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за договором в повному обсязі. Тобто, сторони згідно ст. 212 ЦК України передбачили відкладальну обставину, внаслідок виникнення якої терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту.
Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту, сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого у строк кредиту, які, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: - 60,0% - для картки «Універсальна».
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 15.05.2024 має заборгованість - 47 639,02 грн, яка складається з наступного: 40 412,97 грн - заборгованість за тілом кредита, 7 226, 05 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 9-12).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно п. 1.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом або виконуючи зобов'язання частково, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.02.2022 у розмірі 47 639,02 грн, що складається із: 40 412,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 226,05 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно матеріалів справи встановлено, що 23.08.2022 ОСОБА_1 підписала заяву та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифи складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 24-35).
На підтвердження позовних вимог позивачем надано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 24-35), розрахунок заборгованості (а.с. 9-12), виписку по рахунку за період з 01.09.2022 по 15.05.2024 (а.с. 13-23), копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 36-40).
Із наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що він містить найменування та місцезнаходження кредитодавця, реквізити ліцензії; тип кредитного продукту. Також зазначена інформація щодо процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 60% для картки «Універсальна» та 60% для картки «Універсальна ГОЛД». Порядок повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, в т.ч. за рахунок кредитного ліміту в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; шляхом внесення клієнтом коштів в розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну карту, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту. Зазначена в паспорті інформація відповідає вимогам частини 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (а.с. 36-40).
Зміст зобов'язання в наведеному паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз анкети-заяви та наданого позивачем розрахунку дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилася до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором у розмірі та умовах, погоджених сторонами у паспорті споживчого кредиту.
Позичальник ОСОБА_1 ознайомилася з наданою у паспорті споживчого кредиту інформацією, про що свідчить її підпис, погодилася з конкретними умовами щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, тобто, таким чином висловила своє волевиявлення щодо укладання кредитного договору за конкретних умов.
Підписавши паспорт споживчого кредиту, відповідач добровільно погодилася на умови кредитування, зокрема, розміром кредиту, порядком його надання, відсотками за користування кредитом та застосування штрафу у разі порушення грошового зобов'язання.
З урахування викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи достатньо доказів погодження ОСОБА_1 умов надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк».
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 у період з 01.09.2022 по 15.05.2024 активно користувалася банківськими послугами згідно укладеного кредитного договору №б/н від 23.08.2022, зокрема, здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, переказу коштів, розплачувалася за товари в магазинах, аптеках, так й погашала заборгованість по кредиту (а.с. 13-23).
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 відповідно до статті 627 ЦК України добровільно погодилася на умови договору, яким сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок, строк повернення коштів, строк кредитування, та взяла на себе відповідні зобов'язання. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 25.10.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20, від 13.10.2021 у справі №209/3046/20, від 26.10.2022 у справі №333/5483/20, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Доводи апеляційної скарги, що в анкеті-заяві розмір кредитної лінії не погоджено, а докази погодження позичальника з Умовами та Правилами банку в наданій редакції відсутні, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо застосування ст. 625 ЦК України, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 7 226,05 грн не відноситься до неустойки (штрафу, пені), відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2025 року.
СУДДІ: А.І. Дорош О.А. Лобов В.М. Триголов