іменем України
Справа № 210/528/25
Провадження № 1-кп/210/396/25
02 квітня 2025 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
неповнолітньої обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
законного представника неповнолітньої
обвинуваченої: ОСОБА_5 ,
захисника неповнолітньої обвинуваченої, -
адвоката: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, матеріали кримінального провадження №12025041710000057 від 13 січня 2025 року, та угоду про визнання винуватості, щодо неповнолітньої:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянки України, маючої повну загальну середню освіту, не працюючої, студентки 1-го курсу «Київського національного університету культури і мистецтв», не заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.4 КК України, -
Неповнолітня ОСОБА_4 , 27 грудня 2024 року, в період часу з 16:26 години по 16:31 годину, перебуваючи в студії краси, належній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташована на третьому поверсі ТК «Плаза-2», за адресою: проспект Університетський, 4Б, Металургійний район, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, заздалегідь знаючи місце, де знаходились готівкові грошові кошти, належні ОСОБА_7 , у неповнолітньої ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, достовірно знаючи про відсутність ОСОБА_7 у студії, діючи таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взявши з полиці ключі, неповнолітня ОСОБА_4 відчинила шухляду столу, звідки викрала грошові кошти у сумі 15 000,00 гривень.
Після чого, неповнолітня ОСОБА_4 , утримуючи при собі вищевказані кошти, з місця вчинення злочину зникла, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись на власний розсуд, тим самим, завдавши ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 15 000,00 гривень.
Дії неповнолітньої ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, 06 січня 2025 року, в період часу з 15:03 години по 15:06 годину, неповнолітня ОСОБА_4 , перебуваючи в студії краси, належній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташована на третьому поверсі ТК «Плаза-2», за адресою: проспект Університетський, 4Б, Металургійний район, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, заздалегідь знаючи місце, де знаходились готівкові грошові кошти належні ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, достовірно знаючи про відсутність ОСОБА_7 у студії, діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взявши з тумби ключі, неповнолітня ОСОБА_4 відчинила шухляду столу, звідки викрала грошові кошти у сумі 6 000,00 гривень.
Після чого, неповнолітня ОСОБА_4 , утримуючи при собі вищевказані кошти, з місця вчинення злочину зникла, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись на власний розсуд, тим самим, завдавши ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 6 000,00 гривень.
Крім того, 08 січня 2025 року, в період часу з 16:39 години по 16:45 годину неповнолітня ОСОБА_4 , перебуваючи в студії краси належній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташована на третьому поверсі ТК «Плаза-2» за адресою: проспект Університетський, 4Б, Металургійний район, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, заздалегідь знаючи місце, де знаходились готівкові грошові кошти належні ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, достовірно знаючи про відсутність ОСОБА_7 у студії, діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взявши з тумби ключі, неповнолітня ОСОБА_4 відчинила шухляду столу, звідки викрала грошові кошти у сумі 6 000,00 гривень.
Після чого, неповнолітня ОСОБА_4 , утримуючи при собі вищевказані кошти, з місця вчинення злочину зникла, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись на власний розсуд, тим самим, завдавши ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 6 000,00 гривень.
Дії неповнолітньої ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
На підставі ст.473 ч.1 КПК України, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості від 02 квітня 2025 року, укладеної між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та законним представником неповнолітньої ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , та неповнолітньою ОСОБА_4 , яка є обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, за участю захисника ОСОБА_8 .
Виходячи із змісту даної угоди, сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ст.185 ч.4 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального правопорушення, ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у зазначених діяннях і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акту у судовому провадженні.
Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ст.185 ч.4 КК України, з урахуванням ст.69 КК України, у вигляді пробаційного нагляду строком на 01 (один) рік відповідно до ст.ст.59-1, 101 КК України з покладенням відповідних обов'язків.
У підготовчому судовому засіданні неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 вказала, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ст.473, ст.474 ч.4 КПК України, які їй були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання.
Також, в підготовчому судовому засіданні неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнала свою вину за ст.185 ч.4 КК України, та надала суду згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.
Законний представник неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтвердила, що угода підписувалася у її присутності, згода обвинуваченої на укладення угоди про визнання винуватості була добровільною, а тому просила затвердити угоду про визнання винуватості, їй та доньці наслідки зрозумілі.
Захисник ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що угода підписувалася у його присутності, згода обвинуваченої на укладення угоди про визнання винуватості була добровільною, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання з урахуванням ст.69 КК України, оскільки обвинувачена ОСОБА_4 , щиро розкаялася у вчиненому, завдана матеріальна шкода потерпілій відшкодована, а також враховуючи відсутність обтяжуючих обставин відповідно до ст.67 КК України, наявність місця реєстрації та постійного проживання, задовільної характеристики, а також те, що неповнолітня обвинувачена раніше не судима. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості їй зрозумілі. Прокурор підтвердила, що угода укладена добровільно.
Потерпіла ОСОБА_7 при розгляді справи присутньою не була, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, та письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. Не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості, призначення неповнолітній обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи. Претензій потерпіла не має. Цивільний позов заявляти наміру не має.
Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, дослідивши її зміст та надані суду матеріали, врахувавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з положеннями ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_7 підтвердила, що власноручно написала заяву про надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором, обвинуваченою ОСОБА_4 , її захисником ОСОБА_8 та її законним представником ОСОБА_5 , з наслідками укладення такої угоди їх ознайомлена.
Суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Умови угоди повністю відповідають вимогам ст.472 КПК України, інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Суд не перевіряє фактичні обставини вчинених неповнолітньою обвинуваченою правопорушень, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.
При призначенні покарання, суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст.474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачена повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення й затвердження даної угоди, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України, вид покарання, та інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Судом не встановлено визначених ч.7 ст.474 КПК України підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченою та прокурором.
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену міру покарання.
Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року (справа №566/1387/18), якщо санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України визначено тільки максимальну межу покарання, то мінімальною є та нижча його межа, що встановлена в нормах Загальної частини Кримінального кодексу України для відповідного виду покарання, а стосовно неповнолітніх мінімальний розмір покарання призначається із врахуванням особливостей, передбачених статтями 99-102 цього Кодексу.
Якщо ж санкцією статті визначено мінімальну та максимальну межі покарання, то суд може призначити особі (як повнолітній так і неповнолітній) покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті, тільки застосувавши положення ст.69 КК України, за наявності для цього правових підстав.
Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у справі №629/2739/18 від 03 лютого 2021 року, положення ч.1 ст.69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України: істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Закон України про кримінальну відповідальність передбачає можливість застосування положень ст.69 КК України, що також визначено законодавцем у ст.65 КК України, яка регулює загальні засади призначення покарання, при наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також з урахуванням даних про особу винного.
Обставинами, що згідно зі ст.66 КК України пом'якшують покарання неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 , є щире каяття, відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання неповнолітньої ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України не встановлено.
Суд також враховує особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, є здобувачем освіти у «Київському національному університеті культури і мистецтв», позитивно характеризується за місцем проживання, виховується у повній сім'ї, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вибачилася перед потерпілою, осудила свої вчинки, її батьками потерпілій відшкодовано завдані збитки, що свідчить про її щире каяття.
Отже, наявні пом'якшуючі обставини, що в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про позитивну характеристику обвинуваченої, що передбачає застосування в даному кримінальному провадженні положень ст.69 КК України.
Суспільний інтерес виражається в забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
Суд також керується п.78 Порядку реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого спільним наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України від 01 червня 2023 року за №150/445/2077/5/187.
Згідно з положеннями ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своєї рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини КК України.
Таким чином, оскільки укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам цього закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінальних правопорушень за ч.4 ст.185 КК України є вірною, зобов'язання взяті за угодою обвинуваченою виконуються, узгоджена міра покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді пробаційного нагляду, відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченої, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 02 квітня 2025 року, та призначити узгоджене покарання.
Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст.314-316, 472, 474, 475 КПК України, ст.ст.59-1, 69, 101 КК України суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02 квітня 2025 року між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , та неповнолітньою обвинуваченою ОСОБА_4 , її захисником ОСОБА_6 , її законним представником ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12025041710000057 від 13 січня 2025 року.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.4 КК України, та призначити їй покарання за ст.185 ч.4 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, більш м'яке ніж передбачене санкцією статті узгоджене покарання у виді 01 (одного) року пробаційного нагляду.
Відповідно до ст.ст.59-1, 101 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Матеріали досудового розслідування кримінального провадження залишити при обвинувальному акті.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення прокурором та обвинуваченою виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене, ухвалення вироку без згоди обвинуваченої на призначення покарання, не роз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам процесу.
Повний текст вироку складено 02 квітня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1