Справа № 128/4000/24
Провадження №22-ц/801/887/2025
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.
Доповідач :Сопрун В. В.
03 квітня 2025 рокуСправа № 128/4000/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Судді -доповідача Сопруна В.В.,
Суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
До Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та для сплати судового збору в розмірі 605,60 грнабо надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог вказаної ухвали до апеляційного суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що з його сторони не було порушено процесуальних строків на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 10 жовтня 2024 року, а також заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини перша, друга та четверта статті 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, ухвалу від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19).
У заяві на виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2025 року ОСОБА_1 використовує висловлювання на адресу суду, які виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, зокрема такі: «…апеляційна скарга не сплачена судовим побором…», «…які замість працівника Супруна писали ухвалу від 12.03.2025…», «…працівник суду…», «…вважаю та розцінюю такі дії як марнотратсво коштів…», «Щодо звільнення від сплати судового побору…», «…також є обов'язковим для всіх працівників Вінницького апеляційного суду які так крепко хвилюються не за право людини на судовий захист а за суддівський общак.».
Вказані висловлювання скаржника є неприпустимими при оформленні процесуальних документів до суду, не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, а є виявом зневаги до суду та судової системи в цілому враховуючи, що такі дії, поєднані з систематичним невиконанням вимог процесуального законодавства та суду при поданні апеляційних скарг, про що свідчить практика Верховного Суду і Вінницького апеляційного суду за скаргами ОСОБА_1
ОСОБА_1 не надав доказів, які б підтверджували його майновий стан. Визначений судом розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду не є надмірним та не свідчить про наявність перешкод у доступі до правосуддя. Аналогічний правовий висновок закріплений також і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року у справі № 905/1630/15 (провадження № 61-3022ск23).
Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Відтак апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надані докази для звільнення його від сплати судового збору, а отже підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.
Хоча апеляційний суд і зазначив про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, проте з огляду на приписи частини 3 статті 44 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про повернення апеляційної скарги не через зловживання процесуальними правами, а через не усунення недоліків апеляційної скарги, а саме ненадання доказів сплати судового збору за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору (в порядку частини 2 статті 357 ЦПК України).
Таким чином, недоліки апеляційної скарги не усунуто у строк встановлений ухвалою суду.
Згідно ч. 6, 7 ст.357 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.357 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Сопрун
Судді Ю.Б. Войтко
І.В. Міхасішин