Справа № 738/333/25
№ провадження 2/738/198/2025
Рішення
іменем України
03 квітня 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi судді Парфененко О. Я., за участю секретаря судового засідання Зубкович Н. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
13 лютого 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 12 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 500264-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 46 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Відповідач порушив умови договору, внаслідок чого має заборгованість у сумі 95 507,49 грн. Позивач, посилаючись на статті 525-526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, статті 4, 27, 175 ЦПК України, статті 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просить: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором № 500264-КС-002 про надання кредиту від 12 червня 2024 року в розмірі 95 507,49 грн, з яких: 28 118,26 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 62 519,13 грн сума прострочених платежів по процентах, 4 870,10 грн сума прострочених платежів за комісією та понесені судові витрати.
11 березня 2025 року представник відповідачки подав до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки просить у задоволенні позову відмовити частково, посилаючись на те, що нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі 62 519,13 грн не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим пунктом 6 статті 3, частиною третьою статті 509 та статтею 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання. Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що відповідачкою 18 липня 2024 року, 24 червня 2024 року, 06 липня 2024 року, 08 серпня 2024 року, 09 серпня 2024 року, вносились платежі, направлені на часткове погашення заборгованості на загальну суму 25 050,00 грн з яких, за розрахунком суду проведеному на основі даних, зазначених позивачем в розрахунку заборгованості встановлено, що: 5 138,36 грн. - погашення відсотків за користування; 17 881,74 грн. - погашення тіла кредиту; 2 029,90 грн. - на погашення заборгованості за комісією. В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З урахуванням викладеного позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника). Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення. Визначаючи предмет договору відкриття кредитного договору №500264-КС-002 від 12 червня 2024 року, пунктом 2.8 сторони обумовили сукупну вартість кредиту лише в розмірі 136 362,16 грн, яка включає 46 000,00 грн суми кредиту та 90 362,16 грн процентів за користування кредитними коштами, термін повернення кредитних коштів (заявлений строк користування кредитом) складав до 12 червня 2024 року. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитом позичальником було сплачено кошти в сумі 2 029,90 грн, які пішли в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту. У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Із змісту безпосередньо кредитного взагалі неможливо визначити та встановити за які саме послуги надані банком, стягується комісія.
12 березня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
17 березня 2025 року від представника відповідачки до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник відповідачки просить в задоволенні позову відмовити частково.
2.Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідачки подав до суду заяву про розгляд справи без сторони відповідача.
3.Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Суд встановив, що ТОВ «Бізнес позика» 12 червня 2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 500264-КС-002 про надання кредиту Цього ж дня, підписано пропозицію (оферта) укласти договір № 500264-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (арк. с. 44-53).
12 червня 2024 року між сторонами укладено Договір № 500264-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, тобто підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний паспорт споживчого кредиту (арк. с. 21-28).
Відповідно до пункту 2.1 Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 46 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання споживчих кредитів.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.7 Договору про надання кредиту, строк надання кредиту 24 тижні - до 27 листопада 2024 року.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти в розмірі 46 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» (арк. с. 31).
ОСОБА_1 належним чином не виконала умови договору, у зв'язку з чим станом на 11 лютого 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 95 507,49 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 28 118,26 грн; заборгованості по процентах 62 519,13 грн; заборгованості по комісії 4870,10 грн (арк. с. 18-20).
Відповідачка та представник відповідачки не подали докази, які б підтвердили виконання відповідачкою умов договору позики, а також не подали свій розрахунок заборгованість.
4.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд встановив, що 12 червня 2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту № 500264-КС-002 в електронній формі шляхом надсилання позикодавцем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка не виконала умови кредитного договору, не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування кредитом.
У договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.
До позовної заяви позивач додав детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідачки за кредитним договором, були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідачки за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, підрахована з урахуванням всіх платежів відповідачки. Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву не поясняє чому на його думку розрахунок, який до позовної заяви був доданий позивачем, є необґрунтованим, та таким, що не узгоджується з матеріалами справи.
Відповідачка та її представник не були позбавлені можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором.
У відповідності до Постанови Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі № 753/7883/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75498350) доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Згідно із статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до умов кредитного договору, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2.5. Кредитного договору, комісія за надання Кредиту становить 6 900,00 грн.
Відповідно до пункту 3.2.3. Кредитного договору, сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Відповідачка здійснювала платежі за Кредитним договором, знаючи про те, що вони будуть розподілятися на погашення її заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту, та не заперечувала проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору.
Щодо правомірності встановлення комісії за надання кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 №16 затвердило ПРАВИЛА розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил. Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Аналізуючи умови кредитного договору № 500264-КС-002 від 12 червня 2024 року та Правила надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», суд приходить висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 500264-КС-002 від 12 червня 2024 року у розмірі 95 507,49 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 28 118,26 грн, заборгованості по процентах 62 519,13 грн, заборгованості по комісії 4 870,10 грн; 2 422,40 грн у порядку розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 263 - 265 ЦПК Укpаїни, суд
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 95 507,49 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 500264-КС-002 від 12 червня 2024 року, яка складається із: заборгованості за кредитом 28 118,26 грн, заборгованості по процентах 62 519,13 грн, заборгованості по комісії 4 870,10 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2 422,40 грн у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження місто Київ, вулиця Лесі Українки, 26 офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя О.Я. Парфененко