Справа № 766/4193/25
н/п 2-о/766/386/25
про залишення заяви без руху
28 березня 2025 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Скрипнік Л.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лапко Едуард Миколайович, заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю,
В провадження Херсонського міського суду Херсонської області надійшла вказана вище заява в якій позивач просить суд встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Метою встановлення вказаного факту є підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця і виникнення в мене певних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Вказана заява підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Згідно з ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до положень ст.175 ЦПК України, позовна заява, окрім іншого, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також, виходячи із вимог ст.318 ЦПК України, до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, окрім іншого, додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Разом з тим, у заяві ОСОБА_1 вказано, що встановлення факту необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, який помер проте не зазначено жодних доказів у підтвердження того, що їй було відмовлено у вирішенні даного питання в позасудовому порядку, зокрема до заяви не додано відмови компетентного органу у отриманні заявницею грошового забезпечення з підстав відсутності документального підтвердження того факту, для встановлення якого вона звернулася до суду.
Окрім того, заявниця просить встановити факт її проживання з колишнім чоловіком, проте не зазначає період, встановлення даного факту та відповідних доказів щодо того, чи перебувала вона та ОСОБА_2 у вказаний період у зареєстрованому шлюбі з іншими особами, чи має ОСОБА_2 інших членів сім'ї (наприклад син ОСОБА_3 ), які можуть претендувати на виплати, про які вказано у заяві.
Також у порушення вимог ст.175 ЦПК України, у заяві зазначено назву заінтересованої особи лише абревіатурою; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявниця понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Суд звертає увагу заявника на те, що Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Як встановлено судом, заявником не визначено коло всіх заінтересованих осіб, які мають брати участь у справі, рішення у справі щодо яких може вплинути на їх права та обов'язки шляхом його реалізації.
Стаття 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлює, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Для отримання одноразової грошової допомоги особам які мають право на виплату необхідно особисто або через законного представника подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації.
У разі залучення всіх належних заінтересованих осіб (членів сім'ї ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, Військової частини, де померлий проходив військову службу) до участі у справі, заявнику необхідно долучити до матеріалів заяви копій заяв та додатків до них для направлення вказаним заінтересованим особам по справі.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20).
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2025 року, становить 3028 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Таким чином, при зверненні до суду із вказаною заявою, заявнику необхідно було сплатити 605,60 грн. судового збору. При цьому, до поданої заяви не було долучено жодного платіжного документу на підтвердження сплати встановленого законодавством розміру судового збору.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, зазначені вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що подана заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.
Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяв и постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд пропонує заявнику усунути вищезазначені недоліки заяви з метою забезпечення повного захисту його прав та інтересів.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лапко Едуард Миколайович, заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю - залишити без руху, надати заявнику строк протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити заявнику, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.А. Скрипнік