Справа № 523/19375/24
Провадження №2/523/475/25
"01" квітня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого судді - Малиновського О.М.
за участю секретаря - Березніченко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Позивачі звернулись до суду з позовними вимогами в яких просять стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 2 136 794,18грн., 3 % річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 10 333,68 грн., судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.07.2020р. між ними та ОСОБА_3 було укладено попередній договір про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу таунхаусу та земельної ділянки площею 0,0158га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами якого останній зобов'язався передати їм у власність до 22.07.2022р. будинок і земельну ділянку за 2 724 972,95грн., що на день укладення договору становило 98500 доларів США, а позивачі сплатити зазначену суму грошей у відповідність до графіку, визначеного в договорі. На виконання умов цього договору позивачі передали відповідачу загальну суму у розмірі 76 600,0 дол. США, що в еквіваленті складає 2 136 794,18грн.
Позивачі вказують, що підставою не укладання з їхнього боку договору купівлі-продажу вказаних об'єктів нерухомості стало введення воєнного стану на території України з 24.02.2022р., дії якого продовжено по теперішній час.
На письмову вимогу позивачів ОСОБА_3 відмовляється повертати отримані ним в рахунок майбутнього продажу нерухомого майна грошові кошти.
На думку позивачів, так як ОСОБА_3 не повертає грошові кошти то він згідно частини другої статті 625 ЦК України за період з 15.09. по 12.11.2024р. повинен сплатити на їх користь 3% річних від суми грошового зобов'язання 2 136 794,18грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Відповідач ОСОБА_3 2801.2025р. направив до суду відзив на позовні вимоги в якому частково визнав позовні вимоги. Так, відповідач не заперечує проти повернення зазначеної позивачами суми грошових коштів в розмірі 2 136 794,18грн., але за мінусом 10 000 дол. США, що є еквівалентом 419 200,0грн. на сьогодні, як суми збитків, визначену умовами договору, внаслідок відмови позивачів від укладання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості.
24.02.2025р. від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив в якому зазначено, що згідно пункту 10 попереднього договору позивачі звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, якщо вони є наслідком обставин непереборної сили, яку вони пов'язують з введенням на території України воєнного стану.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді 29.11.2024р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.02.2025р. було закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивачі в призначене судове засідання не з'явилися. Представник позивачів - адвокат Грищук К.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Його представник - адвокат Тарановський Д.С. посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та вказуючи, що позивачами не доведено форс-мажорної обставини, просив частково задовольнити позовні вимоги.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Так, матеріалами справи встановлено, що 22.07.2020року сторони уклали попередній договір, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався продати, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов'язалися купити:
земельну ділянку, площею 0,0158 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123755800:01:002:3534;
таунхаус, загальною площею 125 кв.м., який буде розташований на вказаній вище земельній ділянці.
Сторони договору дійшли згоди, що продаж буде здійснено за 2 724 972грн., що є еквівалентом 98500,00дол. США по курсу НБУ станом на 22.07.2020р. (п.3 Договору).
За умовами пункту 4 Договору, покупці зобов'язалися сплатити грошові кошти продавцю згідно графіку у наступному порядку:
грошову суму еквівалентну 25 тис. дол США до 23.07.2020р.;
грошову суму еквівалентну 30 тис. дол США до 22.01.2021р.;
грошову суму еквівалентну 7200 тис. дол США до 22.04.2021р.;
грошову суму еквівалентну 7200 тис. дол США до 22.07.2021р.;
грошову суму еквівалентну 7200 тис. дол США до 22.10.2021р.;
грошову суму еквівалентну 7200 тис. дол США до 22.01.2022р.;
грошову суму еквівалентну 7200 тис. дол США до 22.04.2022р.;
грошову суму еквівалентну 7500 тис. дол США до 22.07.2022р.
Покупці зобов'язалися всю суму, вказану вище сплатити не пізніше 22.07.2022р. (п.5 Договору).
Виходячи з тлумачення п.15 Договору, договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості повинен був бути укладений між сторонами до 22.07.2022р.
Попередній договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. 22.07.2020 року та зареєстровано в реєстрі за № 3790.
На виконання умов попереднього договору позивачі передали ОСОБА_3 , а останній отримав грошові кошти в розмірі 2 136 794,18грн., що в еквіваленті становило 76 600,0 доларів США.
Факт укладання попереднього договору, отримання на його виконання вказаної вище грошової суми стороною відповідача визнаний, що в силу частини першої статті 82 ЦПК України не потребує доказуванню.
Судом також встановлено, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна.
За твердженням позивачів договір купівлі-продажу нерухомого майна не було укладено внаслідок форс-мажорної обставини - воєнним станом у країні та частковою втратою роботи, про що ними було письмово повідомлено ОСОБА_3 листом, який ним було отримано 15.09.2024р. У листі з посиланням на вказані обставини позивачі вимагали повернення раніше сплачених грошових коштів у розмірі 2 136 794,18грн.
У подальшому, 23.07.2024р. земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5123755800:01:002:3534, була продана ОСОБА_3 іншим особам, що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд вважає, що грошові кошти, передані на виконання попереднього договору позивачами відповідачу, є авансом, а відтак така грошова сума підлягає поверненню в грошовій одиниці, заявленої позивачами.
Водночас, суд вважає, що заявлений позивачами розмір грошових коштів 2 136 794,18грн. підлягає зменшенню на 10 000, 00дол. США, що на час розгляду справи є еквівалентом 419 200,00грн. з огляду на таке.
Так, згідно п. 9 попереднього договору, сторони визначили, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору купівлі-продажу, передбаченого цим договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, штраф а саме:
-в разі, якщо продавець відмовиться продавати вказане майно, то грошова сума, яка вказана в п.4 цього договору повертається та продавець виплачує штраф покупцям у розмірі грошової суми еквівалентної 10 000,00дол. США;
-в разі, якщо покупці відмовилися придбати вказане майно та сплатити належні з них гроші, то продавець повертає отримані ним грошовоі кошти протягом 4 місяців, за винятком грошової суми еквівалентної 10 000,00дол. США.
Отже, сторони попереднього договору передбачили розмір збитків у випадку невиконання умов попереднього договору з боку покупців. Такі умови відповідають вимогами, передбаченим частиною другою статті 635 ЦК України та не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, зокрема в частині свободи договору (п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України).
Таке визначення в договорі збитків не є одним із видів забезпечувального зобов'язання, передбаченого ст.546 ЦК України, яке за змістом виниклих між сторонами правовідносинах не може бути застосовано за відсутності укладеного між сторонами основного зобов'язання.
Таким чином, враховуючи, що сторони у попередньому договорі встановили підстави та розмір збитків, які підлягають утриманню продавцем у випадку відмови покупців від укладання договору купівлі-продажу, то заперечення відповідача є ґрунтовані та заслуговують на увагу.
Таким чином, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, приймаючи до уваги доводи відповідача, які поєднанні з частковим визнанням позовних вимог, суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивачів слід стягнути 1 717 594,00грн., як суму переданого авансу (2 136 794,18грн.) зменшену на 419 200,00грн., що є еквівалентом 10 000,00 дол. США, як суму збитків, передбачену п. 9 попереднього договору.
Щодо посилання позивачів та їх представника на форс-мажорні обставини, як підставу правомірності відмови від укладання попереднього договору та відсутність підстав для покладання на них збитків, визначених договором, слід зазначити таке.
За приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону «Про ТПП в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилаються позивачі, як на підставу застосування форс-мажору, засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Водночас вказаний лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону «Про ТПП в Україні»).
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Втім, саме позивачі, у випадку настання для них форс-мажорних обставин, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами попереднього договору, повинні були звертатися до ТПП для засвідчення таких обставин та доводити їх існування перед відповідачем ОСОБА_3 .
Водночас посилаючись лише на лист ТПП позивачі не доводять, яким саме чином введення на території країни воєнного стану вплинуло на неможливість виконання ними договірного зобов'язання та пов'язується з форс-мажорними обставинами.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17).
Крім того, суд критично ставиться до вимог позивачів про застосування форс-мажорної обставини у виниклих правовідносинах, з огляду на те, що про існування таких ними було повідомлено відповідача у листі лише 15.09.2024р., тобто майже за збігом 2,5 років після ведення воєнного стану.
Більш того, таке повідомлення ОСОБА_3 відбулось в порушення п.11 попереднього договору, яким визначено, що сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили або зіткнулася з перешкодою поза контролем, зобов'язана негайно, не пізніше 3 днів проінформувати іншу сторону Договору про виникнення, вид та можливу тривалість дії зазначених обставин та перешкод.
За таких умов суд відхиляє твердження позивачів про застосування форс-мажорних обставин, як недоведене.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на встановлені судом обставини, зокрема отримання відповідачем вимоги від позивачів про повернення грошових коштів у вигляді раніше переданого авансу, та його невиконання з боку ОСОБА_3 , з останнього слід стягнути 3 % річних від простроченої суми за період визначений позивачами з 15.09.2024р. (час отримання вимоги) до 12.11.2024р.
Проте, приймаючи до уваги, що судом розмір авансу, який підлягає стягненню був зменшений то 3% річних, відповідно, підлягають зменшенню і 3% річних до 8306,30грн. (1 717 594 х 3% : 365 х 59 днів прострочення).
VІ. Судові витрати.
Згідно статей 141 ЦПК України пропорційно задавленим позовним вимогам з відповідача на користь позивачів слід стягнути судовий збір в розмірі грн. (1725900,30грн. х 100 : 2 136 794,18грн. = 80,77% ; 15140, 00 х 80,38% : 100 = 12 228,66грн.
Керуючись ст. ст.12,13,76,200,206,259, 263-265,268 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 1 717 594 (один мільйон сімсот сімнадцять тридцять п'ятсот дев'яносто чотири)грн., 3% річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 8306,30грн. судовий збір в розмірі 12228,66грн.
Відомості про учасників справи:
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3
Відповідач:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп: НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 02 квітня 2025р.
Суддя