Справа № 522/1677/25
Провадження № 1-кс/522/846/25
02 квітня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12012170500000514, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням, у якому просить скасувати арешт на транспортний засіб марки TOYOTA модель СAMRY, д/н НОМЕР_1 , 2010 р.в., VIN: НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі заявника. У раніше призначеному судовому засіданні клопотання підтримав та показав, що ОСОБА_4 є дружиною та спадкоємицею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час оформлення права на спадщину, у т.ч. на автомобіль TOYOTA модель СAMRY, д/н НОМЕР_1 , 2010 р.в., на запит нотаріусу - ГСЦ МВС в Одеській області повідомив, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів наявна інформація про накладення обмеження на транспортний засіб марки TOYOTA модель СAMRY, д/н НОМЕР_1 , 2010 р.в., VIN: НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - арешт накладено СВ Портофранківського PB за вих. № 3427 від 05.11.2012 (кримінальна справа № 058201200064, сл. ОСОБА_6 ).
За інформацією заступника начальника СВ ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області відомості по кримінальній справі № 058201200064 від 26.04.2012 зареєстровано до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 120121705000000514 від 30.11.2012, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, досудове слідство по якому здійснюється відділом поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.
На адвокатський запит, заступником начальника СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області 24.01.2024 повідомлено, що 24.02.2022 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження за № 120121705000000514 від 30.11.2012, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Рішення про скасування арешту майна ОСОБА_5 не приймалося. До відповіді також додано копію постанови про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.
На момент накладення арешту, автомобіль марки TOYOTA модель СAMRY, д/н НОМЕР_1 , 2010 р.в., VIN: НОМЕР_2 належав громадянину ОСОБА_5 .
На даний час кримінальне провадження закрито за відсутністю в діянні складу злочину.
Крім того, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, а його спадкоємиця - дружина ОСОБА_4 , яка не є учасником провадження та може здійснювати своє конституційне право на оформлення та розпорядження майном, що належить її на законних підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника.
Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України, арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Прокурор в судове засідання не з'явилась. У раніше призначеному судовому засіданні залишила розгляд клопотання на розсуд суду.
Розглянувши клопотання, вислухавши сторони, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12012170500000514 - задовольнити.
Скасувати арешт на транспортний засіб марки TOYOTA модель СAMRY, д/н НОМЕР_1 , 2010 р.в., VIN: НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
02.04.2025