Справа № 947/14327/24
Провадження № 1-кп/947/481/25
02.04.2025 року
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42020162010000119 від 30.11.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м.Одеси знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.
Прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з триманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Прокурор, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні, в обгрунтування клопотання зазначив, що ухвалою суду від 09.07.2024року ОСОБА_5 оголошений у розшук через неявку у судові засідання, переховування від суду.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_5 є громадянином іншої держави, має можливість виїхати за межі України, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК може вчинити інше кримінальне правопорушення; згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не має постійного джерела доходу, оскільки офіційно не працевлаштований, перешкоджати кримінальному провадженню.
Прокурор вважає, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у застосуванні тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що ризики не доведені, ОСОБА_5 має на утриманні хвору мати, яка потребує лікування, тому він дійсно виїжджав за межі України для лікування матері. ОСОБА_5 повернувся на територію України і добровільно з'явився у судове засідання, не має наміру переховуватись від суду, тому просить суд обрати запобіжний захід у вигдляді домашнього арешту.
Обвинувачений підтримав думку захисника та пояснив, що дійсно його мати хворіє тяжким захворюванням, він супроводжував її за межі України для лікування, не мав наміру ухилятись від суду.
Дослідивши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведенного прокурором обгрунтування клопотання.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 09.07.2024року ОСОБА_5 оголошений у розшук та наданий дозвіл на його затримання, дія якого закінчилась.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше, обвинувачується у вчиненні тяжкого злчину, відповідно до наданих стороною захисту документів, має місце постійного має місце постійного проживання, має на утриманні мати, яка хворіє тяжким захворюванням та потребує догляду.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, оскільки прокурором доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, але не доведені обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України.
Проте, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, суд приходить до переконання про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу з метою забезпечення дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки та запобігання можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, з урахуванням викладеного в сукупності, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до переконання про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу з метою забезпечення дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки та запобігання можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та вважає за доцільне обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби з покладенням відповідних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178, 182, 194, 331, 369-372 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби строком на 2 місяці.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
-Не відлучатись з фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22.00 годин до 06.00 годин наступної доби;
-Прибувати за першою вимогою суду;
-Повідомляти суд про зміну місця проживання.
Виконання ухвали суду та контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на уповноважених осіб ГУНП в Дніпропетровський області.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити до ГУНП в Дніпропетровський області для організації виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1