02 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/196/24
Провадження № 22-ц/820/100/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Управління з питань реєстрації місця проживання Хмельницької міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року (суддя Заворотна О.Л.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Управління з питань реєстрації місця проживання Хмельницької міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.05.2024, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.09.2024, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
29 травня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат. В обґрунтування заяви вказував, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Управління з питань реєстрації місця проживання Хмельницької міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Проте, не вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
З врахуванням наведеного, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 грн. витрат на правову допомогу.
В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду змінити, збільшивши стягнуту суму витрат на професійну правничу допомогу до 40000 грн При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму витрат на правову допомогу, не врахував значний обсяг роботи адвоката, як представника відповідача у даній справі, неодноразові судові засідання, частина яких відкладалася за клопотанням позивачки, необхідність постійного юридичного супроводу, складність справи.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. 02.04.2025 на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 , у якій останній зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просить проводити розгляд справи без його участі.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи додатковим рішенням питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, виходив з того, що витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема, рівня складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, обсягу та обґрунтованості підготовлених адвокатом документів (відзиву на позов та клопотання про долучення доказів), їх значення для розгляду справи.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 910/12257/13 (провадження № 14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що представництво та захист відповідача здійснював адвокат Ксьондзик Ю.Ю., на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1060626 від 05.02.2024, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 02.02.2024.
Згідно з договором про надання правової допомоги від 25.01.2024, укладеного між адвокатом Ксьондзиком Ю.Ю. та ОСОБА_2 , адвокат зобов'язався надавати правову допомогу у справі №686/196/24 на стороні відповідача за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування Виконкому Хмельницької міської ради, Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації місця проживання Хмельницької міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, в т.ч. надання консультаційних та юридичних послуг щодо представництва інтересів відповідача в суді.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що виконавець сплачує за правову допомогу гонорар в розмірі, обумовленому додатковою угодою сторін.
Згідно з додатковим договором від 25.01.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.01.2024, сторони погодили винагороду адвоката у фіксованому розмірі 40000 грн, яка сплачується у безготівкову порядку на банківські реквізити виконавця протягом 90 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками розгляду справи.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 28.05.2024 за договором від 25.01.2024, адвокат Ксьондзик Ю.Ю. та ОСОБА_2 склали цей акт про надання правничої допомоги згідно з договором від 25.01.2024, до складу якої входить правовий аналіз матеріалів позову, вивчення судової практики, надання консультацій, роз'яснень, підготовка відзиву, заяв, клопотань процесуального характеру, представництво інтересів в суді першої інстанції, на суму 40000 грн.
Позивачка в суді першої інстанції скористалася правом на подачу заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому вказано, що витрати у заявленій відповідачем сумі не є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг.
Тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи під час розгляду цієї справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, з врахуванням заперечень позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивачки, до 4000 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай