Справа № 442/5525/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/106/25 Доповідач: ОСОБА_2
31 березня 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
встановила:
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 9 років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено у виді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу затримання - з 21.05.2024.
Позовну заяву потерпілої ОСОБА_12 , яка також діє в інтересах своєї дочки ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до обвинуваченого ОСОБА_7 , АТ «Страхова група «ТАС» (приватне)» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушенням задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди в розмірі 750000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди в розмірі 750000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 відшкодування матеріальної шкоди - витрат понесених ОСОБА_12 на поховання свого чоловіка ОСОБА_14 в розмірі 39746 гривень.
Стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди в розмірі 8000 гривень.
Стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди в розмірі 8000 гривень.
Стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_12 страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 288000 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позовну заяву потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 , АТ «Страхова група «ТАС» (приватне)» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушенням задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Страхова Група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди завданої вчиненим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням у розмірі 8000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди завданої вчиненим ним кримінальним правопорушенням внаслідок загибелі сина ОСОБА_14 у розмірі 452000 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про арешт майна, речові докази та процесуальні витрати.
За вироком суду, 20 травня 2024 року, приблизно о 22:00 год., водій ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Меrcedec-Веnz Е220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому перевозив пасажира ОСОБА_14 , та рухаючись на 37 км авто дороги сполученням «Східниця-Пісочна», що між с. Солонське та с. Довге Дрогобицького району Львівської області, в напрямку до с. Пісочна Стрийського району Львівської області, проїжджаючи ділянку автодороги із заокругленням ліворуч, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п.п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 1.10 в частині визначення термінів («дорожня обстановка», «безпечна швидкість»), Розділу 2 п.п. 2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), 2.3 д) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), 2.9. а) (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції); Розділу 12 п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 12.2 (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги) та п. 12.6 ґ) (поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, транспортним засобам дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год), які виразилися в тому, що він, керуючи вказаним технічно-справним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, рухався в умовах темної пори доби з перевищенням допустимої на даній ділянці автодороги швидкістю, своїми односторонніми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, в результаті чого, без причин технічного характеру допустив виїзд автомобіля марки «Меrcedec-Веnz Е220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за межі проїзної частини праворуч, де автомобіль в стані заносу здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді дерева.
В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_7 пасажир автомобіля марки «Меrcedec-Веnz Е220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_14 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи, наступні тілесні ушкодження: закриту травму грудної клітки у вигляді перелому грудини на рівні четвертого міжребер'я, множинних переломів третього-десятого ребер справа, третього, четвертого, шостого-дев'ятого ребер зліва з ушкодженням цілості серцевої сорочки та серця, з крововиливами в тканину обох легень, ушкодженням цілості обох легень, з накопиченням крові в обох плевральних порожнинах, з крововиливами по ходу аорти, закриту травму органів черевної порожнини у вигляді ушкоджень цілості печінки, із виливом крові в черевну порожнину, закритого перелому верхньої гілки правої лонної кістки, закритого перелому діафіза правої стегнової кістки на межі між середньою та нижньою третинами, відкритого перелому правої малогомілкової кістки на межі середньої та нижньої третин, ушкодження капсули та зв'язок правого гомілково-ступневого суглобу із вивихом великогомілкової кістки, поверхневої забійної рани та садна в лівій тім'яно-потиличній ділянці, ран в ділянках правої гомілки, обох гомілково-ступневих суглобів, лівої стопи, саден в правій завушній ділянці, в правій лобно-скроневій ділянці волосяної частини голови, на обличчі справа в ділянках правої виличної дуги, правої носо-губної складки, на підборідді, на передній поверхні грудної клітки справа, на задній поверхні грудної клітки справа, на лівій боковій поверхні грудної клітки, в поперековій ділянці справа, в проекції поперекового відділу хребта, по правому боковому фланку живота, в ділянках обох ліктьових суглобів, правого передпліччя, правого стегна, правого колінного суглобу, правої гомілки, синця на передній поверхні грудної клітки, які виникли безпосередньо перед настанням смерті, внаслідок ударної взаємодії з тупими твердими предметами, якими могли бути деталі салону автомобіля при зіткненні його з нерухомою перешкодою, мають ознаки тяжкого ступеня, як небезпечні для життя і перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті, та від яких потерпілий помер на місці пригоди.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржуваний вирок у частині призначеного обвинуваченому основного та додаткового покарання, а також у частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди.
Просить призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286-1 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі зі позбавленням права керування транспортними засобами на той самий строк. Також просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9 по 200 000 гривень моральної шкоди на кожну, а на користь потерпілої ОСОБА_13 - 600 000 гривень моральної шкоди.
На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається, що місцевий суд хоча і навів у вироку, однак у достатній мірі не врахував обставин, що пом'якшують покарання, а саме активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, щире каяття, готовність часткового відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим у судовому засіданні в розмірі 100 000 грн., від якого потерпілі відмовились, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання та дані, які характеризують особу обвинуваченого, те, що під час досудового розслідування і судового розгляду він надавав правдиві і вичерпні покази, добровільно сприяв слідству та жодним чином не намагався уникнути відповідальності за скоєне.
Захисник звертає увагу на дані про особу ОСОБА_7 , а саме те, що він не притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання та по місцю колишньої роботи обвинувачений характеризується позитивно, має постійне місце проживання, працює, має міцні соціальні зв'язки, та має на утриманні четверо неповнолітніх дітей: 2008, 2011, 2022 та 2015 років народження.
Вважає, що з огляду на наведені обставини та дані про особу обвинуваченого суд обрав ОСОБА_7 надто суворе покарання
Крім цього, згідно поданої апеляційної скарги сторона захисту не погоджується із рішенням суду в частині задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 750 000 гривень, який вважає надмірним, покликаючись на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
При апеляційному розгляді справи захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, та просили таку задоволити.
Прокурор заперечив апеляційні вимоги сторони захисту як безпідставні, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду.
Потерпіла та представники потерпілих також заперечили апеляційні вимоги сторони захисту з огляду на необґрунтованість таких та просили залишити оскаржуваний вирок без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши апеляційні доводи сторони захисту щодо призначеного місцевим судом покарання обвинуваченому, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Згідно матеріалів справи при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевим судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким необережним злочином, та його наслідки у вигляді смерті потерпілого, конкретні обставини справи, дані про особу винного, який винну визнав, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем праці, має на утримання четверо неповнолітніх дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також місцевим судом враховано наявність у потерпілих претензій до обвинуваченого, які подали у справі цивільні позови про відшкодування обвинуваченим заподіяної їм шкоди, а також просили призначити йому суворе покарання.
Водночас, колегія суддів враховує, що дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності у кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Колегія суддів приходить до висновку, що призначене місцевим судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 9 років є надто суворим.
Санкцією ч.3 ст.286-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Згідно матеріалів справи, а також долучених стороною захисту при апеляційному розгляді характеристик на обвинуваченого ОСОБА_7 , останній виключно позитивно характеризується не тільки за місцем праці, але і за місцевим проживання та реєстрації.
Окрім того факту, що обвинувачений раніше не судимий, колегія суддів також враховує відсутність у матеріалах справи даних про те, що обвинувачений до події притягувався до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що свідчить про відсутність у обвинуваченого стійкої схильності до нехтування правил дорожнього руху.
У загальному у матеріалах справи взагалі відсутні дані, які б містили негативну характеристику про особу обвинуваченого.
При цьому, згідно оскаржуваного вироку поза увагою місцевого суду залишились дані щодо не перебування обвинуваченого на спеціалізованих обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра (т.1, а.с. 205, зворот).
Крім цього, колегія суддів враховує, що визнання вини та щире каяття обвинуваченого не були формальними та такими, що обумовлені лише страхом призначеного покарання, оскільки така позиція обвинуваченого була сталою ще зі стадії досудового розслідування.
При апеляційному розгляді справи обвинувачений також висловив щирий жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення, в результаті якого загинув його друг.
Отже, враховуючи наведене, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який класифікується як тяжкий необережний злочин, та його наслідки у вигляді смерті потерпілого, конкретні обставини справи, дані про особу винного, який винну визнав, вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем праці, проживання та реєстрації, не перебуває на обліках у лікаря нарколога та психіатра, має на утримання четверо неповнолітніх дітей (2008, 2011, 2015 та 2022 років народження), позицію потерпілих, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід пом'якшити обране за ч. 3 ст. 286-1 КК України покарання, призначивши таке у межах санкції інкримінованої йому статті.
Перевіривши апеляційні доводи сторони захисту щодо вирішення місцевим судом цивільних позовів потерпілих про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на їх користь моральної шкоди, колегія приходить до таких висновків.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно матеріалів справи потерпіла ОСОБА_12 , яка також діє в інтересах своєї дочки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подали цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 та АТ «Страхова група «ТАС» (приватне)» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушенням, у якому просили стягнути, зокрема, з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 по 1 000 000 грн. на кожну моральної шкоди.
У цивільному позові зазначено, що в наслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення потерпілі раптово втратили найріднішу людину (чоловіка та батька), що заподіяло їм сильні та пожиттєві моральні і фізичні страждання, та призвело до порушення їх нормальних життєвих зв'язків, постійного пригніченого стану та психологічного дискомфорту, порушення сну та депресивного стану. Вказали, що у зв'язку із смертю потерпілого вони втратили підтримку та опору у житті, оскільки перебували на його утриманні.
Також до обвинуваченого ОСОБА_7 та АТ «Страхова група «ТАС» (приватне)» цивільний позов про відшкодування заподіяної шкоди подала потерпіла ОСОБА_9 , у якому остання просила стягнути, зокрема, з обвинуваченого ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду у розмірі 452 000 грн. внаслідок загибелі сина.
У цивільному позові потерпіла вказує, що діями обвинуваченого їй завдано невимовно глибоку моральну шкоду через загибель сина. Зазначає, що у зв'язку із втратою сина вона не може вести нормальний спосіб життя, втратила сон та інтерес до життя, постійно перебуває у стані душевної тривоги. Не може змиритись із втратою сина, який був її радістю та надією на допомогу у похилому віці.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, моральної шкоди. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Тим більше у випадку втрати близької та рідної людини.
Колегія суддів вважає, що враховуючи характер вчиненого ОСОБА_7 правопорушення та ступінь його вини, конкретні обставини кримінального провадження, а також глибину фізичних та душевних страждань потерпілих, які назавжди втратили рідну людину в наслідок дій обвинуваченого, рішення суду першої інстанції про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 моральної шкоди у розмірі по 750000 грн. на кожну, а також про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 452000 грн. ґрунтується на вимогах закону, і таке прийнято у рахуванням засад розумності та справедливості.
Підстав для зменшення визначеного місцевим судом розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями обвинуваченого потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , колегія суддів не вбачає.
Крім того, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подану апеляційну скаргу сторони захисту слід задоволити частково, змінивши вирок суду щодо ОСОБА_7 лише у частині призначеного йому покарання.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.3 ст.286-1 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
В решті вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Головуючий:
Судді: