Березівський районний суд Одеської області
03.04.2025
Справа № 494/549/25
Провадження № 3/494/257/25
03.04.2025року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Панчишин А.Ю., ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від СРПП Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), -
встановив:
18.03.2025 року в провадження судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю. надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №272993 від 16.03.2025 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 16.03.2025 року о 10.04 год. в м. Березівка по вул. Героїв України 119 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу алкотестер Драгер 0118, результат 0,60 промілле, тест №166, чим порушив п. 2.9. А Правил дорожнього руху, що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно вказаного пункту водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Надав письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення. В яких вважає, що в його діях є відсутній склад правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так ОСОБА_1 зазначив, що він був втомленим, однак жодної з ознак алкогольного сп'яніння на момент зупинки в нього не було. Зупинили його транспортний засіб поліцейські без законної не те підстави. Примірник протоколу, що був наданий водію взагалі не дає можливості прочитати більшість реквізитів, що вбачається з копії протоколу долученого до пояснень. Інспектор поліції не направляв водія в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Протокол про адміністративне правопорушення складений на припущеннях, без жодної доказової бази. ОСОБА_1 стверджує, що він не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Враховуючи наведені обставини, просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі всебічного, повного і об'єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).
Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність особи, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»:
1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;
2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);
3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб пребуває у розшуку;
4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;
6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).
Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17грудня 2008року №1103(далі Порядок).
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції, Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису встановлено наступне. Після зупинення автомобіля поліцейський озвучує водію причину зупинки транспортного засобу, а саме те, що останній не користувався паском безпеки. Натомість водій вказану обставину заперечив, та вказав що пасок безпеки він зняв після того як транспортний засіб зупинив. Аналогічне і підтвердив свідок, що знаходився поруч водія.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, звідки поліцейський володів інформацією про порушення водієм правил дорожнього руху, так як службовий автомобіль працівників поліції рухався за автомобілем, яким керував ОСОБА_1 , що виключає можливість під час руху встановити поліцейським факт не використання водієм паска безпеки. Таким чином, вказана поліцейським причина зупинки транспортного засобу є явно необгрунтованою.
На підтвердження вказаних обставин слугує і те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП був складений о 16.03.2025 року о 10 год 42 хв., а датою розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП (керування ТЗ з непристебнутим паском безпеки) є 16.03.2025 року о 10 год 51 хв.
У зв'язку з цим суд вважає, що всі наступні дії працівників поліції не узгоджується з чинним законодавством, а тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами.
Як встановлено судовим розглядом, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинення транспортного засобу, не надано.
Згідно п. 10 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/73 результати огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду складається згідно додатку №2.
До матеріалів про адміністративні правопорушення долучений акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак в такому працівником поліції ОСОБА_2 не зазначено найменування підрозділу Національної поліції України, в якому він проходить службу.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 аміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до вимог п.1 ч.1ст.247 КУпАП України провадження по справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Панчишин А.Ю.