243/905/24
2/243/248/2025
25 березня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сидоренко І.О.
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Позивач ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 28.03.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2108758118410 «Стандартний».
Згідно п.1.1. договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 4300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Згідно п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначено у п.1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.1.10 договору позичальник сплачує товариству комісію, пов'язану з наданням обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 602,00 грн.
На виконання умов кредитного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4300 грн., що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей», згідно якого на підставі укладеного між ТОВ ФК «Вей фор пей», 28.03.2021 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику у сумі 4300 грн.
01.12.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 2108758118410 від 28.03.2021 р., що уклали ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та боржником яким є: ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 2108758118410 від 28.03.2021 р., що уклали ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.
Позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 72127,77 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4300,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 67827,77 грн.; заборгованість з комісії - 950,00 грн.
-заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору - 0,00 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 35189,05 грн., з яких:
-заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4300,00 грн.;
-заборгованість за відсотками - 30889,05 грн.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом, судові витрати та витрати на правову допомогу.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник до суду не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду надали відзив в якому зазначили, що позов відповідач категорично не визнає оскільки вона дійсно мала намір взяти весною 2021 року певну суму в борг на умовах кредиту, для чого зверталася до деяких фінансових установ, в тому числі і до ТОВ "Коллект Центр". Але кредитні кошти ОСОБА_1 так і не отримала.
В позові позивач стверджує, що відповідач підписала кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора. Але при цьому позивач не надав жодного доказу, що відповідач за допомогою одноразового ідентифікатору підписала саме той варіант тексту Договору, що наданий в додатках до позовної заяви. Фактично, Позивач мав можливість в будь-який час змінити текст - як Договору, так і Паспорту споживчого кредиту, та надав в суд копію, лише зазначивши що ці документи "підписано електронним ідентифікатором F9".
Також належним підтвердженням проведеної операції є платіжне доручення, виписка банку, банківська квитанція (при внесенні оплати через касу банку). Інформація про спосіб отримання відповідачем кредитних коштів, а саме інформація про банківський рахунок або номер картки, на яку позичальник просить здійснити перерахунок цих коштів, не міститься і в самому тексті кредитного договору. Але в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтвердили факт перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок, що належить відповідачу, і саме в такій сумі, як зазначає позивач.
У документі під назвою "Щодо підтвердження переказу грошових коштів" номер кредитної картки, на яку здійснено переказ кредитних коштів, вказано лише частково. За частковим номером неможливо встановити повний номер картки, як і неможливо встановити власника цієї картки. В цьому документі відсутні ПІБ особи, на рахунок якої здійснено переказ, також відсутній РНОКПП цієї особи. Тобто зі змісту наданого доказу неможливо ідентифікувати отримувача платежу. Також зазначає, що вказаний документ підписано директором ТОВ "ФК "Вей Фор Пей".
При цьому взагалі незрозуміло - яке відношення має ТОВ "ФК "Вей Фор Пей" до здійснення переказів коштів між Кредитором та Позичальником, і чому саме ТОВ "ФК "Вей Фор Пей" залучено до процесу передавання кредитних коштів. Отже, цей документ не може бути доказом перерахування кредитних коштів.
За договором Факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року первісний кредитор (ТОВ "Служба миттєвого кредитування") відступив право вимоги Фактору (ТОВ "Вердикт Капітал"). В подальшому ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги позивачу (ТОВ "Коллект Центр") за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року.
У відповідності до частини 1 статті 1083 ЦК України, Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Проте, договором Факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року не передбачена можливість передачі права вимоги від фактора до третьої особи (в даному випадку до позивача). Перечитуючи Договір Факторингу, наданий позивачем до позовної заяви, відповідач не знайшла згадок про можливість наступного відступлення прав вимоги третій особі. ТОВ "Вердикт Капітал" передало права вимоги третій особі - ТОВ "Коллект Центр", хоча за умовами Договору Факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року, не мало права цього робити. У зв'язку з викладеним просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їхньою безпідставністю та недоведеністю.
Ознайомившись з відзивом відповідача, представник позивача надав відповідь на відзив в якому зазначив свої пояснення та заперечення, а саме: вважає, що зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач визнає факт укладення Договору про надання фінансових послуг № 2108758118410 «Стандартний» від 28.03.2021 р. з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» шляхом здійснення реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Позикодавця та створення Особистого кабінету. Зауваження відповідача стосуються лише того, чи саме той примірник Договору, який долучений позивачем до позовної заяви, був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
На дату укладення Договору з відповідачем діяли Правила надання грошових коштів у позику, затверджені Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Служба миттєвого кредитування» № 01/01/21 від 01.01. 2021 р.
Згідно з п 2.9.17. Правил електронна форма підписаного договору фінансового кредиту розміщується в особистому кабінеті Позичальника.
Таким чином, відповідач, маючи доступ до свого особистого кабінету, без будь-яких труднощів самостійно може отримати свій примірник Договору з додатками та звірити його з тим, який долучений позивачем до позовної заяви та наявний у матеріалах справи.
Також помилковими є твердження відповідача про те, що використання одного одноразового ідентифікатора на двох різних документах свідчить про те, що один із них не був підписаний взагалі.
Зауважив, що і Договір, і додатки до нього підписувалися сторонами одночасно одним комплектом та в один і той самий день - 28.03.2021 р. За таких умов підписання і Договору, і додатків до нього здійснюється з боку позичальника одним одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження перерахування відповідачу суми позики в розмірі 4300,00 грн. позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ “Фінансова компанія “Вей Фор Пей», згідно з яким відповідачу 28.03.201 р. о 19:09:48 було здійснено переказ грошових коштів в сумі 4300,00 грн. згідно з Договором № 2108758118410 на картку відповідача НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ “Ощадбанк» і номер якої був вказаний відповідачем відповідно до п. 2.9.4. Правил на сторінці. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об'єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
Таку виписку по рахунку позичальника ймовірно може сформувати та надати банк, що обслуговує картковий рахунок відповідача, який був вказаний ним на отримання кредитних коштів і на який були перераховані кошти за Договором про надання фінансових послуг № 2108758118410 «Стандартний» від 28.03.2021 р. З огляду на викладене просив суд, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також, представником відповідача до суду надано заперечення (на відповідь на відзив) з яких слідує, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, бо він не є первинним документом, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.
Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано. Крім того, із наданого розрахунку не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить. Сам розрахунок не містить суми тіла кредиту, а отже, як вираховувались відсотки, прослідкувати неможливо.
Отже, належних, достовірних та достатніх доказів наявності заборгованості за кредитним договором та розміру такої заборгованості позивачем не надано. При цьому, відсутні й докази, які б дали можливість самостійно вирахувати таку заборгованість, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи це, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не може вважатися належним доказом і не повинен враховуватися судом при винесенні рішення.
Фактично, немає жодних доказів надання коштів в кредит, немає жодних допустимих доказів наявності заборгованості по даному кредиту.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів зазначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України. Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Підставою виникнення спірних відносин є кредитний договір № 2108758118410 від 28.03.2021 року. Відповідач дійсно мала намір взяти весною 2021 року певну суму в борг на умовах кредиту, для чого зверталася до деяких фінансових установ, в тому числі і до ТОВ "Коллект Центр". Але кредитні кошти ОСОБА_1 так і не отримала.
Позивач стверджує, що відповідач підписала кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора. Але при цьому позивач не надав жодного доказу, що Відповідач за допомогою одноразового ідентифікатору підписала саме той варіант тексту Договору, що наданий в додатках до позовної заяви.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, важливою ознакою існування кредитних правовідносин є встановлення факту та моменту переданий грошей.
На підтвердження видачі коштів позивачем було додано лист під назвою "Щодо підтвердження переказу грошових коштів" номер кредитної картки, на яку здійснено переказ кредитних коштів, вказано лише частково. За частковим номером неможливо встановити повний номер картки, як і неможливо встановити власника цієї картки. В цьому документі відсутні ПІБ особи, на рахунок якої здійснено переказ, також відсутній РНОКПП цієї особи. Тобто зі змісту наданого доказу неможливо ідентифікувати отримувача платежу. Крім того, вказаний документ підписано директором ТОВ "ФК "Вей Фор Пей", тобто це не є первинним документом бухгалтерського обліку.
Стаття 3 Закону № 265 визначає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
А тому. суд погоджується зі ствердженням представника відповідача, що лист під назвою "Щодо підтвердження переказу грошових коштів" не належним доказом, з якого не можливо встановити фактичне перерахування грошових коштів.
Інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором. Факт передачі та отримання грошових коштів за договором має підтверджуватися документами, що беззаперечно свідчать про виконання кредитором свого зобов'язання. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-бЗцсІЗ (на яку послався суд апеляційної інстанції), від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61 -42915св 18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20). Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. За наведених обставин, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт отримання відповідачем грошових коштів, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
Оскільки в позові ТОВ «Коллект Центр» суд відмовляє, то відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України всі витрати покладаються на позивача, в тому числі і витрати на надання правничої допомоги.
Керуючись ст.ст.4,12,81,263-265,268,274-279 ЦПК України, суд
В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення виготовлений 31 березня 2025року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко