іменем України
02 квітня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/13428/24
Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/617/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання банківських послуг від 05 квітня 2018 року у розмірі 36 257,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
АТ «Універсал Банк» зазначало, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів позичальник належним чином не виконував і станом на 19 жовтня 2022 року прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачкою у добровільному порядку не погашена.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2025 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», вважаючи рішення суду незаконним та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, без врахування судом особливостей укладеного за допомогою ІТС договору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами та правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про неознайомлення клієнта з інформацією про кредитування, необхідною для укладення кредитного договору.
Сторона позивача зазначає, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачці через мобільний додаток, що дає підстави дійти висновку про ознайомлення позичальника саме з тими умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви, та його добровільну згоду на такі умови кредитування. Указує, що відповідачка зобов'язалася на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів ознайомлюватися з чинною редакцією Умов та правил, які розташовані за відповідним посиланням на сайті банку або в мобільному додатку.
Стверджує, що електронний договір укладено сторонами відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію», і у підписаній анкеті-заяві відповідачка визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Своїм підписом позичальник підтвердив, що анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку, в заяві відповідачка просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Оскільки ОСОБА_1 неодноразово проводились банківські операції з використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках), остання надавала свою згоду із змінами та доповненнями до договору про надання банківських послуг від 05 квітня 2018 року.
Наголошує на тому, що загальновідомими обставинами варто розуміти ті, які відомі широкому необмеженому колу осіб, і відомості про які можуть бути отримані із загальнодоступних джерел. Наявні усі підстави для ствердження, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання https://www.monobank.ua/terms, яке міститься у кожній анкеті-заяві, підписаній клієнтами (яких понад 8 млн), є загальновідомим фактом, а згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність банком того, що саме ці Умови та правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, є безпідставним.
Указує, що прострочення зобов'язання відповідачки зі сплати щомісячного мінімального платежу сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі п.п. 5.16 п. 5 розділу ІІ Умов і правил, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. На надіслані банком повідомлення відповідачка не реагувала та жодної дії на погашення заборгованості не вчинила, наданий банком розрахунок заборгованості належними доказами не спростувала.
Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що надана банком копія анкети-заяви від 05 квітня 2018 року не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, строку договору та відомостей про видачу банківської карти, а витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank та витяг з чорної картки monobank не містять підпису відповідачки. Саме по собі посилання позивача на ознайомлення ОСОБА_1 із указаними банківськими документами та погодження з ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не прийнято до уваги судом, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, які здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта.
Районний суд указав, що позивачем не надано ані виписки по рахунку відповідачки, ані доказів перерахування коштів на її рахунок чи встановлення їй кредитного ліміту. Звертаючись з позовом, банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг в розмірі 36 257,60 грн. Разом з тим, як вбачається із наданого банком розрахунку, ця заборгованість складається, крім тіла, з нарахованих банком відсотків за користування кредитом, проте доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав. Наданий банком розрахунок кредитної заборгованості не є доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки цей розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком у позові, а отже не є належним та достатнім доказом наявності існування заборгованості.
Суд зауважив на тому, що анкета-заява підписана відповідачкою 05 квітня 2018 року, а наданий позивачем розрахунок заборгованості проведено лише за період з 23 вересня 2021 року по 05 серпня 2024 року, відомостей про нараховані банком та сплачені відповідачкою суми за решту періоду матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що АТ «Універсал Банк» створено проект «Monobank», в рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
05 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», в якій просила відкрити в банку поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, указану у мобільному додатку (а.с. 9).
У анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
До анкети-заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank в редакції, чинній з 27 листопада 2021 року, які не містять реквізитів та підпису позичальника (а.с. 10-22), та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, який також не містить реквізитів та підпису позичальника (а.с. 25-27).
До позову додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на підтвердження реєстрації АТ «Універсал Банк» як юридичної особи (а.с. 31) та копію банківської ліцензії від 10 жовтня 2011 року, виданої Національним банком України на право надання позивачем банківських послуг (а.с. 30).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05 квітня 2018 року, укладеним між банком та відповідачкою, станом на 05 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 36 257,60 грн (а.с. 7-8).
Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, АТ «Універсал Банк» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі АТ «Універсал Банк» та 05 квітня 2018 року підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, РНОКПП, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також джерело та розмір доходу. У анкеті-заяві наявні копії паспорта відповідачки, які надані до анкети в електронному вигляді.
Її положеннями визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями (а.с. 12).
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. п. 5 Розділу ІІ Умов і правил ліміт кредитування та строк дії встановлюється згідно з умовами, зазначеними в цьому Договорі та відповідному Додатку до нього. Ліміт до використання розраховується та встановлюється, виходячи з внутрішніх процедур Банку, та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. За умовами п.п. 5.5. форма надання кредиту: поновлюваний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (а.с. 20 зворот).
Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, письмових доказів того, чи було задоволено заяву відповідачки та відкрито поточний рахунок на її ім'я; чи видавався ОСОБА_1 за цим договором платіжний інструмент (банківська картка) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання нею такої картки; чи встановлювався відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять. Крім цього, у справі також відсутні докази й щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просила відкрити відповідачка при підписанні анкети-заяви.
Як вірно встановлено районним судом, анкета-заява від 05 квітня 2018 року містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову (навчальну) діяльність, проте, не містить даних про бажаний розмір кредитних коштів.
У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 05 серпня 2024 року сукупна сума заборгованості (тіло кредиту) відповідачки становить 36 257,60 грн .
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.
Судом першої інстанції констатовано, що виписка за картковим рахунком, відкритим на ім'я ОСОБА_1 , та дані щодо перерахування кредитних коштів на відкритий відповідачці у банку рахунок, у матеріалах цієї справи відсутні. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення. Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідачки перед банківською установою.
Колегія суддів виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, АТ «Універсал Банк» мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, суди як першої, так і апеляційної інстанції мали б можливість перевірити розмір кредитної заборгованості. Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень ст. 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.
Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ банком, суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Посилання в апеляційній скарзі на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору в електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт підписання анкети-заяви без інформації щодо розміру кредитного ліміту, строку кредитування, відсоткової ставки за користування кредитними коштами автоматично не свідчить про укладення кредитного договору, порушення позичальником умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір. Доводи апеляційної скарги про те, що стороною відповідача не надано суду контррозрахунку суми заборгованості, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачкою та існуючої кредитної заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим районний суд був позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком цьому позичальнику кредитних коштів, користування ОСОБА_1 ними та погашення/непогашення відповідачкою кредитної заборгованості.
Наявні у розрахунку заборгованості дані щодо здійснення ОСОБА_1 часткового погашення боргу за наданим кредитом не можуть бути належними доказами отримання та користування відповідачкою кредитними коштами, оскільки лише виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Крім того, районний суд правильно указав, що анкета-заява підписана відповідачкою 05 квітня 2018 року, а наданий позивачем розрахунок заборгованості охоплює лише період з 23 вересня 2021 року по 05 серпня 2024 року, відомостей про нараховані банком та сплачені відповідачкою суми за решту періоду матеріали справи не містять.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко