ф
02 квітня 2025 року
м. Київ
справа №160/2365/24
адміністративне провадження №К/990/12759/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- скасувати Акт службового розслідування щодо травмування солдата ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2023 року № 7573;
- визнати травми, отримані ОСОБА_1 , а саме: «наслідки після закритої травми лівого колінного суглобу з розривом передньої хрестоподібної зв'язки, медіального меніску. Лакованого оперативно артроскопія лівого колінного суглобу, парціальна резекція медіального меніску, аутопластика передньої хрестоподібної зв'язки. Нестійка комбінована контрактура лівого колінного суглобу з помірним порушенням функції опору та пересування; вертеброгенна люмбалгія з стійким больовим синдромом на тлі ОХЗ, спонділоартрозу, спондільозу поперекового відділу хребта та кил L5-S1, протрузії м/х дисків в сегменті L4-C1. Вертеброгенна цервікалгія на тлі екструзії м/х СЗ-С4, протрузії м/х в сегменті С2-С7, ОХЗ, спонділоартрозу, спондильозу шийного відділу хребта, стадія нестійкої ремісії; двобічна сенсоневральна приглухуватість четвертого ступеня (близька до глухоти); залишкові явища акубаротравми з рубцовими змінами барабанної перетинки зліва» такими, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 вересня 2023 року № 7573.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
12 березня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» вчергове звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
26 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга в цій справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 09 січня 2025 року, а касаційна скарга направлена до суду касаційної інстанції 26 березня 2025 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Однак до матеріалів касаційної скарги не надано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, у разі незазначення в касаційній скарзі підстав, на якій вона подається з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави, така касаційна скарга залишається без руху.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач посилається на підстави встановлені підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа має виняткове значення для нього.
Верховний Суд відхиляє вказані доводи, оскільки допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Водночас заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом положень частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною третьою статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом зазначення інших обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги в частині незазначення інших обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України).
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі № 160/2365/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська