02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 160/30622/23
адміністративне провадження № К/990/13499/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністартивного суду від 29 грудня 2023 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №160/30622/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Обсідіант» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Обсідіант» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області №9276378/43499464 від 01 серпня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 06 квітня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 06 квітня 2023 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Обсідіант» днем її подання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №160/30622/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Як вбачається із прохальної частини поданої касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Суд установив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позов задоволено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року не було переглянуто в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в частині оскарження цього судового рішення і необхідність відмови у його відкритті.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року необхідно відмовити.
Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Суд установив, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України.
На виконання ухвали заявник подав до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №160/30622/23 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України.
На виконання ухвали заявник подав до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року повернуто скаржнику.
03 лютого 2025 року відповідач втретє звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року було залишено без руху через пропуск строку для подачі апеляції. Скаржнику було надано строк для усунення недоліків скарги, зокрема, для подачі заяви про поновлення строку з наданням відповідних доказів.
Ухвала була надіслана скаржнику в його електронний кабінет та доставлена 17 лютого 2025 року, що підтверджується довідкою Третього апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах адміністративної справи.
На виконання зазначеної ухвали суду, відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку заявник посилався на те, що первинну апеляційну скаргу було подано в межах строку, однак вона була повернута через несплату судового збору. Після здійснення сплати збору скаржник повторно подав апеляційну скаргу, бажаючи скористатися правом на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.
Також суд зазначив, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністартивного суду від 29 грудня 2023 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №160/30622/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Обсідіант» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко