02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 320/18113/23
провадження № К/990/34961/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Тацій Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О. від 16 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,
Вступ
Позивач є особою, звільненою з військової служби. На підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та ордера, позивач отримав трикімнатну службову квартиру. Позивач звернувся до Житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України із заявою про виключення наданої службової квартири зі складу службових. Об'єднаною житловою комісією Генерального штабу Збройних Сил України було прийнято рішення про відмову у наданні жилої площі для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 , шляхом виключення зі складу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Об'єднана житлова комісія Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин відмовила позивачу у наданні жилої площі для постійного проживання. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд закрив провадження у справі, оскільки заявлений позивачем спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, підстави відкриття касаційного провадження, ключовим у цій справі є питання юрисдикції спорів з приводу соціального захисту військовослужбовців щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями.
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокол № 35 від 24 листопада 2021 року Об'єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України та військових частин, в частині питання надання жилої площі для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 , шляхом виключення зі складу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати право ОСОБА_1 на виключення з числа службового житла - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління подати до відповідної міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року скасовано.
Провадження в справі № 320/18113/23 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії закрито.
Роз'яснено ОСОБА_1 його право, протягом десяти днів з дня отримання ним копії постанови апеляційного суду, звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року, а справу № 320/18113/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом попередніх інстанцій установлено, що позивач проходив військову службу з 1973 року і календарна вислуга років складає 37 років. На цей час позивач звільнений з військової служби та перебуває у запасі. На квартирному обліку військовослужбовців Збройних Сил України, які потребують поліпшення житлових умов, позивач, як він вказує, перебуває з 11 квітня 2001 року з правом першочергового забезпечення житлом, як учасник бойових дій.
7. На підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 червня 2010 року № 565 та ордеру № 011603, позивач отримав трикімнатну службову квартиру АДРЕСА_2 на склад сім'ї 5 осіб (сам позивач, дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_4 ), зі збереженням відповідного права перебування на квартирному обліку.
8. З метою отримання зазначеної квартири для постійного проживання, шляхом виключення її зі складу службових, позивач звернувся до Житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України із заявою, проте відповідно до витягу з протоколу засідання № 35 від 24 листопада 2021 року Об'єднаною житловою комісією Генерального штабу Збройних Сил України було прийнято рішення про відмову у наданні жилої площі для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 , шляхом виключення зі складу службової трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
9. Вважаючи свої права порушеними даним протиправним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції застосував частину першу статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 та від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, відповідно до яких спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
11. Київське квартирно-експлуатаційне управління подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.
12. Проблемним у справі № 320/18113/23 є питанням, за правилами якого судочинства - цивільного чи адміністративного слід вирішувати цей спір.
13. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
14. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
15. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
16. Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
17. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21) та від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19).
18. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
19. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
20. Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними діянь відповідача, зобов'язання його вчинити дії. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, відповідач відмовляє йому у виключенні квартири з числа службового житла, яка була ним отримана як військовослужбовцем.
21. Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір.
22. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
23. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
24. Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
25. Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).
26. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
27. Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 6 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15, від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 127/15109/18 і від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15 і від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16а.
29. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв'язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.
30. У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
31. Суд вирішуючи спор у цій справі застосовує висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 та від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21.
32. Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що спір про виключення квартири зі складу службового житла підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
33. З огляду на те, що спір про виключення квартири зі складу службового житла підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції помилково закрито провадження у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. У ході касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції підтвердились обставини, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, а саме незастосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права з урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 та від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21.
35. Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
36. Оскільки, як встановлено за наслідками касаційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій