01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №560/11527/24
адміністративне провадження № К/990/12278/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 560/11527/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області виражені в рішенні №222650008115 від 06.03.2024 року, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , трудової книжки НОМЕР_3 , архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 та відмови призначенні пенсії за віком;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виражені в рішенні №222650008115 від 31.05.2024 року, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 та відмови призначенні пенсії за віком;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, виражені в рішенні №222650008115 від 14.06.2024 року, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та відмови призначенні пенсії за віком;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №222650008115 від 06.03.2024 року-;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222650008115 від 31.05.2024 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №222650008115 від 14.06.2024.року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , всі періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 19.12.1983 р., зокрема з 19.12.1983 - 07.03.1984 року та 20.05.1985 - 12.08.1987 року, всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.11.1980 р., а також архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 , пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.02.2024 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №222650008115 від 06.03.2024 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222650008115 від 31.05.2024 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №222650008115 від 14.06.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 19.12.1983 р., зокрема з 19.12.1983 - 07.03.1984 року та 20.05.1985 - 12.08.1987 року; всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.11.1980 р., а також періоди роботи згідно архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 року;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду зазначених у вказаному рішенні.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило його у апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року визнано неповажними наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 560/11527/24.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 560/11527/24, прийняти постанову, якою визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі № 560/11527/24 та поновити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строк на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №560/11527/24, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи по суті.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що полягає у наступному.
Скаржник зазначає, що нормами КАС України встановлено єдиний випадок обов'язкової відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження - у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. У всіх інших випадках законодавець допускає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також скаржник просить суд взяти до уваги, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан, дія якого продовжена Указами Президента України.
Таким чином, на думку скаржника, запровадження на всій території України воєнного стану є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.
Водночас законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строків на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та не надано доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подачі належним чином оформленої апеляційної скарги вчасно.
Судом зазначено, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою, апелянтом не було надано доказів, які реально підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги та вказували на об'єктивні причини неможливості звернутись з апеляційною скаргою вчасно.
В обґрунтування підстав пропуску строку подання апеляційної скарги відповідач зазначив, що звертаючись до суду апеляційної інстанції вперше Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було дотримано строки, встановлені статтею 295 КАС України, однак відсутність коштів завадила можливості сплатити судовий збір.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність фінансування Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з якого здійснюється сплата судового збору, що унеможливлювало виконання апелянтом процесуальної дії протягом установленого строку не є поважною причиною поважності пропуску строку.
Верховний Суд наголошує, що відповідач, діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку на апеляційне оскарження судових рішень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Причини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, та які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення в межах розумного строку, скаржником не зазначені.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку.
Верховний Суд зазначає, що відповідач утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а отже обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення, звільнення від сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками перегляду справи.
Крім того, Верховний Суд роз'яснює, що посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 560/11527/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Н. В. Коваленко
Л. В. Тацій