02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/20034/24 пров. № А/857/6619/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2025 року, прийняте суддею Герчаківською О.Я. у м.Тернополі, повний текст складено 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 13 серпня 2024.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2025 відмовлено в позові.
Відмовляючи в позові, суд зазначив, що позивач відмовився від проходження ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки має проходити ВЛК лише після отримання повістки, а саме направлення на проходження медичного огляду ВЛК може видати лише той територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому особа перебуває на обліку.
Однак, про необхідність пройти ВЛК позивач був оповіщений уповноваженою особою згідно встановленої законом процедури, оскільки підстави, які б надавали йому можливість відстрочки від призову на військову службу, на час виникнення спірних правовідносин, були відсутні. Оновлення даних у застосунку «Дія» не є такою підставою.
Суд звернув увагу, що обов'язок проходити медичний огляд підтверджений частиною 6 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, проходять у встановленому порядку обов'язковий медичний огляд.
Отож, відмова позивача пройти ВЛК за рішенням відповідача була вірно кваліфікована як дії, які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказані обставини підтверджуються витягом із застосунку «Резерв +», а також інформацією, яка була витребувана на запит суду. Дані обставини в суді першої інстанції не оспорювались та не ставились судом під сумнів.
Як вбачалось із витягу із застосунку «Резерв +» позивач вчасно оновив свої військово- облікові дані. Жодних порушень правил військового зафіксовано не було.
Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку що саме видача направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією є належним доказом оповіщення, оскільки останнє видається за наслідком належного оповіщення (повістки) для проходження медичного огляду.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, жодного акту відмови від отримання повістки не складалось та відповідачем до суду не надавалось. Вказане свідчить про те, що позивач належно не повідомлявся про необхідність проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, жодної фото-, відеофіксації не здійснювалось, що свідчить про порушення правил оповіщення позивача, а відтак про неправомірність усіх подальших дій відповідача.
Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за змістом постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) від 13 серпня 2024 № 61/899, яку було винесено стосовно ОСОБА_1 07 серпня 2024, останній близько 14 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що підлягає призову на військову службу по мобілізації.
Під час уточнення військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Громадянину ОСОБА_1 військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено про необхідність проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, відповідно до направлення на ВЛК від 07 серпня 2024 № 8029. Однак, позивач від проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився, що зафіксовано актом відмови від проходження ВЛК від 07 серпня 2024.
У зв'язку з вищевказаним, ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування у газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VІІ та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчинення правопорушення в особливий період) № 61/899 від 13 серпня 2024, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 , постановив визнати громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накласти штраф в розмірі 17 000,00 грн.
За змістом інформації № 17638 від 05 грудня 2024, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив суд про те, що позивач, з 19 червня 2024 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день складання протоколу про адміністративне правопорушення № 60/910 від 07 серпня 2024 та на день винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення № 61/899 від 13 серпня 2024, також перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що 24 лютого 2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 і на даний час в Україні діє особливий період.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання.
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Колегія суддів зазначає, що згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 діяли в межах повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства, здійснюючи заходи оповіщення та призову громадян на військову службу.
Суд першої інстанції доцільно звернув увагу на те, що прийняття відповідачем рішення про проходження чи не проходження ВЛК позивачем є в компетенції відповідача, це його дискреційні повноваження, які чітко визначені законом і не можуть залежати від бажання чи його відсутності у призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції на дату та час вчинення правопорушення) передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Апелянт зазначає, що відмовився від проходження ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вважає, що проходити ВЛК повинен лише після отримання повістки, а саме направлення на проходження медичного огляду ВЛК може видати лише той територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому особа перебуває на обліку - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що і слугувало підставою для складення стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, а в подальшому - винесенню спірної постанови.
Колегія суддів звертає увагу, що про необхідність пройти ВЛК позивача було повідомлено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли він безпосередньо перебував там. Виклик повісткою передбачає класичний варіант, тобто за відсутності особи ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, законодавство не забороняє вручити направлення на ВЛК безпосередньо, коли особа перебуває у ТЦК та СП.
Крім того, у разі незгоди із направленням на медичний огляд ВЛК позивач мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що вчасно оновив свої військово- облікові дані, оскільки до відповідальності останнього притягнуто через відмову проходити ВЛК, а не через не оновлення військово- облікових даних.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно - правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволенні позову.
При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2025 року у справі №607/20034/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді І. В. Глушко
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 02.04.2025.