02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2910/24 пров. № А/857/17619/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, прийняте суддею Луцович М.М. у місті Ужгороді, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті сум пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю, у відповідності ст. 61 Закону №2262-ХІІ; зобов'язання здійснити виплату сум пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними ним у зв'язку з його смертю у розмірі 362853,00 грн., у відповідності ст. 61 Закону №2262-ХІІ.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що оскільки позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату нарахованої ОСОБА_2 , але неодержаної суми пенсії у розмірі 362853,00 грн., протягом шести місяців після смерті пенсіонера, тобто в межах строку, встановленого частиною третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові ОСОБА_2 і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Закарпатській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №808/1346/18 вказала, що спори, предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак, даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримував пенсію відповідно до Закону №2262-XII.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 у справі №260/3715/22, яке набрало законної сили 05 грудня 2022, зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХР12437 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - як і раніше Закон № 2262-ХІІ) та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищевказаного рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату пенсії в сумі 333505,86 грн. за період з квітня 2019 по грудень 2022, що не заперечується відповідачем та підтверджується розрахунком на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 №ХР 12437.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №260/6408/23, яке набрало законної сили 08.12.2023, зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01 липня 2021 нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 №713, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вищевказаного рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату пенсії в сумі 29347,14 грн. за період з липня 2021 по лютий 2023, що не заперечується відповідачем та підтверджується розрахунком на доплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 №ХР 12437.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.12.2023, виданого Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12.12.2023 складено відповідний актовий запис №381.
ОСОБА_1 , будучи сином померлого ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 24.08.1977), та який постійно до його смерті з ним проживав за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Перечинської міської ради від 18.05.2023 за №283, звернувся 19.03.2024 до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про здійснення йому виплати нарахованої ОСОБА_2 пенсії, що залишилась недоодержаною у зв'язку з його смертю.
На звернення позивача відповідач листом №1798-1890/С-02/8-0700/24 від 29.03.2024 відмовив у виплаті вказаних коштів.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовано статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі як і раніше - Закон №1058- IV), якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст положень частини третьої статті 52 Закону №1058-IV узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, обставини якої схожі зі справою, що розглядається, сформульовано висновок:
« у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає і висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 04.12.2024 у справі №120/8398/24, від 11.04.2024 у справі №160/26335/23, від 06.04.2022 у справі №200/10136/20.
Отже, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у разі звернення за ними не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи зазначене вище та те, що у цій справі позивач реалізував своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-XII, шляхом звернення до ГУ ПФ України в Закарпатській області не пізніше шести місяців після смерті його батька, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.03.2025 у справі № 420/28399/23.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №260/2910/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар