02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 349/2084/24 пров. № А/857/8983/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Гаврилюк О.О.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Рогатин 17 лютого 2025 року, у справі №349/2084/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
03.12.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, просив: визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕНА №3393545, прийняту 02.11.2024 року, поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Івано-Франківській ДПП рядовий Зварич В.В. якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог Правил дорожнього руху України, саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вказав, що пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності бокової секції світлофора спростовано відеофіксацією правопорушення, а відтак оцінивши докази, які є у справі, та надавши їм оцінку в цілому, дійшов висновку про правомірність винесення оскаржуваної постанови. Оскільки поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вина позивача доводиться належними та допустимими доказами, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2025 року та позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_2 здійснив поворот ліворуч з крайньої лівої сторони на зелений сигнал світлофора, а відтак у його діянні відсутня суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення (вина у формі умислу та/або з необережності), передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та відсутній і склад вказаного адміністративного правопорушення, що виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_2 .
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 02 листопада 2024 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області рядовим поліції Зваричем Василем Васильовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3393545, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до зазначеної постанови 02 листопада 2024 року о 10 год 04 хв. в м.Івано-Франківську по вул. Вовчинецька, 255А, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на вимкнену додаткову секцію світлофора, чим порушив п.8.7.3.з Правил дорожнього руху.
У графі 7. «До постанови додаються» інспектором патрульної поліції зазначено: відео з нагрудної камери 474364 та автомобільного реєстратора.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Згідно з п. 8.7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР), світлофори, призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.
Відповідно до п. 8.7.2 ПДР світлофори з вертикальним розташуванням сигналів можуть мати одну або дві додаткові секції з сигналами у вигляді зеленої стрілки (стрілок), що розташовуються на рівні сигналу зеленого кольору.
За приписами пп. з п.8.7.3 ПДР вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).
Частиною 2 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На підтвердження вчинення позивачем порушення пп. з п.8.7.3 ПДР відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис із відеореєстратора патрульного автомобіля та відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, відомості про які внесені до оскаржуваної постанови.
Як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, у судовому засіданні судом першої інстанції переглянуто відеофіксацію правопорушення на якій зафіксовано світлофор з додатковою секцією зліва, яка на час здійснення водієм авмобіля "OPEL ASTRA", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , повороту ліворуч, була вимкнена.
Судом апеляційної інстанції також досліджено вказаний відеозапис з перегляду якого суд апеляційної інстанції доходить переконання, що судом першої інстанції зазначений доказ, який вказаний у оскаржуваній постанові доводить протиправну поведінку позивача, як учасника дорожнього руху, який зобов'язаний неухильно дотримуватись законодавчо встановлених заборон, проте, керуючи 02 листопада 2024 року транспортним засобом «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач, протиправно здійснив проїзд перехрестя в м. Івано-Франківськ по вул. Вовчинецька, 255А на вимкнену додаткову секцію світлофора.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупністю мотивів, покладених в основу постанови від 02.11.2024 серії ЕНА № 3393545, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної дійшов висновку, що правові підстави для скасування оскаржуваної постанови від 02.11.2024 серії ЕНА № 3393545 відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що судом першої інстанції надана належна оцінка обставинам справи та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що має наслідком відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №3393545 від 02.11.202024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 316, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2024 року у справі №349/2084/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний