31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5034/23 пров. № А/857/22457/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгород суддею Іванчулинець Д. В.) у справі № 260/5034/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом в якому просила:
- звільнити від сплати судового збору позивача на підставі п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу / недоїмки / по ЄСВ від 07.11.2018р. за № Ф-3010-50 на суму 15 919,54 грн., сформовану ГУ ДФС у Закарпатській області щодо ОСОБА_1 / іпн НОМЕР_1 /;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу / недоїмки / по ЄСВ від 07.02.2020р. за № Ф-3010-50 на суму 2754,18 грн., сформовану ГУ ДПС у Закарпатській області щодо ОСОБА_1 / іпн НОМЕР_1 /;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 07 листопада 2018 р. ГУ ДФС у Закарпатській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3010-50-У в розмірі 15 919,54 грн з єдиного внеску (далі - ЄСВ). 07 лютого 2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3010-50-У, в розмірі 2754,18 грн. Позивач вважає, що вищезазначені вимоги є протиправними та підлягають скасуванню виходячи з наступного. У 1999 році позивач здійснювала підприємницьку діяльність, однак в лютому 2004 року припинила підприємницьку діяльність.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року № Ф-3010-50-У.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-3010-50-У.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління ДПС у Закарпатській області, яка вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що враховуючи звернення позивачем до суду лише у червні 2023 року, останнім пропущено десятиденний строк для звернення до суду. Також зазначає, що доказів отримання позивачем оскаржуваної податкової вимоги відповідачем не надано, оскільки згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень такі були повернуті на адресу податкового органу "за закінченням терміну зберігання", суд приходить до висновку, що позивач дізналася про існування податкових вимог від 07.11.2018 та від 07.02.2020 з моменту отримання інформації її уповноваженим представником з Реєстру боржників - 03 травня 2023 року, натомість до суду звернулася 19.06.2023 (позовна заява в підсистемі «Електронний суд» зареєстрована 16.06.2023), тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, що позивачка ОСОБА_1 , 19 листопада 1999 року була зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізичною особою, що підтверджується свідоцтвом про держану реєстрацію від 19 листопада 1999 року, виданим Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області і зареєстрованим за № 1203.
У лютому 2004 року позивач припинила підприємницьку діяльність.
Адвокат Кудіна М. Г. яка діє в інтересах позивачки, 03 травня 2023 року отримала інформацію з Реєстру боржників відносно ОСОБА_1 , в якому станом на 24 квітня 2023 року було зазначено про наявність трьох виконавчих проваджень по стягненню з неї на користь ГУ ДФС у Закарпатській області, ГУ ДПС у Закарпатській області коштів на користь держави.
Адвокат ознайомилася з матеріалами виконавчих проваджень та отримала копії наступних виконавчих документів: з ВП № 61788892 - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018р. № Ф-3010-50-У в сумі 15 819,54 грн.; з ВП № 62219908 - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020р. № Ф-3010-50-У в сумі 2754,18 грн.
Всі податкові вимоги були направленні податковим органом за адресою АДРЕСА_1 , які позивач не одержала у зв'язку з реєстрацією та проживанням за іншою адресою АДРЕСА_2 .
Позивач 06 травня 2023 року направила скаргу до ДПС України на податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ в порядку п.56.2 ст.56 ПК України, предметом якої були такі податкові вимоги: 1) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018р. № Ф-3010-50-у в сумі 15 819,54 грн.; 2) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020р. № Ф-3010-50-У у сумі 2754,18 грн..
На електронну адресу представника позивача 30 травня 2023 року надійшла відповідь ДПС України за результатом розгляду скарги № 13327/6/99-00-06-02-03-06, з якої видно, що скарга відхилена, оскільки сума боргу, зазначена у вимогах про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року № Ф-3010-50-У в сумі 15 819,54 грн ГУ ДФС у Закарпатській області, від 07 лютого 2020 року № Ф-3010-50-У ГУ ДПС у Закарпатській області в сумі 2754,18 грн - є узгодженими, тому вони не можуть бути предметом оскарження в адміністративному порядку.
Вважаючи такі вимоги протиправними, такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності, а відтак беручи до уваги той факт, що позивач не є платником єдиного соціального внеску в розумінні статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд зауважує, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем. За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3010-50-У від 07.11.2018 та № Ф-3010-50-У від 07.02.2020.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Станом на момент припинення підприємницької діяльності позивача, порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності визначав Закон України «Про підприємництво» та Положення «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998.
Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з моменту припинення підприємницької діяльності позивачем останній не подавав жодної звітності як до податкового так і інших передбачених чинним законодавством органів, відносно нього не було проведено податкові перевірки, та не виносились з цього приводу рішення про застосування штрафних санкцій по несплату, неповну сплату сум єдиного внеску; не приймались рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності передбаченої Законом.
З часу припинення підприємницької діяльності позивач працювала найманим працівником у ФОП ОСОБА_2 , а ЄСВ за неї сплачувалося роботодавцем, що підтверджується розрахунком про пенсії за віком ОСОБА_1 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії № 071750010534 від 09.06.2023 (а. с. 26, 27).
З 2006 року позивач не була працевлаштована, доказів зворотного суду не надано.
Відповідач 07 листопада 2018 року сформував вимоги про сплату ОСОБА_1 , боргу (недоїмки):
- № Ф-3010-50-У в розмірі 15 819,54,74 грн з єдиного внеску.
- № Ф-3010-50-У в розмірі 2754,18 грн. з єдиного внеску.
Єдиною підставою для їх винесення є дані інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відповідачем не проводилась перевірка, відповідно відповідач не складав акт перевірки; не перевірялася звітність платника що мала подаватися до податкового органу; не перевірялися бухгалтерські та інші документи платника єдиного внеску, що підтверджують суми доходу чи виплат на які відповідно до закону нараховується єдиний внесок; не перевірялася належність ведення бухгалтерських документів.
Наведене беззаперечно вказує, що відповідачем не було дотримано зокрема процедури, що визначена Інструкцією № 449 та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до винесення незаконних вимог.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон).
Згідно п. 2 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 частини другої статті 6 Закон платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно частини третьої статті 9 Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до абз. 3 частини восьмої статті 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно частини одинадцятої статті 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно частини четвертої статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Згідно п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Підставою для винесення оскарженої вимоги став висновок відповідача про порушення позивачем свого обов'язку як фізичної особи-підприємця щодо сплати єдиного соціального внеску.
Згідно матеріалів справи позивач припинила свою підприємницьку діяльність ще в лютому 2004 року, доказів зворотного в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності, а відтак беручи до уваги той факт, що позивач не є платником єдиного соціального внеску в розумінні статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Апеляційний суд звертає увагу, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем. За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3010-50-У від 07.11.2018 та № Ф-3010-50-У від 07.02.2020.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року в справі № 260/5034/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин