31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3336/24 пров. № А/857/23182/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьк суддею Денисюк Р.С.) у справі № 140/3336/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВО Інженірінг» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ВО Інженірінг» (далі-позивач, ТОВ “ВО Інженірінг») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2024 № UA205140/2024/000031/2.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 02.02.2024 службовою особою Волинської митниці видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000355, якою відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації та винесено рішення від 06.02.2024 № UA205140/2024/000031/2 про коригування митної вартості товарів, що призвело до надмірної сплати митних платежів, а саме ПДВ в розмірі 260 839,88 грн.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000031/2 від 06.02.2024.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВО Інженірінг» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 7630,08 грн (сім тисяч шістсот тридцять гривень 08 копійок).
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Волинська митниця, яка вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до рахунка-фактури інвойсу № LONGISP240100084 від 10.01.2024 вартість товару 64 873,80 дол. США, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 19.01.2024 року № 24BEE0000003879173 - 65 493,80.
Зазначає, що експортна декларація, хоч і не вказана в частині 2 ст. 53 МК України, як це вказав суду прийнятому рішенні, проте зазначена декларантом в гр. 44 поданої МД, тобто подана декларантом самостійно на підтвердження заявленої митної вартості.
Звертає увагу, що розбіжності щодо ціни товарів фактично виявлено в документах, що підтверджують митну вартість, адже рахунок-фактура передбачена ч. 2 ст. 53 МК України, а експортна декларація є документом, що самостійно поданий декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та вказаний в графі 44 МД.
Додатково зазначає, що визначений судом першої інстанції до стягнення розмір судового збору є вкрай завищеним, адже подані адвокатом документа не містять конкретизації послуг, які були надані останнім позивачу, що унеможливлює відслідковування їх необхідності, важливості та впливу на прийняте рішення та розгляд справи в цілому.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, що 18.12.2023 між ТзОВ “ВО Інженірінг» (покупець) та компанією “LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» (продавець) укладено контракт № 18122023 на придбання товару в кількості згідно Специфікації і за цінами згідно інвойсів (рахунків-фактур), які є додатками до цього Контракту та є його складовою невід'ємною частиною, на конкретну партію товару (а. с. 14 зворот-17).
Відповідно до частини 5 Контракту - поставка Товару здійснюється продавцем на умовах FCA склад ЄС відповідно до “Інкотермс-2020», якщо інше не зазначено в Специфікаціях до цього Контракту.
Розділом 7 Контракту встановлено - Валюта платежів - долар США. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупця на банківський рахунок продавця.
ТзОВ “ВО Інженірінг» 28.12.2023 здійснено оплату в розмірі 50% вартості погодженої Сторонами Специфікації № 1 від 18.12.2023 в сумі 64 873,80 Доларів США на рахунок компанії “LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» як попередньої оплати за сонячні панелі по Контракту № 18122023 від 18.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 28.12.2023 (а. с. 14).
Компанією “LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» 10.01.2024 виписано комерційний рахунок-фактуру (Commercial Invoice) № L0NGISP240100084 на Товар - Монокристалічний сонячний модуль LR5-72HGD-575M в кількості 720 шт., загальною вартістю 64 873,80 доларів США та виписано відповідний пакувальний лист (Packing List) (а. с. 21, 21 зворот переклад - 22, 22 зворот переклад).
ТОВ “ВО Інженірінг» 11.01.2024 здійснено оплату в розмірі 50% вартості погодженої Сторонами Специфікації № 1 від 18.12.2023 в сумі 64 873,80 Доларів США на рахунок компанії “LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» як оплату за сонячні панелі по Контракту №18122023 від 18.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 11.01.2024 (а. с. 20, 20 зворот).
Декларантом позивача 05.02.2024 подано до Волинської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ № 24UA205140008341U6, згідно якої було заявлено до митного оформлення, за першим методом визначення митної вартості, товар: “Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотомодулі у зібраному стані для цивільного використання (не містять у своєму складі додаткових елементів для перетворення, регулювання або передачі електроенергії: модуль LONGi LR5-72HGD-575M - 720 шт. Технічні характеристики: Сонячні пластини - 144(6*24) - монокристалічних комірок. Розмір (висота, ширина, товщина) 2278 мм х 1134мм х 30мм, Максимальна потужність - 575 Вт Торговельна марка: LONGi Виробник: LONGi Solar Teehnology Spain, S.L.U.. CN» (а. с. 12).
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи:
пакувальний лист № б/н від 10.01.2024;
рахунок-фактуру (інвойс) № LONGISP240100084 від 10.01.2024;
автотранспортну накладну (CMR) № 0000091 від 26.01.2024;
банківський платіжний документ (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 28.12.2023;
банківський платіжний документ (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 28.12.2023;
довідка про транспортно-експедиційні витрати № МЛЗ-240118-1-1 від 26.01.2024;
прейскурант (прайс-лист) виробника товару № LONGi-VO-20231215 від 15.12.2023;
специфікація № 1 від 18.12.2023;
зовнішньоекономічний договір (контракт) № 18122023 від 18.12.2023;
договір про надання послуг митного брокера № 19 від 02.01.2023;
заявка на перевезення № МЛЗ-240118-1-1 від 18.01.2024;
договір (контракт) про перевезення № МЛЗ-240118-1 від 18.01.2024;
інформаційний лист № 2 від 28.12.2023;
технічні характеристики від 10.01.2024;
копія митної декларації країни відправлення № 24BEE0000003879173 від 19.01.2024.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 06.02.2024 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (а. с. 77 - 78).
Декларантом на вимогу митниці надано:
уточнену довідку про транспортно-експедиційні витрати № МЛЗ-240118-1-1 від 26.01.2024 та довідку (уточнення) № МЛЗ-240118-1-1 від 18.01.2024.
Листом від 06.02.2024 № 4306 декларант повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару (а. с. 74 зворот-75).
Волинська митниця 06.02.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000031/2. З графи 33 вказаного рішення видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності, а саме: п. 7 контракту № 18122023 від18.12.2023 передбачені розрахунки за товар згідно умов визначених в Специфікаціях. У Специфікації №1 від 18.12.2023 зазначена загальна сума відмінна від вартості товару, вказаній в інвойсі № L0NGISP240100084 від 10.01.2024; банківські платіжні документи № JBKLNCSO8IW5EQ від 28.12.2023 на суму 64873,80 дол. США, № JBKLO1BO8KYXXYH від 11.01.2024 на суму 64873,80 дол. США стосуються розрахунків за товар згідно контракту № 18122023 від 18.12.2023, що не ідентифікується з конкретною партією товарів; заявлені умови поставки FCA передбачають, що покупець повинен оплатити вартість перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи.
Відомості про вартість навантаження/розвантаження не надано. Вказане свідчить про можливе зниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Також в інвойсі № L0NGISP240100084 від 10.01.2024 не зазначені умови поставки; прайс лист № L0NGI-VO-20231215 від 15.12.2023 виданий виключно на конкретний імпортований товар ТОВ “ВО Інженірінг», проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містить весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; числове значення, зазначене митній декларації країни відправлення № 24BEE0000003879173 від 19.01.2024 - 65493,80 дол. США не відповідає вартості товару в інвойсі № L0NGISP240100084 від 10.01.2024 - 64873,80 дол. США.
Керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари за ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні 4,48 дол. США/кг за МД № UA100440/2023/501582 від 27.12.2023.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000355 від 06.02.2024.
Декларант вказаний товар оформив у вільний обіг згідно МД №24UA205140008945U6 від 06.02.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару №UA205140/2024/000031/2 від 06.02.2024, оскаржив його до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Суд першої інстанції також зазначив, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першої, другої статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - “прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотомодулі у зібраному стані для цивільного використання (не містить у своєму складі додаткових елементів для перетворення, регулювання або передачі електроенергії) модуль LONGi LR5-72HGD-575M - 720 шт. за основним методом - за ціною договору (контракту)».
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Стосовно наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТзОВ “ВО Інженірінг» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); документи, що підтверджують надання послуг з транспортування.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
Згідно частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості товару за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт № 18122023 від 18.12.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № L0NGISP240100084 від 10.01.2024 визначає вартість товару 64 873,80 Дол. США.
Згідно умов контракту № 18122023 від 18.12.2023, погодженої Специфікації № 1 від 18.12.2023 ТОВ “ВО Інженірінг» здійснило оплату за придбаний товар в розмірі 50% вартості - згідно банківського платіжного документа від 28.12.2023.
Ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД ІМ40ДЕ №24UA205140008341U6 від 05.02.2024 ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №№L0NGISP240100084 від 10.01.2024 та становить 64873,80 дол. США.
Вказаним документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 64873,80 дол. США.
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Стосовно розбіжностей, які вказані митним органом в оскаржуваному рішенні відносно того, що в специфікації № 1 від 18.12.2023 зазначена загальна сума відмінна від вартості товару, вказаній в інвойсі № L0NGISP240100084 від 10.01.2024; банківські платіжні документи № JBKLNCSO8IW5EQ від 28.12.2023 на суму 64873,80 дол. США, №JBKLO1BO8KYXXYH від 11.01.2024 на суму 64873,80 дол. США стосуються розрахунків за товар згідно контракту № 18122023 від 18.12.2023, що не ідентифікується з конкретною партією товарів, то суд зазначає таке.
ТзОВ "ВО Інженірінг" відповідно до умов Контракту № 18122023 від 18.12.2023 та погодженої Специфікації № 1 від 18.12.2023 придбано товар - сонячні панелі LONGi LR5-72HGD-575M в кількості 1440 шт. на загальну суму 129 747,60 дол. США.
Митне оформлення товару за митною декларацією 24UA205140008341U6 стосувалося лише частини товару (720 шт.), придбаного ТОВ “ВО Інженірінг» згідно Контракту №18122023 від 18.12.2023 та Специфікації № 1 від 18.12.2023 на який виписано інвойс №LONGISP240100084 від 10.01.2024. Вказане пояснює виявлену розбіжність.
Товар поставлявся саме за контрактом № 18122023 від 18.12.2023, реквізити якого вказані позивачем в платіжній інструкції, а перший платіж фактично здійснено в розмірі 50% від загальної вартості, зазначеної в Специфікації № 1 від 18.12.2023, що також відповідає умовам згаданого контракту та Специфікації.
Відтак, ТзОВ “ВО Інженірінг» здійснило оплату за придбаний товар в розмірі 50% вартості - згідно банківського платіжного документа від 28.12.2023 та 50% вартості згідно банківського платіжного документа від 11.01.2024.
Такі твердження митного органу є безпідставними та необґрунтованими.
Стосовно не надання відомостей про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, то суд зазначає, що згідно уточненої довідки про транспортні витрати від 18.01.2024 ТОВ “Морітан Логістик» надано міжнародні транспортно-експедиційні послуги по доставці вантажу ТОВ “ВО Інженірінг» автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 -ВС6240XF - м. Евергем, Бельгія - Краковець становлять 111 612,00 грн, вартість навантажувальних робіт входить у вартість перевезення. Транспортно-експедиційні витрати на рейс по маршруту Краковець - Луцьк становлять 15 227,00 грн, вартість розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення. Страхування вантажу не здійснювалося (а. с. 30).
Зазначені транспортно-експедиційні послуги при здійсненні міжнародного перевезення вантажу були надані ТОВ “Морітан Логістик» згідно Договору транспортного експедирування № МЛЗ-240118-1 від 18.01.2024 (а. с. 25 - 27) та підтверджуються актом надання послуг № МЛ0207-0002 від 07.02.2024 (а. с. 31).
Окрім цих витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає з умов контракту та рахунка-фактури).
Однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що прайс-лист від 15.12.2023 № L0NGI-VO-20231215, виданий виключно на конкретний імпортований товар ТОВ “ВО Інженірінг», а не для загального кола покупців відповідно до статті VII ГАТТ.
Згідно підпункту 8.2.5 пункту 8.2 контракту № 18122023 від 18.12.2023 до переліку товаро-супроводжуючих документів входить пакувальний лист.
Вказаний договір не зобов'язує постачальника виписувати прайс-лист для загального (широкого) кола покупців, в зв'язку з чим вище зазначена вимога відповідача є незаконною і не є підставою для коригування митної вартості.
До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Відповідач не навів доводів, на підставі яких він вважає, що до ціни товару, перелік якого наведений в прайс-листі, включені не всі складові вартості цього товару або будь-яких інших доводів в обґрунтування критичної оцінки цього документа.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі № 816/747/15-а.
В оскаржуваному рішенні також відповідач посилається на наявність розбіжностей, а саме: числове значення, зазначене митній декларації країни відправлення №24BEE0000003879173 від 19.01.2024 - 65 493,80 не відповідає вартості товару в інвойсі №L0NGISP240100084 від 10.01.2024 - 64 873,80 дол. США.
Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТзОВ «ВО Інженірінг» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Відповідачем в рішенні про коригування митної вартості також не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Разом з тим, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Стосовно витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист декларант подавав разом із митною декларацією.
Договір транспортного експедирування № МЛЗ-240118-1 від 18.01.2024, зазначений в заявці на перевезення вантажу було подано позивачем на вимогу митного органу.
Відтак, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Стосовної митної декларації МД № UA100440/2023/501582 від 27.12.2023, рівень митної вартості 4,48 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Таким чином, подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.
Згідно частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вказана норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Стосовно понесених позивачем витрат зокрема на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 7000 грн до 3000 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведених вище критеріїв, співмірною із наданими адвокатом послугами на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 09.02.2024 №12/24 є сума 3000 грн.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про факт понесення позивачем витрат на залучення перекладача в сумі 1500,00 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, відтак такі витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань митниці на користь позивача.
Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач не довів належними доказами правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що має наслідком задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 140/3336/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин