02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1303/24 пров. № А/857/6947/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Остап'юк С.В. у м. Івано-Франківськ) у справі №300/1303/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:
скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.08.2023 року №092250000302;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.08.1983 року по 08.07.1988 року та 28.03.1989 року по 06.07.1989 рік, а також періоди роботи з 15.01.1980 року по 17.06.1981 рік;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач протиправно не зарахував до його страхового стажу належним чином підтверджений період його роботи з 15.01.1980 до 17.06.1981 та період навчання з 01.08.1983 до 08.07.1988 та з 28.03.1989, внаслідок чого, оскаржуваним рішенням № 092250000302 від 25.08.2023 відмовив у призначенні пенсії за віком.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 092250000302 від 25.08.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.08.1983 до 08.07.1988, з 28.03.1989 до 06.07.1989 та призначити з 12.08.2023 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років. Відповідно до розрахунку страхового стажу позивача та листа Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг від 22.11.2023 страховий стаж позивача становить 10 років 2 місяці 19 днів. Не зарахований відповідачем оскаржуваним рішенням період навчання позивача з 01.08.1983 до 08.07.1988 та з 28.03.1989 до 06.07.1989, який за висновками суду підлягає зарахуванню, становить 5 років 2 місяці 17 днів. Таким чином, суд встановив, що на момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача становив більше, необхідних, 15 років, а тому позивач мав право на призначення пенсії з дня досягнення 65 років - з 12.08.2023.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 18.08.2023 про призначення пенсії за віком, яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
25.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за наслідками розгляду заяви позивача, прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за № 092250000302.
Рішення обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 01.01.2019, страхового стажу, передбаченого частинами 1, 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, починаючи з 01.01.2023 - від 15 до 20 років. Страховий стаж позивача становив 8 років 11 місяців 14 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 1983 року до 1989 року згідно довідки № 191 від 26.11.2018, оскільки в зазначеній довідці не вказано форму навчання. Позивач не має права на призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Крім того, відповідно до розрахунку страхового стажу позивача та листа Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг від 22.11.2023 страховий стаж позивача становить 10 років 2 місяці 19 днів.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення № 092250000302 від 25.08.2023, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно з п. 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Проаналізувавши наведені норми, апеляційний суд вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Колегія суддів зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, п. 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме відповідно до архівних довідок федеральної державної бюджетної освітньої установи вищої освіти «російський біотехнологічний університет (росбіотех)» за № 164 від 08.12.2023 ОСОБА_1 , наказом за № 2/11 від 29.07.1983, зарахований до студентів денного відділення першого курсу Московського технологічного інституту харчової промисловості з 01.08.1983, якого наказом за № 5/416 від 25.08.1983 зараховано до студентів першого курсу факультету харчових виробництв до групи за спеціальністю «Технологія хлібопекарського, кондитерського та макаронного виробництва. Наказом № 5/353 від 08.07.1988 позивача відраховано інституту. Наказом № 5/172 від 04.04.1989 позивача відновлено з 28.03.1989 для захисту дипломного проекту, а наказом за № 5/360а, його відраховано з інституту.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що позивач навчався на денній формі навчання з 01.08.1983 до 08.07.1988 та з 28.03.1989 до 06.07.1989, що також підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 та довідкою за № 191 від 26.11.2018, а тому ці періоди підлягають зарахуванню органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що оскаржуване рішення відповідача за № 092250000302 від 25.08.2023, є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, якщо пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджено, а саме відповідно до розрахунку страхового стажу позивача та листа Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг від 22.11.2023 страховий стаж позивача становить 10 років 2 місяці 19 днів.
Крім того, не зарахований відповідачем оскаржуваним рішенням період навчання позивача з 01.08.1983 до 08.07.1988 та з 28.03.1989 до 06.07.1989, який за висновками суду підлягає зарахуванню, становить 5 років 2 місяці 17 днів.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що на момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача становив більше необхідних 15 років, а тому позивач мав право на призначення пенсії з дня досягнення 65 років - з 12.08.2023.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 092250000302 від 25.08.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.08.1983 до 08.07.1988, з 28.03.1989 до 06.07.1989 та призначити з 12.08.2023 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі № 300/1303/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула