18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3808/24 пров. № А/857/2525/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №260/3808/24 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Дору Ю.Ю., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 19.12.2024),-
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. про накладення штрафу від 24.05.2024 року у розмірі 10 200 грн. у виконавчому провадженні № 74420843.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.05.2024 року на адресу ГУ ПФУ в Закарпатській області надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 01.05.2024 року у виконавчому провадженні № 74420843 за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/3997/23 без поважних причин.
ГУ ПФУ в Закарпатській області вважає, що вказана постанова про накладення штрафу від 24.05.2024 року у виконавчому провадженні № 74420843 є безпідставною, оскільки під час виконання рішень суду дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повинні узгоджуватися із зобов'язаннями, визначеними судом в резолютивній частині рішення. Позивач вказує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №260/3997/23 виконано згідно норм чинного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення та в межах покладених зобов'язань.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. про накладення штрафу від 24.05.2024 року у розмірі 10 200 грн. у виконавчому провадженні № 74420843 відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що під час виконання рішення суду дії відповідача повинні узгоджуватися із зобов'язаннями, визначеними судом в резолютивній частині рішенні.
Водночас апелянт зазначає, що у випадках, коли зобов'язання, що покладені судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України, не визначають окремий порядок проведення перерахунку пенсії, перерахунок здійснюється з урахуванням вимог чинного законодавства. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7 ст. 287 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області перебуває виконавче провадження за № 74420843, з примусового виконання виконавчого листа № 260/3997/23 від 29.02.2024 року виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, про зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області відновити з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року нарахування і виплату щомісячної доплати у розмірі 1111,50 грн., а з 01.01.2022 року нарахувати та виплатити у розмірі 2000 грн до пенсії ОСОБА_1 , що передбачена абзацом 1 пункту 1 Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у урахуванням раніше виплачених сум, а також, зобов'язання починаючи з 01.09.2022 року, відновити ОСОБА_1 виплату індексації пенсії, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16.02.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням раніше виплачених сум (постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2024 року №74420843).
Листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 18.03.2024 року за № 0700-0504-5/18687 повідомлено ВПВР про те, що рішення суду від 22.01.2024 року у справі № 260/3997/23 виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме: відновлено ОСОБА_1 з 01.07.2021 року по 31.12.2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 1111,50 грн., а з 01.01.2022 року у розмірі 2000,00 грн. передбачену Постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 року. При цьому, доплата різниці в пенсії відсутня, оскільки починаючи з 09.08.2020 року на виконання судового рішення №260/1749/22 від 30.06.2022 року розмір пенсії обрахований без обмеження 10 прожиткових мінімумів, встановлений законодавством.
Щодо другого зобов'язання зазначає, що згідно ст.2 Постанови КМУ №118 від 16.02.2022 року підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже індексація за 2022 рік не припинялась і виплачується по сьогоднішній день.
01.05.2024 року за невиконання без поважних причин боржником рішення суду, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. прийнято постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Закарпатській області, у розмірі 5100,00 грн.
Позивач оскаржив вказану постанову до суду, проте, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року по справі №260/3399/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.
24.05.2024 року за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції накладено штраф у розмірі 10200 грн.
Вважаючи вказане рішення відповідача щодо накладення штрафу протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України №1404 встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, 24.05.2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. у виконавчому проваджені ВП № 74420843 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач вказує, що доплата різниці в пенсії відсутня, оскільки починаючи з 09.08.2020 року на виконання судового рішення № 260/1749/22 від 30.06.2022 року розмір пенсії обрахований без обмеження 10 прожиткових мінімумів, встановлений законодавством.
Як слідує із досліджених судом доказів, а саме протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 01.07.2021 року щомісячна доплата до 2000,00 грн відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 у розмірі 1111,50 наявна у складових пенсійної виплати та за підсумком пенсія склала 27290,21 грн, водночас розмір пенсії визначено на рівні 26178,71 грн.. Згідно відомостей про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.01.2022 року щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн вказана у складових пенсійної виплати проте, така фактично відсутня, оскільки підсумок пенсії склав з урахуванням вказаної виплати 28178,71 грн, проте розмір пенсії визначено на рівні - 26178,71 грн.
Також, судом встановлено, що ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання вищевказаного рішення з 01.09.2022 року, де у відомості зазначено суму індексації, проте пенсія позивачу визначена на рівні максимального у розмірі 26178,71 грн.
Отже, станом на момент винесення оскаржуваної постанови, рішення суду від 22.01.2024 у справі №260/3997/23, на підставі якого видано виконавчий лист №260/3997/23 боржником не виконано.
Окрім цього, варто зауважити, що суд при розгляді справи №260/3997/23 дослідив, що виплата передбаченої Постановою №118 індексації припинилася після проведеного з 01.09.2022 року перерахунку пенсії стягувача, проте з обмеженням такої 10 прожитковими мінімумами для працездатних осіб. Оцінюючи такі мотиви суб'єкта владних повноважень з точки зору основних засад адміністративного судочинства, суд зазначає в рішенні №260/3997/23 встановлено відсутність в ГУ ПФУ в Закарпатській області підстав для обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що рішення суду у справі №260/3997/23, на підставі якого видано 29.02.2024 року виконавчий лист № 260/3997/23, ГУ ПФУ в Закарпатській області не виконано, оскільки не здійснено виплату ОСОБА_1 з 01.09.2022 року індексації пенсії, передбаченої Постановою КМУ № 118 від 16.02.2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», а також, щомісячної доплати до пенсії виходячи із суми 2000,00 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» №713 від 14.07.2021 року, з 01.07.2021 року.
Колегія суддів дійшла висновку з урахуванням матеріалів справи та доводів апелянта, що вказані обставини свідчать про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поважних причин невиконання судового рішення, а тому оскаржувану постанову від 24.05.2024 про накладення штрафу в сумі 10200 грн. державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст постанови складено та підписано 31.03.2025 р. у зв'язку із перебуванням головуючого - судді Матковської З.М. у відпустці з 24.03.2025 р. по 28.03.2025р.