Справа № 560/9926/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
02 квітня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення розслідування нещасного випадку по факту отримання травми солдатом ОСОБА_1 під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України саме на блок посту «Ганнівка» Добропільської громади Покровського району Донецької області;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести розслідування нещасного випадку по факту отримання травми солдатом ОСОБА_1 під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України саме на блокпосту «Ганнівка» Добропільської громади Покровського району Донецької області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.06.2024 №164 солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , стрільця 2 комендантської групи 1 взводу охорони відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову, службу)) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2023 № 157 по стройовій частині солдат ОСОБА_1 з 30 травня 2023 був тимчасово відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом від 27.05.2024 (вх. 12574) про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) внаслідок отримання травми правого коліна на блокпосту «Ганнівка» Добропільської міської громади Покровського району Донецької області.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 03.06.2024 надано відповідь за вих. 696/8554 в якій зазначено, що відповідно до абзацу 9 розділу 2 Інструкції: довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається на підставі наказу командира військової частини. Наказ командира військової частини відповідно до пункту 18 розділу 2 Інструкції видається за результатами розслідування нещасного випадку. Повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не проводив розслідування нещасного випадку який можливо трапився з позивачем на блокпосту «Ганнівка» Добропільської міської громади Покровського району Донецької області так як з 01.06.2023 по 29.09.2023 позивач був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовм.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (військові частини) визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України 27 жовтня 2021 року № 332 (Інструкція № 332).
Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції № 332, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Відповідно до п. п. 2, 3 розділу ІІ Інструкції № 332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
-терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я;
- негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Згідно п. 22 розділу ІІ Інструкції № 332, нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем, який тимчасово був відряджений в установленому порядку до іншої військової частини (у тому числі в райони ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил), розслідується і береться на облік тією військовою частиною, до якої був відряджений військовослужбовець і у якій з ним стався нещасний випадок.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач не повідомляв командування ІНФОРМАЦІЯ_3 чи ІНФОРМАЦІЯ_1 про отримання ним травми на блокпосту «Ганнівка» Добропільської міської громади Покровського району Донецької області під час перебування у відрядженні, відтак відповідач правомірно не проводив розслідування нещасного випадку.
Крім того, із матеріалів справи встановлено, що позивач не знає коли саме з ним трапився нещасний випадок, оскільки вказує лише, що він трапився наприкінці серпня 2024, тоді як згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.06.2024 №164 позивача з 04.06.2024 виключено зі списків особового складу відділу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.