02 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 681/1049/24
Провадження № 22-ц/820/800/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 681/1049/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року ( в складі судді Горгулько Н.А. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У серпні 2024 року ТзОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалося, що 08 січня 2024 року між ТзОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 15000 грн на строк 120 календарних днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за період з 08.01.2024 року по 06.05.2024 року в розмірі 2,5% в день. Дата погашення кредиту 06 травня 2024 року. ТзОВ «Аванс кредит» свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 37884,75 грн, з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 11225 грн, 26659,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Крім того, 29 травня 2024 між ТзОВ «Аванс кредит» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 29052024, відповідно до умов якого, право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024 від 08.01.2024 перейшло до ТзОВ «Факторинг Партнерс», у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 37884,75 грн, з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 11225 грн, 26659,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024 від 08.01.2024 в розмірі 37884 грн 75 коп., з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 11225 грн, 26659,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Факторинг партнерс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. так апелянт посилається, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, тому не міг надати свої за печення щодо заявлених позовних вимог, жодних судових документів він не отримував. Крім того, зазначає, ОСОБА_1 , що ТзОВ «Факторинг партнерс» при зверненні до суду з позовом про стягнення коштів, не довело належними та допустимими доказами факт укладення та погодження умов кредитного договору та також факт перерахування коштів, адже в матеріалах справи відсутні відомості про те, що саме він пройшов ідентифікацію щодо його особистих даних, в тому числі паспортних даних, РНОКПП, місце проживання, номера мобільного телефону та прийняв надісланий акцепт щодо укладення кредитного договору, шляхом підписання одноразовим електронним ідентифікатором. Надана позивачем довідка на підтвердження переказу коштів не є належним доказом, оскільки з наданого документа неможливо встановити власника рахунку або картки, не є розрахунком документом та не підтверджує переказ коштів, оскільки не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, крім того, кошти були перераховані через посередника щодо якого відсутні відомості у кредитному договорі, тому незрозуміло, яке відношення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» має відношення до кредитного договору № 10496-01/2024. Відтак, ТзОВ «Факторинг партнерс» мало б надати належні та допустимі докази перерахунку коштів на рахунок відповідача. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим кредитором і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції, при цьому не можливо вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену і чи були сплати коштів з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі нараховувалися відсотки. Також вказує апелянт, що в матеріалах справи відсутня виписка по рахунку клієнта, відтак розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту.
З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
ТзОВ «Факторинг партнерс» подало відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Вказує, що 08.01.2024 року між ТзОВ Аванс кредит та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будьяких доказів того, що персональні дані відповідача, а саме паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, були використані для укладення договору не від його імені, відповідачем не надані. Крім того, матеріали справи містять копія паспорту та ідентифікаційного коду, надані позичальником первісному кредитору. Таким чином, з доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що між ТОВ «Аванс кредит» та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Позивач, звертаємо увагу суду, що відповідач частково сплачував заборгованість, що свідчить про визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Таким чином, поведінка відповідача вказує на визнання кредитних правовідносин, а тому його заперечення є недоречними. Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, а тепер намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку щодо встановлення факту укладення між сторонами кредитного договору. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 15 000 грн. Враховуючи, що ТзОВ «Аванс кредит» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства, а його дослідження судом в рамках даної справи є недоречним. Відповідно до наявного в матеріалах справи листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення», вбачається, що 08.01.2024 року о 16:45:07 було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000 грн на картку № НОМЕР_1 . При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок, зазначений самостійно відповідачем у заявці на отримання кредиту та у п. 1.6 кредитного договору, вказане спростовує твердження відповідача про він не отримував кредитні кошти. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 08 січня 2024 року ТзОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 15000 грн на строк 120 календарних днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за період з 08.01.2024 по 06.05.2024 в розмірі 2,5% в день.
ОСОБА_1 належним чином умови укладеного договору не виконував, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 37884 грн 75 коп., з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 11225 грн, 26659,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
29.05.2024 між ТзОВ «Аванс кредит» та ТзОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір факторингу № 29052024, відповідно до умов якого, право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024 від 08.01.2024 перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс», що підтверджено також і даним реєстру боржників до вказаного договору факторингу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, сторони уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого договору ТзОВ «Аванс кредит» надало відповідачу кредит в розмірі 15 000 грн, строком на 120 днів, дата повернення його 06 травня 2024 року, процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредитування.
При цьому, п. 1.6 Договору, передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Крім того, в матеріалах справи є Заявка-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту в ТзОВ «Аванс кредит», вказана заява містить повну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 , вказано зокрема його РНОКПП, серія та номер паспорта, дату його видачі, наявні дані про місце реєстрації та місці проживання, адреса електронної пошти, зазначено інформація про наявність освіти та щомісячного доходу.
Вказана інформація про дубльована і у Договорі про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024 від 08.01.2024 року.
Зазначені документи, які містять всю необхідну інформацію щодо позичальника підписані за допомогою власноручного електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора W 1539.
Таким чином, ТзОВ «Аванс кредит» надало позичальнику кредитні кошти, а він, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Заперечуючи щодо укладенні між сторонами Договору про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024 від 08.01.2024 року, відповідач ОСОБА_1 встановлених обставин, належними та допустимими доказами не спростував, що свідчить про законність висновків суду.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15 000 грн. підтверджується довідкою ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_240704145600 від 04.07.2024, згідно якої 08 січня 2024 року о 16:45:07 було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000 грн на картку № НОМЕР_1 .
При цьому, номер картки на яку здійснено зарахування коштів, відповідає реквізитам вказаним як у договорі так і у заявці, які підписані позичальником.
Відтак, заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності доказів отримання ним коштів, спростовується встановленими обставинами та матеріалами справи.
Таким чином, кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, згідно умов укладеного договору, за умовами якого останній зобов'язалася повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак, свої зобов'язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором.
Згідно довідки ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 10496-01/2024 від 08.01.2024 станом на 10.08.2024 становить 37884,75 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, 08 січня 2024 року відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 15 000 грн, у період з 08 січня 2024 року по 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 погашено тіло кредиту на суду 3775 грн та 5 100 грн - по відсоткам, а всього на суму 8875 грн, після 01 лютого 2024 року жодних проплат позичальником не вносилося.
Тому, первинним кредитором сформовано загальний залишок заборгованості за укладеним договором, в межах строку кредитування тобто по 06 травня 2024 року, яка складає 37884,75 грн, з яких заборгованість за основним зобов'язанням - 11225 грн, 26659,75 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідач заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку заборгованості свого розрахунку не надав.
Таким чином, відповідач допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку добровільно ОСОБА_1 не сплачує.
29 травня 2024 року між ТзОВ «Аванс кредит» та ТзОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір факторингу № 29052024, відповідно до умов якого, право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 10496-01/2024 від 08.01.2024 перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс».
Отже, позовні вимоги ТзОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.
Тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за укладеним сторонами кредитним договором, а тому з нього на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість за кредитом у розмірі зазначено у позовній заяві.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій.
Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо неповідомлення його належним чином повідомлений про розгляд справи, тому він не міг надати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, жодних судових документів він не отримував, то їх слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Як вбачається з матеріалів справи, на запит суду Понінківською селищною радою Шепетівського району Хмельницької області було надано інформацію, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
На вказану адресу відповідачу ОСОБА_1 Полонським районним судом Хмельницької області направлено копію ухвали від 17 вересня 2024 року про відкриття спрощеного позовного провадження у справі № 681/1049/24, копію позовної заяви з додатками.
Однак, адресований відповідачу поштовий конверт із судовими документами повернувся без вручення із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», таким чином, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
А.П. Корніюк
О.І. Талалай