Справа № 463/2050/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/792/25 Доповідач: ОСОБА_2
27 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2025 року, якою застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановила :
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львів, Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , такелажника 2 евакуаційного відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 62025140120000159 від 27.01.2025.
Застосовано щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням його у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» строком на 60 днів, тобто до 03 травня 2025 включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу зі змінами, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Вважає, що докази, на які покликався слідчий суддя, не є «доказами» в розумінні КПК України, оскільки такі отримані в інший, а не передбачений КПК України спосіб.
Звертає увагу, що аргументи щодо відсутності документів, котрі вказують на правомірне набуття підозрюваним статусу «військовослужбовця» слідчим суддею не аналізувалися. Зауважує, що долучена копія військового квитка, взагалі не містить позначення про його зняття з військового обліку, а висновок ВЛК, поіменний список та повістка про направлення до військової частини (або мобілізаційне розпорядження на ім'я підозрюваного) взагалі відсутні в матеріалах справи.
Зауважує, що слідчий суддя ідентифікував ризики, передбачені ст. 177 КПК України, проте не деталізував такі.
Звертає увагу, що підозрюваний ніколи не притягувався до жодної відповідальності, має постійне місце роботи, забезпечує свою матір та малолітню дочку, місце свого фактичного проживання не змінював.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 про залишення судового рішення без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали кримінального та судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
У провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові перебувають матеріали кримінального провадження № 62025140120000159 від 27 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
05 березня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно зі ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання про задоволення клопотання слідчого слідчим суддею першої інстанції враховано вагомість наявних доказів про підозру вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, те, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення,яке належить до категорії тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді до 10 років позбавлення волі, кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу та спрямоване на грубе порушення суспільних відносин у сфері несення військової служби.
Зокрема, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, саме тому слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе належним чином забезпечити поведінку останнього під час досудового розслідування та може запобігти ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах та цим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які підтверджують вчинення 23.11.2024 солдатом ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, що підтверджується матеріали кримінального провадження, у тому числі актом службового розслідування військової частини, рапортом про самовільне залишення військової частини, які слідчим долучені до клопотання.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, долучені до клопотання докази свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення наведених вище кримінальних правопорушень, така причетність є вірогідною та достатньою для застосування до підозрюваного заходу забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд відкидає як безпідставні доводи апелянта щодо відсутності документів, котрі вказують на правомірне набуття підозрюваним ОСОБА_6 статусу «військовослужбовця».
Відповідно до копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_10 № 333 від 21.11.2024 визначено вважати таким що прибув для подальшого проходження служби та призначено на посаду до ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 - такелажник 2 евакуаційного відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону, з посадовим окладом за 02 тарифним розрядом, 2820,00 грн на місяць, ШПК- «СОЛДАТ», ВОС - 738936А, призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім цього, слід звернути увагу, що з огляду на приписи ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для підозрюваного, як для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 15 січня 2025 року (справа № 233/2667/23).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що додані до клопотання слідчого докази в своїй сукупності дають можливість переконати об'єктивного спостерігача в ймовірності вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, та наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об'єктивно його пов'язати із вчиненням даного злочину.
Ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею обґрунтовано обрано саме такий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце роботи, забезпечує матір та малолітню дитину, у нього є постійне місце проживання, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підставою для скасування оскарженого рішення, адже хоч такі дані і враховуються при вирішенні питання обрання, продовження запобіжного заходу, однак не можуть бути безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, колегія суддів вважає, що вказані обставини у цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Встановлені слідчим суддею ризики відповідно до ч.2 ст. 177, ст. 183 КПК України виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і нівелюють твердження апелянта в цій частині.
Правових підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави (як про це просить сторона захисту), колегія суддів не вбачає і вважає, що застосування до ОСОБА_6 тримання під вартою без визначення розміру застави здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Слідчий суддя, зважаючи на характер суспільного інтересу, завдання військової служби в умовах воєнного стану, особу підозрюваного та наявні ризики, а також те, що у випадку доведення вини підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, йому загрожує реальна міра покарання, то суд відповідно до положень абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, вважав за можливе не визначати підозрюваному альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 , відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні злочинів, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно продовжують існувати зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Ураховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою, вмотивованою й підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
постановила :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2025 року, якою застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: