Справа № 442/2384/25
Провадження № 1-кп/442/225/2025
іменем України
02 квітня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025141140000032 від 07.02.2025 відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянин України, уродженець міста Стрий Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
учасники справи: прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
встановив:
В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141140000032 від 07.02.2025 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою судді від 31.03.2025 у справі призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Таке підтримав з огляду на зазначені в ньому обставини.
Обвинувачений та захисник щодо задоволення клопотання не заперечили.
Клопотання мотивує тим, що необхідність продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, які на даний час існують, та яких не можливо уникнути шляхом застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема:
1.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений може переховуватися від суду.
Вказаний ризик обумовлений тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено єдиний вид покарання, виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Крім того, ОСОБА_3 на даний час не працюючий, дітей та інших осіб на утриманні не має, суспільно-корисною діяльністю не займається, відсутні стійкі соціальні зв'язки. Вказане може спонукати останнього переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за вчинений особливо тяжкий злочин.
Обвинуваченому нічого не перешкоджає залишити Львівську область або навіть територію України, з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
Крім цього, необхідно врахувати той факт, що з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан у зв'язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації, при цьому частина областей України, продовжує перебувати під тимчасовою окупацією, а відтак підозрювана з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення, не маючи міцних соціальних зв'язків може направитись на територію тимчасово непідконтрольної території України, де її розшук за таким умов буде неможливим.
Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної до втечі.
2. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 відомі контактні дані потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, показання яких мають суттєве значення у розслідувані кримінального провадження, та він може незаконно впливати на них з метою дачі останніми неправдивих показів.
Зокрема, ОСОБА_3 , будучи на волі може незаконно впливати на свідків та потерпілого, зокрема на свідка ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 із яким він знайомий протягом тривалого часу, шляхом переконання чи вмовляння відмовитись від раніше наданих показів в межах вказаного кримінального провадження.
Вказані вище дії може вчинити сам підозрюваний, а також будучи на волі і може залучити для цього інших осіб.
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення.
З огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинили загибель людини, а саме умисного вбивства, сторона обвинувачення вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_3 при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризики, на сьогодні об'єктивно існують та можуть бути реалізовані обвинуваченим у разі його перебування не в місцях попереднього ув'язнення, без застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Докази, які обгрунтовують викладені в клопотанні ризики знаходяться в матеріалах судової справи.
Заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які не заперечили, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, виходячи з наступного.
08.02.2025 ухвалою слідчого судді Трускавецького міського суду ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 15 год. 50 хв. 07.04.2025.
27.03.2025 за результатами досудового розслідування до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області скеровано для розгляду по суті обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12025141140000032 від 07 лютого 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зі ступеня тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а також бере до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали. Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків щодо обвинуваченого суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Суд вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування обвинуваченого від суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, що оцінені в тому числі в сукупності з даними про особу обвинуваченого; можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
В даний час завершити розгляд кримінального провадження неможливо.
На підставі викладеного, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що є особливо тяжким злочином, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 194, 200 КПК України, суд
постановив:
клопотання задоволити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 01.06.2025 включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення обвинуваченого.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.
Повний текст ухвали складено 02.04.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1