Провадження № 22-ц/803/5072/25 Справа № 932/9588/24 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
про повернення справи до суду першої інстанції
02 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Пищиди М.М. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрпошта" про розірвання трудового договору, -
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2025 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Між тим, при вирішенні питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження було встановлено, що справу необхідно повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не вирішено питання стосовно судових витрат за вимоги про розірвання трудового договору (про зобов'язання звільнити з посади за ч.3 ст. 38 КзПП України з 21.07.2021 року) та стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні.
Як вбачається зі матеріалів справи предметом позову є розірвання трудового договору (про зобов'язання звільнити з посади за ч.3 ст. 38 КзПП України з 21.07.2021 року) та стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, які не входить до складу заробітної плати, а тому такі позовні вимоги повинні бути оплачені судовим збором.
Позовні вимоги про стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є спеціальний вид відповідальності роботодавця, спрямований на захист прав звільнених працівників, а тому не входить до структури заробітної плати, у розумінні Закону України «Про оплату праці».
Таким чином пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому повинна бути оплачена судовим збором.
Відповідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).
Отже, позивач звільняється від сплати судового збору лише за позовні вимоги про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні, проте за подання позовної заяви з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від сплати судового збору він не звільняється.
Схожі висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 757/56163/19-ц та від 27 березня 2024 року у справі № 577/220/23.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 365 ЦПК України, якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
Оскільки судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат за вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також про розірвання трудового договору, тому справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. ст. 270, 365 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрпошта" про розірвання трудового договору - повернути до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.
Надати строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) днів з дня отримання ухвали, після чого справу направити до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М.М.Пищида