Провадження № 11-сс/803/122/25 Справа № 208/13612/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 березня 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме до 08 лютого 2025 року в рамках кримінального провадження №12024050000000677 від 15 листопада 2024 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпро, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, оператора 1 відділення протитанкового взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, який має середню спеціальну освіту, раніше не судимого, одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року задоволено клопотання слідчого. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення розміру застави, строком на 60 діб, тобто до 08 лютого 2025 року. Зобов'язано уповноважену службову особу ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити підозрюваному ОСОБА_8 необхідне лікування та проходження ним реабілітації, яка передбачена направленням на госпіталізацію №4031-5356-4876-7329 від 06.12.2024 року.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11.12.2024 року Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистої поруки або інший не пов'язаний з триманням під вартою.
Звертає увагу суду, що підозрюваний ОСОБА_8 є діючим військовослужбовцем ЗСУ та боронить нашу країну в Донецькій області. Вважає, що саме у зоні бойових дій користі від підозрюваного ОСОБА_8 буде більше, ніж під вартою. Просить врахувати, що підозрюваний неодноразово нагорджений медалями за несення служби в ЗСУ. Зазначає, що його командир ОСОБА_9 був свідком на місці ДТП 15.11.2024 року та раніше допитаний слідчим поліції.
Зауважує, що ОСОБА_10 не ховався з місця ДТП та намагався допомогти постраждалим від ДТП як міг. Від слідства та від суду він також не збирається ховатися, і навіть звернувся до адвоката за захистом.
Зазначає, що слідчим взагалі не розглядались інші версії, окрім як лише визнання його підзахисного винним у ДТП. Не було враховано, що дорожнє полотно в взимку не оброблялось речовинами та було в ожеледиці. Не враховано, що ОСОБА_8 був тверезим, проте не встановлено, чи був інший водій, що загинув, тверезим, а також що загиблі не були пристебнуті ременем безпеки, що їх автомобіль рухався зі швидкістю більше 70-ти км на годину, що також могло призвести до трагічних наслідків 15.11.2024 року.
Просить врахувати суд стан здоров'я підозрюваного, та що він зараз взагалі не отримує необхідне лікування в місці свого знаходження, де немає необхідних ліків та лікарів, що лише погіршує стан його здоров'я. При цьому, обираючи щодо хворої людини запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя взагалі не вказала мотивування такого свого рішення, а також не зазначила чому саме не можна було обмежитись іншим запобіжним заходом, не пов'язаним з позбавленням волі. Вважає, що слідчий суддя належним чином не врахувала позитивну характеристику його підзахисного.
Підозрюваний ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11.12.2024 року Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистої поруки або інший не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що він не ховався від органів досудового слідства та не збирається цього робити.
Запевняє, що він не становить загрози для суспільства, не заважатиме слідству, не буде залякувати свідків та, взагалі на даний час перебуває поблизу с. Кліщіївка Донецької області, захищаючи країну від ворогів.
Просить врахувати, що інший транспортний засіб рухався з явним перевищенням швидкості та постраждалі особи не були пристебнуті пасками безпеки, а він взагалі не порушував ПДР, їхав з дозволеною швидкістю, приблизно 50 км/год. Звертає увагу, що автомобіль потрапив на частину дорожнього покриття з ожеледицею і його понесло вбік. Звертає увагу, що він був тверезий, після ДТП намагався допомогти постраждалим.
Позиції сторін в суді :
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційні скарги з підстав, викладених в них, просив розглядати апеляційні скарги без участі ОСОБА_8 , оскільки він узгодив позиції із підозрюваним і останній висловив згоду на розгляд апеляційних скарг без його участі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг підозрюваного та його захисника.
Висновки суду:
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг підозрюваного та його захисника, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повній мірі.
З матеріалів справи вбачається, що до слідчого судді Заводського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Донецькій області, погодженим з прокурором, про застосування у рамках кримінального провадження внесеного в ЄРДР № 12024050000000677 у відношенні ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024050000000677 від 15 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, оператором 1 відділення протитанкового взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, близько 06 години 30 хвилин 15 листопада 2024 року, в світлий час доби, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «L200» європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вулиці Танкістів в місті Краматорську Донецької області, з боку міста Дружківка в напрямку вулиці Олекси Тихого, та в ході руху на шляхопроводі по вулиці Танкістів міста Краматорськ Донецької області між провулком Слюсарним та вулицею Часів'ярською, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру для безпечного керування транспортним засобом, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки (мокрий асфальт та низька температура повітря), внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобілем, виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «L200» європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 з автомобілем марки «GEELY» моделі «JL7162» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався у зустрічному для солдата ОСОБА_8 напрямку в своїй смузі руку, внаслідок чого водій ОСОБА_11 отримав несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла з забоєм головного мозку, розривами серця, аорти, печінки, переломами грудини, ребер та лівої нижньої кінцівки, які супроводжувались масивною внутрішньою кровотечею в плевральні та черевну порожнини, від яких загинув на місці події, пасажир автомобіля марки «GEELY» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який сидів на задньому пасажирському сидінні справа, отримав несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми голови та шиї з забоєм головного мозку, переломом нижньої щелепи, щитоподібного хрящу та шиї, від яких загинув на місці події, та пасажир автомобіля марки «GEELY» ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми грудної клітки, живота та голови, яка супроводжувалась двобічними переломами ребер, розривом дуги аорти, правої легені, печінки, крововиливами під м'які мозкові оболонки, ускладненої гострим недокрів'ям внутрішніх органів, від яких цього ж дня помер в КНП «міська лікарня №3» Краматорської міської ради, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Допущені солдатом ОСОБА_8 порушення вимог п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді загибелі потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
16 листопада 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України за обставин, викладених в повідомленні про підозру, а також про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого, яким слідчий суддя надав належну та повну оцінку в оскаржуваній ухвалі.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення у повному обсязі «поза розумним сумнівом» підтверджується наданими слідчому судді матеріалами клопотання. Так, з матеріалів, наданих суду вбачається, що пред'явлена ОСОБА_8 підозра підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами огляду місця події від 15.11.2024 року та схемою до нього, протоколами допитів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_9 від 15.11.2024 року, висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/105-24/8238-ІТ від 15.11.2024 року, довідками про причину смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від 15.11.2024 року, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а тому згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування в судовому засіданні в суді 1-ї інстанції доведена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а тому доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними.
Разом з тим, слідчим суддею вірно зазначено, що фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав. Тож доводи сторони захисту в цій частині колегія суддів вважає необгрунтованими.
Доводи сторони захисту про не наведення переконливих доказів, що заявлені стороною обвинувачення ризики не підтвердженні будь-якими доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки і клопотання слідчого, і оскаржувана ухвала слідчого судді містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Так, слідчим суддею обґрунтовано наявність існування наведених в клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання. З огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, ці обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування.
Проте, слідчим суддею вірно виснувано про непідтвердження під час судового розгляду ризиків заявлених органом досудового розслідування, таких як
- вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме можливість вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»),
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на потерпілого та свідків,
Разом з тим, хоча слідчим суддею і було встановлено лише наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя вірно виходив з того, що необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Апеляційні доводи підозрюваного та його захисника на те, що він може перебувати на іншому запобіжному заході ніж тримання під вартою, а саме домашньому арешті чи особистому зобов'язанні, передбачає наявність можливості проживати за певною адресою підозрюваного, але як встановлено під час розгляду клопотання, осіб які б заявили намір про його утримання під час перебування на домашньому арешті підозрюваним не підтверджено, так само як і не надано згоди будь-якої особи опікуватись ним під час проходження ним реабілітації, а саме: забезпечувати його харчування, транспортування, що виключає необхідність покладення такого обов'язку на осіб, які не надали такої згоди.
Вірно виснував слідчий суддя, на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Тож доводи щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя вірно врахував рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
У судовому засіданні прокурором доведено, що більш м'який запобіжний захід обраний ОСОБА_8 на даній стадії кримінального провадження не зможе запобігти встановленим ризикам, так як перебуваючи під особистим зобов'язанням або під дією іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки особисте зобов'язання передбачає те, що підозрюваний зобов'язується не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його обов'язків у цьому кримінальному провадженні під час дії військового стану.
Застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді застави неможливо, оскільки скоєним злочином спричинено загибель людей, тому підстав для визначення розміру застави немає, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що матеріали провадження не містять відповідних звернень із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків., передбачених ст. 194 КПК України на час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірними висновки слідчого судді суду, що застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного неможливо, оскільки вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. Між тим, положення ч. 3 ст. 176 КПК України зобов'язує суддю насамперед розглянути можливість застосування менш суворих заходів, ніж позбавлення волі.
Так, слідчим суддею, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначено розмір застави в даному провадженні, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що спричинив загибель людей.
Передчасними є доводи підозрюваного та його захисника, в частині оцінки доказів винуватості підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, пред'явлених йому за підозрою, так як кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а відповідна оцінка діянню особи здійснюється судом лише під час ухвалення остаточного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження з обвинувальним актом.
Крім того, колегія суддів не вбачає порушень у поданні клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 , оскільки клопотання подане належним суб'єктом, з дотриманням норм ст. 184 КПК України.
Отже, на даний час, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Колегія суддів, оцінивши всі обставини провадження, особу підозрюваного ОСОБА_8 , в тому числі його стан здоров'я та заохочення за час проходження служби в Збройних силах України, приходить до висновку, що підстав для застосування стосовно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не має, так як він не зможе забезпечити запобіганню встановлених під час судового розгляду ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді про застосування тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та зміни запобіжного заходу підозрюваному.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягають, а ухвалу слідчого судді суду 1-ї інстанції слід залишити без змін.
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, а саме до 08 лютого 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4