Провадження № 11-кп/803/688/25 Справа № 193/1352/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 березня 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2025 року включно із визначенням розміру застави обвинуваченому за ч. 3 ст. 286 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому за ч. 3 ст. 286 КК України ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 08 лютого 2025 року включно з можливістю внесення застави у сумі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень.
Доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду 1-ї інстанції захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 року відносно ОСОБА_8 та ухвалити нову, якою частково відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою в частині залишення застави в розмірі 605 600 грн. Змінити суму застави з 605 600 грн. на суму застави визначеної у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в межах розміру від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що при ухваленні оскарженого рішення суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та не взяв до уваги необґрунтованість клопотання прокурора, яке не підтверджується жодними доказами і є більш формальним. Вважає, що ризики не доведені і відповідно є підстави для скасування судового рішення.
Зазначає, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою ОСОБА_8 не відповідає вимогам п. 1 ч. 3 ст. 184 КПК України, оскільки до клопотання не додано копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи у клопотанні. Проте, за наявності таких порушень суд не відмовив у продовженні запобіжного заходу, тому допустив неповноту розгляду справи та нібито дослідив докази, спрямовані на існування ризиків, які взагалі не були додані до клопотання. Не зазначив суд чим саме підтверджується наявність таких ризиків та якими доказами.
Вважає оскаржену ухвалу суду 1-ї інстанції від 10.12.2024 року незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Звертає увагу, що сама лише тяжкість злочинів у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , не може слугувати підставою для тримання останнього під вартою.
Зауважує, що з часу обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 11.07.2023 року у вигляді тримання під вартою, ризики які існували раніше зменшилися, тому є підстави і для перегляду міри запобіжного заходу ОСОБА_8 або зменшення застави.
Вважає хибними доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам зазначеним у клопотанні прокурора. Зазначає, що відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з'явилися нові ризики.
Наполягає, що розмір застави щодо ОСОБА_8 , визначений в розмірі 605 600 грн. порушує вимоги ст. 182 КПК України. Вважає, що суд, обравши саме такий розмір застави, вийшов за межі встановлені вимогами ст. 182 КПК України.
Вважає, що суд 1-ї інстанції безпідставно не задовольнив клопотання сторони захисту та не зменшив розмір застави, визначивши його у відповідності до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Звертає увагу, що для ОСОБА_8 навіть застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 208 000 грн. є занадто великою, але виходячи лише з наслідків кримінального правопорушення, такий розмір як від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважає законним та справедливим.
Позиції сторін в суді :
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , оскаржену ухвалу суду залишити без змін як обґрунтовану та законну.
Від обвинуваченого ОСОБА_8 , належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його захисника, клопотань про проведення апеляційного розгляду за його участю до суду не надійшло, а отже колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу захисника обвинуваченого за відсутності обвинуваченого, що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Висновки суду:
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть трьох потерпілих, що відповідає правовій кваліфікації ч. 3 ст. 286 КК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів встановила, що судом 1-ї інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 цього Кодексу.
Згідно зі ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд 1-ї інстанції виходив з наступного.
Так, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, враховано тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_8 , що належить до категорії тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; наявність передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України ризиків, а саме: ОСОБА_8 може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих і експертів, зважаючи на те, що розгляд провадження перебуває на стадії допиту експертів, які складали свої висновки під час досудового розслідування, до того ж саме за клопотанням сторони захисту експерти викликані до суду для дачі пояснень; репутацію обвинуваченого, який жодним чином не відшкодував заподіяної шкоди, провину не визнає, а також суспільний інтерес, внаслідок висунотого йому обвинувачення, який об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи та дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Також апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали врахував дані, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме те, що він офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, раніше не судимий, втім колегія суддів не вважає їх таким, що можуть вплинути на обґрунтований висновок суду відносно наявності підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 . Не спростовують вони й висновків слідчого судді про ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту. До того ж, ці обставини існували і на момент вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Що стосується розміру визначеної судом 1-ї інстанції ОСОБА_8 застави, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд 1-ї інстанції з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого, його сімейного та майнового становища визнав за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_8 заставу 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 805 200 гривень, тобто такий, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте такий, що здатний забезпечити завдання кримінального провадження, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_9 покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції в цій частині та вважає, що застава саме в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом для обвинуваченого ОСОБА_8 , щоб відбити бажання ухилитися чи іншим чином перешкоджати судовому розгляду, тобто зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України.
Отже, доводи захисника обвинуваченого не спростовують висновків суду про можливість залишення визначеного раніше розміру застави, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404-419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2025 року включно із визначенням розміру застави обвинуваченому за ч. 3 ст. 286 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4