Провадження № 22-ц/803/2702/25 Справа № 185/7284/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
01 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я,-
В липні 2024 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємстві вугільної промисловості, що призвело до хронічних професійних захворювань.
Довідкою МСЕК від 25 січня 2021 року позивачу первинно встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності, у тому числі: 40 відсотків - радикулопатія з дефартрозами, 15 відсотків - хронічне обструктивне захворювання легенів, 5 відсотків - приглухуватість.
Довідкою МСЕК від 10 січня 2022 року позивачу визначено той самий ступінь втрати професійної працездатності повторно.
Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров'я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.
Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків 200 000 грн., без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 гривень.
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутого розміру моральної шкоди до 60000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем порушені права позивача на безпечні та здорові умови праці,склад правопорушення в діях відповідача відсутній. Позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представником позивача та представником відповідача.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено,що позивач протягом тривалого часу працював на виробничих структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 24 грудня 2020 року у ОСОБА_1 встановлена наявність хронічних професійних захворювань : -хронічне обструктивне захворювання легенів першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії), легенева недостатність другого ступеня, -радикулопатія попереко-крижова та шийна з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м'язово-тонічним та стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів, -нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
Причини виникнення хронічних професійних захворювань стала : тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, підвищений рівень виробничого шуму внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин, недосконалість технології, яка передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання, переміщення вантажів в умовах технологічного обмеження робочого простору).
Довідкою МСЕК серії 12 ААА № 063679 від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, у тому числі: 40 відсотків - радикулопатія з ДФА, 15 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - приглухуватість.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наявні порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення хронічних професійних захворювань і обмеження працездатності. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.
Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України.
Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24 грудня 2020 року форми П-4, де зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів в тому числі на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Причини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, підвищений рівень виробничого шуму внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин, недосконалість технології, яка передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання, переміщення вантажів в умовах технологічного обмеження робочого простору).
Відповідно до висновку МСЕК від 25 січня 2021 року позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності у 60 %.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням та таких доказів суду не надав.
Таким чином мав місце вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров'я позивача під час виконання трудових обов'язків у відповідача, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв'язку із професійним захворюванням підлягають задоволенню.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.
Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров'я тощо.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності від профзахворювання в 60%. Отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачу ушкодженням здоров'я заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов'язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості та навів в рішенні відповідні мотиви з урахуванням конкретних обставин справи.
Посилання на те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди спростовується встановленими обставинами.
Доводи про те, що відсутня вина відповідача в спричиненні моральної шкоди не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника.
Оспорюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, представник позивача просив зменшити розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди, таким чином він погоджується з тим,що позивачеві спричинена моральна шкода відповідачем і повинна відшкодовуватися.
Доводи про те, що позивач не надав довідку МСЕК про первинне встановлення відсотків втрати працездатності є безпідставними. В матеріалах справи наявна довідка МСЕК серії 12 ААА № 063679 від 25 січня 2021 року на ім'я ОСОБА_1 , де йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, у тому числі: 40 відсотків - радикулопатія з ДФА, 15 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - приглухуватість.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, а тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За встановлених обставин, постановлене судом першої інстанції судове рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального та процесуального права при розгляді справи додержані. Підстав для зміни рішення суду першої інстанції не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та
невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 200000 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2025 року.
Судді: