Провадження № 33/803/1127/25 Справа № 185/10509/24 Суддя у 1-й інстанції - Щербина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
02 квітня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування пропущеного строку, зазначає, що він не міг оскаржити постанову суду у строк оскарження, оскільки дізнався про її наявність лише через 3 місяці від дня її винесення. Заяву від потерпілих лише отримав лише 08.03.2025 року. Постанову на сайті оприлюднено 14.11.2024 року, а її копію він не отримував.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Як вбачається з матеріалів справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 знав про існування справи відносно нього, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, судом повідомлено ОСОБА_3 про місце та час розгляд справи (а.с. 31), однак, останній в судове засідання для розгляду справи не з'явилась.
Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 не виявив належної зацікавленості у розгляді справи відносно неї.
Твердження ОСОБА_3 про те, що він не міг оскаржити постанову суду у строк оскарження, оскільки дізнався про її наявність лише через 3 місяці від дня її винесення спростовуються наявною в матеріалах справи його заяву про ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі 18.12.2024 року (а.с. 34).
Слід зазначити, відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня ознайомлення з нею, чи отримання її копії учасниками судового провадження.
Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначені апелянтом причини пропуску строку не можливо вважати поважними, тобто такими, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.
Останнім днем для подачі апеляційної скарги на вказану постанову було11 листопада 2024 року, однак, вона була подана 14 березня 2025 року, тобто, поза межами строку, встановленого ст. 294 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, а також оскільки захисник в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - відмовити.
Апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун