Провадження № 11-кп/803/816/25 Справа № 215/4363/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 березня 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12021041760000154 від 17.05.2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років два місяці у кримінально-виконавчій установі.
Вирішено питання щодо: початку строку вiдбуття покарання; запобіжного заходу; долі речових доказів.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що 16.05.2021 року приблизно о 22.20 годині ОСОБА_9 , разом зі своїм товаришем ОСОБА_10 та своєю матір'ю - ОСОБА_11 перебував біля будинку АДРЕСА_2 , де побачив обвинуваченого ОСОБА_8 .
У той же час ОСОБА_12 попросив ОСОБА_8 зупинитись, щоб поговорити та вирішити конфлікт, який раніше виник між ОСОБА_8 і матірю потерпілого ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_8 почав бігти від ОСОБА_9 в інший бік, а ОСОБА_9 почав його наздоганяти. На проїзній частині дороги навпроти будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_9 наздогнав ОСОБА_8 . У цей час на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин у ОСОБА_8 виник прямий злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 перебуваючи у вказаний час та місці, дістав з правої кишені, одягненої на ньому куртки, молоток, який він взяв з собою, діючи умисно, маючи на меті спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 , повернувся до нього та замахнувся в область голови останнього молотком, який він тримав в правій руці, але не влучив. Далі ОСОБА_8 діючи на досягнення свого злочинного умислу, за допомогою молотка, який він тримав в правій руці, із замаху, наніс один удар в область голови ОСОБА_9 , від якого останній впав з висоти власного зросту на землю без свідомості.
Своїми злочинними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 тілесне ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми: вдавлений уламковий перелом правої тім'яної кістки, забій головного мозку 1 ступеня, забійні рани голови, субарахноїдальний крововилив, - яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння.
Доводи апеляційної скарги:
Захисник ОСОБА_13 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в апеляційній скарзі просить вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії її підзахисного ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 36 КК України, та звільнити його від кримінальної відповідальності.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що судом 1-ї інстанції допущено неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що вирок ухвалено на підставі показів свідків лише сторони потерпілого, а позиція обвинуваченого щодо вчиненого кримінального правопорушення судом так і мне з'ясована.
Звертає увагу, що згідно показів свідка ОСОБА_14 , в момент конфлікту, який привів до тяжких наслідків, його підзахисний тікав, а його наздоганяли дві особи чоловічої статі - свідок ОСОБА_14 та потерпілий ОСОБА_9 . Вважає, що внаслідок таких обставин у її підзахисного були всі підстави вважати, що йому загрожує реальна та безпосередня загроза заподіяння шкоди від двох осіб чоловічої статі, що його наздоганяли. Зазначає, що її підзахисний перебуваючи у стані емоційної нестабільності, сильного душевного хвилювання, страху, її підзахисний на емоціях застосував перше, що у нього було під рукою, молоток, не розуміючи куди саме він влучає, і до яких наслідків це може призвести. Наполягає, що ОСОБА_8 не міг оцінити в той момент відповідність заподіяної ним шкоди небезпечності посягання.
Зауважує, що суд не всебічно, повно і об'єктивно встановив обставини справи, неналежно перевірив поведінку потерпілих, що передувала події, не до кінця з'ясував взаємовідносини з обвинуваченим, не врахував характер і раптовість посягання, інтенсивність і можливість для його відбиття, неправильно кваліфікував дії винної особи, виходячи лише з тяжких наслідків, що настали.
Позиції сторін в суді :
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 та просили її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 просив залишити без задоволення, як необґрунтовану, вважаючи оскаржений вирок суду 1-ї інстанції законним та обґрунтованим.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне:
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу , та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приписами ч.1ст.121 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
В ході судового розгляду судом 1-ї інстанції встановлено, що саме діями ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 були спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя потерпілого в момент заподіяння.
ОСОБА_8 намагався нанести молотком, який знаходився у нього в руці, удар в голову потерпілого. А коли не влучив, то повторно наніс удар молотком в область голови ОСОБА_9 , спричинивши тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ці обставини не заперечуються в апеляційній скарзі та були підтверджені показаннями потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які узгоджуються між собою та доповнюють один одного про те, що саме ОСОБА_8 було нанесено удар молотком в голову потерпілого. Висновками судово-медичної експертизи підтверджується висновок суду про тяжкість, локалізацію та механізм утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень. Встановлені судом обставини також були підтверджені долученим до провадження речовим доказом, молотком, даними протоколів слідчих експериментів за участю потерпілого, свідка ОСОБА_10 .
Обвинувачений ОСОБА_8 хоча і відмовився давати показання, але в судових дебатах в суді 1-ї інстанції зазначив, що мав місце самозахист від протиправних дій потерпілого. Тобто не заперечував, що з його сторони було застосована фізична сила до потерпілого.
На те, що дії обвинуваченого були умисні вказує характер цих дій, їх послідовність, обране знаряддя - молоток, місце нанесення ударів. ОСОБА_8 намагався нанести молотком, який знаходився у нього в руці, удар в голову потерпілого. А коли не влучив, то повторно наніс удар молотком в область голови ОСОБА_9 . Застосування такого знаряддя як молоток та нанесення повторного удару із достатньою силою в життєво важливий орган потерпілого - голову безсумнівно вказують на те, що ОСОБА_8 усвідомлював, що внаслідок його дій потерпілому можуть бути спричинені тяжкі тілесні ушкодження та бажав настання таких наслідків, тобто діяв із прямим умислом.
Відповідно до встановлених фактичних даних суд 1-ї інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1ст.121 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке:
За приписами ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:
1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
2) необхідності застосування більш суворого покарання;
3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Вимоги апеляційної скарги про скасування вироку суду 1-ї інстанції та ухвалення апеляційним судом відносно ОСОБА_8 саме нового вироку із звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 36 КК України колегія суддів не вважає слушними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
За приписами ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав, що 15.05.2021 у його матері був конфлікт із обвинуваченим, який її ображав. Однак, у той день поспілкуватись із ОСОБА_8 він не зміг. 16.05.2021 ввечері він, його мати ОСОБА_11 і ОСОБА_14 повертались додому після відпочинку. У дворі він побачив обвинуваченого і, маючи намір з ним поспілкуватись і вирішити конфлікт, він попросив ОСОБА_8 зупинитись, однак, останній почав втікати від нього. Тому він почав його наздоганяти, потім почув сильний удар в голову і втратив свідомість. У зв'язку з цим всі деталі на цей час не памятає.
Свідок ОСОБА_14 показав, що у обвинуваченого був конфлікт з матірю потерпілого раніше. 16.05.2021 ввечері він разом з потерпілим зустріли в дворі будинку по вул.Пухова обвинуваченого. ОСОБА_9 намагався підійти до обвинуваченого і з ним поговорити, але ОСОБА_8 побіг в сторону вулиці. Потерпілий почав його наздоганяти, одночасно запитуючи в обвинуваченого «чого він чіпляється до батьків». Він ( ОСОБА_14 ) побіг за ними. На вулиці на проїжджій частині коли потерпілий наздогнав ОСОБА_8 , останній зупинився, різко розвернувся, нічого не говорячи дістав із-за пазухи молоток і наніс ним удар по голові потерпілого, але промахнувся. Він ( ОСОБА_14 ) підбіг до ОСОБА_8 і намагався зупинити ОСОБА_8 , але той вирвався і наніс другий удар зверху вниз по голові потерпілого молотком, внаслідок чого потерпілий впав і втратив свідомість. Він підбіг до потерпілого і почав його тримати на руках. ОСОБА_8 на той час втік з місця події. Після цього на місце події підбігли мати потерпілого і інші знайомі потерпілого, які викликали швидку медичну допомогу.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що 16.05.2021 ввечері він разом із знайомими відпочивав у дворі будинку. Через деякий час вийшов з будинку обвинувачений і направлявся в сторону вулиці, у цей же час до нього почав підходити потерпілий і просив зупинитись поговорити. Потім він побачив вже як потерпілий знаходився біля обвинуваченого, ОСОБА_8 розвернувся і наніс удар зверху вниз по голові потерпілого, від чого потерпілий впав. ОСОБА_9 в той момент ніяких ударів обвинуваченому не наносив. Потім вони підбігли до потерпілого, в якого була рана і кров на голові, і викликали швидку медичну допомогу. ОСОБА_8 на той час втік з місця події.
З показань свідка ОСОБА_11 відомо, що напередодні 15.05.2021 у неї був конфлікт із обвинуваченим, який її ображав. 16.05.2021 ввечері вона йшла з сином ОСОБА_9 і ОСОБА_14 додому. Коли підійшли до двору будинку по АДРЕСА_3 вийшов з під'їзду обвинувачений. Син відразу пішов за ним, щоб поговорити. За ним пішов також ОСОБА_14 . Коли вона наздогнала сина, він вже лежав на асфальті без свідомості. ОСОБА_8 поруч не було. ОСОБА_14 сказав, що у ОСОБА_8 був молоток, і він ним вдарив ОСОБА_9 . Потім підійшли інші знайомі і викликали швидку медичну допомогу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала, що ввечері вона перебувала на подвірї біля будинку по АДРЕСА_3 разом із сусідами. Неподалік проходив обвинувачений, за ним пішов потерпілий, ОСОБА_14 . Потім вона почула крик матері потерпілого. Коли прибігла на місце, то побачила, як на землі лежав потерпілий. Батьки потерпілого сказали, що ОСОБА_8 вдарив потерпілого. Тому вона викликала швидку медичну допомогу.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що 16.05.2021 ввечері він разом із ОСОБА_19 , ОСОБА_20 відпочивали у дворі будинку по АДРЕСА_2 . У той час побачили, як з будинку вийшов обвинувачений і пішов , а за ним побіг потерпілий. Через 2-3 хвилини почув плач матері потерпілого. Коли прибіг на місце, то побачив потерпілого, яки лежав на землі зі слідами крові. ОСОБА_11 повідомила, що обвинувачений вдарив молотком потерпілого.
Показання потерпілого та вказаних свідків логічні, послідовні, доповнюють та підтверджують одне одного, дані суду під присягою, будь-яких даних про їх неправдивість суду не надано. З огляду на що вони обґрунтовано визнані судом правдивими. І сукупність цих показань вказуює на те, що з боку потерпілого чи свідка ОСОБА_14 не було вчинено будь-якого небезпечного посягання на охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_8 , як підстави для виникнення у обвинуваченого права на необхідну оборону. Факт того, що потерпілий побіг за ОСОБА_8 , щоб з'ясувати, за що він образив його мати, не можна вважати як будь-яку загрозу охоронюваним законом правам та інтересам обвинуваченого.
Суду не надано будь-яких доказів тому, що потерпілий чи свідок ОСОБА_14 будь-яким чином погрожували фізичним насиллям чи вчиняли будь-які противоправні дії відносно ОСОБА_8 .
Колегія суддів вважає, що за обставин, достовірно встановлених судом 1-ї інстанції, відсутні підстави вважати, що дії обвинуваченого вчинені у стані уявної оборони, оскільки були відсутні будь-які підстави ОСОБА_8 припускати наявність суспільно небезпечного посягання на його охоронювані законом права та інтереси.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що тілесні ушкодження потерпілому обвинувачений спричинив у стані необхідної оборони ні є слушними, оскільки не підтверджуються матеріалами провадження, а навпаки, спростовуються ними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в ході апеляційного перегляду не виявлено.
Тому, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404-419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років два місяці, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4