Провадження № 11-кп/803/1332/25 Справа № 210/623/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 квітня 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, -
УхвалоюДзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року задоволено подання адміністрації Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» відносно засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Своє рішення суд мотивував тим, що маються підстави для застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, який своєю поведінкою довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні подання про умовне-дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування покарання. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_7 . Вказує, що засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання має 6 стягнень, які хоч і є погашеними, однак характеризують його поведінку протягом всього періоду відбування покарання. Наявність лише 3 заохочень за весь період відбування покарання не свідчить про те, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку засудженого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно зі ст.50,65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з положеннями ст.81 КК України особу може бути умовно-достроковозвільнено від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та відбув визначений законом строк покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Слід зазначити, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари, ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого ст. 81 КК України, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 засуджений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Магніторська Челябінської області Російської Федерації від 18.09.2017 року, який ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.08.2020 року приведений у відповідність із законодавством України, ОСОБА_7 визнано винним за ч. ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст.307 КК України до покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі. В строк відбування покарання зараховано час тримання його під вартою в період з 09.02.2017 року по 17.09.2017 року з розрахунку відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.02.2021 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.08.2020 року залишено без змін.
Початок строку 18.09.2017 року, кінець строку 08.12.2025 року.
Під час утримання в Слідчому ізоляторі №2 м. Магнітогорськ РФ ОСОБА_7 характеризувався негативно, мав 5 стягнень, заохочень не мав.
Перебуваючи в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4) м. Дніпро характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
У період з 22.04.2020 по теперішній час ОСОБА_7 відбуває покарання в ДУ «Криворізька виправна колонія (№80) де характеризується позитивно, виконує обов'язки днювального адмін. будівлі, має одне стягнення - 28.02.2021, яке є погашеним, 3 заохочення у виді подяки за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці згідно ст. 118 ч. 5 КВК України. Своїм ставленням до праці надає позитивний приклад іншим засудженим, у взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки та безпеки праці. Бере участь у реалізації програми диференційованого вихованого впливу «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення». Приймає участь у виховних заходах, які проводяться в установі. Підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних переговорів. Засуджений довів своє виправлення.
За період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року засуджений до праці не залучався.
Станом на час звернення з клопотанням засуджений ОСОБА_7 відбув 3/4 призначеного судом покарання. Невідбута частина покарання складає 9 місяців 25 днів.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також, враховуючи позитивну характеристику засудженого, наявність у нього заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, які він отримував у вигляді подяк від начальника установи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404 - 407, 539 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року стосовно засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді