Суддя Паляничко Д.Г.
Справа № 644/11225/24
Провадження № 2/644/877/25
01.04.2025
01 квітня 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Стислий виклад:
1.1. позиції позивача
19 грудня 2024 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі за текстом - АТ «А-БАНК»/позивач), в особі представника Шкапенка Олександра Віталійовича, який діє на підставі довіреності № 22908652-К-Н-О від 23.01.2024, звернулось до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /відповідач), предметом якої є: стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.03.2016 у розмірі 21 155 грн 04 коп.
В обґрунтування позову АТ «А-БАНК» зазначив, що 14.03.2016 ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-БАНК, з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг А-БАНКУ відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНКУ» разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви.
Банк на боргові зобов'язання за кредитом нараховує відсотки у розмірі, встановленому тарифами банку, що підтверджується п. 2.1.7.9 умовами та правилами надання банківських послуг.
АТ «А-БАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Отже, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання. Наразі відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ «А-БАНК».
За таких обставин, позивач змушений звернутися з позовом до суду, оскільки ОСОБА_1 ухиляється від добровільного погашення боргу та станом на 26.11.2024 має заборгованість у розмірі 21 155 грн 04 коп, що складається з таких складових: 11 988,25 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 166,79 грн заборгованість за простроченими відсотками. Також, позивач просить суд покласти судові витрати по сплаті судового збору, сума яких складає 3028,00 грн, на відповідача (а.с. 1-3).
1.1.2. заперечення на відзив
03 березня 2025 року на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшли від представника позивача Мальованого Вадима Володимировича, який діє на підставі довіреності № 23024428-К-О від 27.08.2019, заперечення на відзив. В обґрунтування яких зазначено, що ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № б /н від 14.03.2016), підтвердив під розпис факт ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Що ж стосується процентів за користування кредитними коштами, то відповідно до ст. 1048 ЦК України, паспортом споживчого кредиту встановлено зазначені усі умови кредитування, зокрема й проценти, строки тощо, які підписав власноручно ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність щодо нарахування процентів за користування кредитом та інших умов кредитування.
Як вбачається з розрахунку та банківської виписки, боржник користувався кредитом, отже ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти (а.с. 152-167).
1.2.заперечень відповідача
05 лютого 2025 року на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначає, що періодично вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які не погоджені сторонами, тобто кошти не спрямовувались на погашення тіла кредиту.
Як зазначає відповідач, згідно виписки по картці № QQ3T-8A7A-ET0D-7HKR від 27.01.2015 у період з 15.03.2016 по 20.12.2023 сума витрат - 68 118,64 грн (до складу витрат банком включено не погоджені сторонами відсотки у розмірі 28 639, 43 грн). Сума зарахувань за період - 48 148, 30 грн (загальна сума сплачених коштів позичальником).
При цьому, за період з 15.03.2016 по 20.12.2023 банком було стягнуто з відповідача суму не погоджених відсотків - 28 639,43 грн, яка перевищує всю заборгованість розмірі 21 115,04 грн.
Відповідач вважає, що оскільки до складу витрат банком включено не погоджені сторонами відсотки у розмірі 28 639,43 грн, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей з відсотків підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. ОСОБА_1 зазначає, що тіло кредиту є повністю погашеним, виходячи з розрахунку: від суми витрат 68 118,64 грн відняти суму зарахувань 48 148,30 грн та відняти суму не погоджених відсотків, яку позивач включив до складу суми витрат 28 639,43 дорівнює 8 669,09 грн переплати.
ОСОБА_1 зазначає, що не підписував «Умов та правил надання банківських послуг», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати умови кредитування кредитів, а в Анкеті-заяві відсутні відомості про розмір відсоткової ставки та відсутні дані, про вид платіжної картки, розміру кредиту, процентів та строк повернення кредиту.
Крім того, відповідач вказує на те, що надані позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» та «Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD»» не містять дати та реквізитів наказу про затвердження відповідної редакції, не містять підпису відповідача та вважає, що вони не є складовими частинами укладеного Договору між ним та банком (а.с. 56а-143).
2. заяви, клопотання
Представник Акціонерного товариства «А-БАНК» Шкапенко Олександр Віталійович, який діє на підставі довіреності № 22908652-К-Н-О від 23.01.2024, разом з позовом 26.11.2024 надав до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова клопотання, у якому просив провести розгляд справи за відсутності представника АТ «А-БАНК», позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 40/на звороті).
15 січня 2025 року на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача Лебединської І.С., яка діє на підставі ордеру серії АХ № 1226681 від 14.01.2025, про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до матеріалів справи № 644/1225/24 через систему «Електронний суд» (а.с. 51-53).
05.02.2025 на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від представника відповідача Лебединської І.С., яка діє на підставі ордеру серії АХ № 1226681 від 14.01.2025, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (а.с. 56а-143).
28 лютого 2025 року на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача Лебединської І.С., яка діє на підставі ордеру серії АХ № 1226681 від 14.01.2025, про розгляд справи у її відсутність (а.с. 149-151).
03.03.2025 адресу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від представника позивача Мальованого Вадима Володимировича, який діє на підставі довіреності № 23024428-К-О від 27.08.2019, надійшли заперечення на відзив (а.с. 152-167).
Інших заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, від учасників справи до суду не надходило.
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 19.12.2024 справа № 644/11225/24визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 42).
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 24.12.2024 судом сформовано довідку про склад сім'ї Реєстру територіальної громади м. Харкова, з якої вбачається, що місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.12.2024 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 644/11225/24 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 44-46).
Представник позивача АТ «А-БАНК» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 40/на звороті).
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, представник відповідача звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність (а.с. 149-151).
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.
Суд бере до уваги, що 14.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-БАНК» і підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», у якій, шляхом проставляння підпису погодився з тим, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, умовами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, які розташовані в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банком послуг до його укладання і згодний з його умовам, екземпляр договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту банка www.a-bank.com.ua (а.с. 18).
З довідки за картками, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 строком дії до серпня місяця 2021 року; ; НОМЕР_4 строком дії до липня місяця 2027 року; № НОМЕР_5 строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с. 19/на звороті).
Згідно з довідкою за лімітами ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № б/н (внутрішньобанківський референс SAMAВWFC00000396223) від 14.03.2016 за період з 14.03.2016 по 26.11.2024 встановлено кредитні ліміти: 8 000,00 грн станом на 14.03.2016; збільшено банком до 12 000,00 грн - 09.01.2018; збільшено клієнтом до 12 000,00 грн - 09.01.2018; зменшено банком до 11 988,25 грн - 29.08.2023; збільшено банком до 12 000,00 грн - 22.12.2023 (а.с. 20/на звороті).
На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті банку (а.с. 22/на звороті - 28) та Тарифи по картці «Універсальна», «Універсальна Gold» (а.с. 29).
Як вбачається з витягу з Тарифів по картці «Універсальна», «Універсальна Gold» пільговий період становить до 55 днів (діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою заборгованості); розмір обов'язкового щомісячного платежу - 5% від заборгованості (не менше 100 грн, не менше суми нарахованих відсотків плюс штраф, при його виникненні, але не більше залишку заборгованості); базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць: 3,9% - «Універсальна», 3,7% - «Універсальна Gold»; комісія за зняття власних коштів у банкоматах, пунктах видачі готівки А-Банку та інших банків України - 1 %, комісія за зняття власних коштів у банкоматах і пунктах видачі готівки інших банків за кордоном 2%; ефективна процентна ставка - 58,23% - «Універсальна», 56,44% - «Універсальна Gold» (а.с.26-27).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 26.11.2024 становить 21 155 грн 04 коп, яка складається з заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 11 988 грн 25 коп, заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості 9 166 грн 79 коп та 0,00 грн - штраф (а.с. 4-17).
Зі змісту виписки по картці ОСОБА_1 за період з 15.03.2016 по 20.12.2023 по рахунку № НОМЕР_2 (а.с. 154-164) вбачається, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти, оскільки наявні операції за карткою, а саме: перерахування коштів на інші картки, видача готівки, поповнення карткового рахунку, придбання товарів та послуг тощо. Крім цього, судом установлено, що відповідачем здійснювалось поповнення картки на загальну суму 48 148,30 грн (а.с. 87-109).
Позивач, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 , станом на 26.11.2024, який має заборгованість у сумі 21 155 грн 04 коп, яка складається з 11 988 грн 25 коп - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 9 166 грн 79 коп - заборгованості за відсотками, звернувся за захистом до суду, оскільки виконав свої зобов'язання належним чином, а відповідач ні.
5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини у сфері споживчого кредитування, що регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII тощо.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).
6.Висновки суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено, що у наданій позивачем анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» ОСОБА_1 14.03.2016 відсутні дані про отримання кредитної картки, строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, які розміщені на сайті: https://а-bank.com.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Заразом, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в A-Банку, які розміщені на сайті: https://а-bank.com.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а.с. 22-29).
Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом встановлено тільки Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна» і Умовами та Умовами та правилами надання банківських послуг, які відповідачу не були відомі, оскільки він їх не підписував. Відповідач підписав лише заяву позичальника від 14.03.2016, яка містить лише анкетні дані позичальника, його підпис та відповідальної особи банку, яка перевіряє правильність та достовірність відомостей позичальника (а.с. 18).
Суд бере до уваги доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Суд наголошує, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, суд ставиться критично до наданого позивачем витягу з тарифів Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що розміщений на сайті банку та таблиці Тарифів по картці «Універсальна», «Універсальна Gold», та вважає, що у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ "А-Банк" у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Крім цього, вони не містять будь-якого підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, оскільки суду не надано підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною четвертою ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19, Верховний Суд від 02 грудня 2020 року постанова у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20).
Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд не бере до уваги аргументи позивача, який посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомився ОСОБА_1 і з ними погодився, так як не містять підпису відповідача, тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений з ними підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, порядок їх зарахування, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в А-Банк, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03.07.2019 року (провадження 14-131цс19).
Також, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 14.03.2016 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19) висловлено таку позицію: «Виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».
Фактичне користування відповідачем коштами підтверджується наданою позивачем випискою (а.с. 87-109). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, вбачається, що відповідач отримав та використовував кредитні кошти (знімав як готівку, так і здійснював розрахунки в магазинах), неодноразово вносив кошти на повернення отриманого у кредит, тобто активно використовував кредитні кошти.
ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг у банку, що відповідачкою не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
Суд при розгляді справи повинен зберігати об'єктивність і неупередженість (ч. 5ст. 12 ЦПК України), а докази судом мають оцінюватися у сукупності (ст. 89 ЦПК України), а тому, за сукупності доданих до позову доказів, зокрема анкети-заяви, виписки про рух коштів, розрахунку заборгованості, з яких вбачається численне користування кредитними коштами, здійснення дій по їх поверненню, тощо.
Заразом, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» повернуті, що вбачається з долученої позивачем виписки по рахунку відповідача, за змістом якої, судом встановлено, що відповідач в повному обсязі повернув банку кошти, які йому були надані у виді нарахованих на картку кредитних лімітів, відповідачем здійснено зарахування грошових коштів на загальну суму 48 148,30 грн, з яких відбувалось погашення не обумовлених відсотків в розмірі 28 639,43 грн, що фактично є не правомірним, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача необумовлених умовами договору відсотків за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.
Суд бере до уваги, що відповідно до виписки по рахунку та розрахунку заборгованості відповідача на момент визначення позивачем суми боргу 21 155,04 грн за період з 15.03.2016 по 20.12.2023 з відповідача неправомірно списано відсотки за користування кредитними коштами, їх загальний розмір становив 28639,43 грн, не обумовлені договором, внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів доходить висновку, що тіло кредиту є повністю погашеним ОСОБА_1 , що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами та інших платежів підписана відповідачкою анкета-заява не містила.
Твердження банку про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 11 988,25 грн, суд відхиляє, оскільки з виписки вбачається, що до вказаної суми банком також враховано автоматичне списання відсотків за використання кредитного ліміту, списання за прострочення кредиту, списання щомісячних платежів. Їх нарахування проводилося у відповідності до Умов обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані. Доказів щодо наявності у нього заборгованості перед банком саме в заявленому в позові розмірі немає.
Досліджені судом докази свідчать, що у відповідача станом на 26.11.2024 року була наявна заборгованість перед Банком за тілом кредиту у сумі 11 988,25 грн. Протягом дії договору відповідач сплатив Банку непогоджені сторонами проценти на суму 28 639,43 грн.
З вказаного вбачається, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в цьому випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила, отже суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Отже, у відповідача відсутній обов'язок сплатити позивачу заборгованість за тілом кредиту у сумі 11 988,25 грн, вказаний позивачем борг за відсотками у розмірі 9 166, 79 грн стягненню з відповідача не підлягає, оскільки стягнення відсотків за договором погоджено сторонами не було.
7. Розподіл судових витрат
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога ч. 8 ст.141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Відповідно до пункту 3.2 цього договору сторони погодили, що порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються даним договором про надання правничої допомоги, детальним описом робіт (наданих послуг) або додатковою угодою до даного договору
31 січня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Лебединською І.С. складено акт приймання-передачі до Договору про наданої правничої допомоги від 27.01.2025, за яким сторони погодили, що адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги за договором, вчинені адвокатом за час підготовки відзиву на позовну заяву - підготовка та написання заяв по суті відзив на позовну заяву по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором фіксована оплата, гонорар - 4 000,00 грн (а.с. 81). Аналогічне міститься і в розрахунку суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 поніс у зв'язку з розглядом справи № 644/11225/24 (а.с. 80).
ОСОБА_1 надав квитанцію № 2 від 27.01.2025, за якою він сплатив за надані послуги адвоката 4000,00 грн (а.с. 79).
У відзиві на позовну заяву Лебединська І.С. зазначила, що її витрати на правничу допомогу складають 4000,00 грн.
Заразом, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Матеріали справи свідчать про те, що протягом її розгляду представником ОСОБА_1. подано заяву на ознайомлення з матеріалами справи, проаналізовано судову практику по цій категорії справ, наведено детальні розрахунки по сплатам та зарахуванням, надано відзив на позовну заяву, залучено докази по справі. Враховуючи викладене вище, судом установлено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі становить 4 000,00 грн, що підтверджується вище переліченими доказами.
Суд зауважує, що позивачем не використане право, передбачене ст. 137 ЦПК щодо оскарження розміру судових витрат на правничу допомогу відповідача, зменшення їх розміру, не надано доказів на спростування розміру їх вартості, тому суд дійшов переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним розміру витраченого часу на надання правової допомоги та складності справи.
Отже, враховуючи, що у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відмовлено у повному обсязі, з урахуванням обсягу та складності наданих ОСОБА_1 послуг з правничої допомоги протягом розгляду справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд вважає, що з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн (а.с.39). Згідно з вимогами ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Отже, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору залишаються за позивачем по справі.
Керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, ст.178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.0.3.2016 у розмірі, що становить 21 155 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн 04 коп залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я сторін:
Позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, рах. № НОМЕР_6 , МФО № 307770, тел. 05672211187, e-mail: 14360080@mail.gov.ua.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 30.05.2008 Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_9 .
Суддя Д.Г. Паляничко