Справа № 240/35627/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
01 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 у якому просив:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у прийнятті рішення про зняття його з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
- скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 15.05.2020 №10 в частині зняття його з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2020 №107 "Про оголошення рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 прийнятого протоколом №10 від 15.05.2020";
- зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити його на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в загальну чергу з 30.04.2009 та в першочергову чергу з 27.09.2019.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до відповідача із рапортом для зарахування його на облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до витягу з протоколу №7 від 27.09.2019 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , позивача з складом сім'ї 1 (одна) особа, зараховано на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, як такого, що набув права (має календарну вислугу на військовій службі понад 20 років) з 30.04.2009 включено до книги обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, зараховано до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 27.09.2019, включено до списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання на підставі вимог розділу IV та п. 1 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, постанови КМУ від 03.08.2006 №1081 та п. 5 ст. 34 та ст. 45 ЖКУ.
У витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2019 №242 вказано: зрахувати майора ОСОБА_1 з складом сім'ї 1 (одна) людина на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, як такого, що набув права (має календарну вислугу на військовій службі понад 20 років) з 30.04.2009, включити до книги обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, зарахувати до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 27.09.2019, включити до списку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання на підставі вимог розділу IV та п. 1 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, постанови КМУ від 03.08.2006 №1081 та п. 5 ст. 34 та ст. 45 ЖКУ.
Встановлено, що наказом Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №112 від 22.04.2020 майора ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом "а п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №85 від 27.04.2020, майора ОСОБА_1 із 27.04.2020 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у збройних силах становить: календарна 28 років 08 місяців 20 днів, пільгова 2 роки 10 місяців 08 днів, загальна 31 рік 06 місяців 28 днів.
У наказі №85 від 27.04.2020 зазначено: "Забезпечений службовим житлом за рахунок Міністерства Оборони за адресою АДРЕСА_1 , на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 перебуває, на загальному квартирному обліку з 30 квітня 2009 року, на першочерговому квартирному обліку з 27 вересня 2019 року.".
Відповідно до витягу з протоколу №10 від 15.05.2020 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , заступник голови житлової комісії довів до відома присутніх про надходження рапорту майора ОСОБА_1 з проханням щодо зняття його з квартирного обліку у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України. Даний військовослужбовець звільнений з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв'язку з закінченням строку контракту) підпункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". Відповідно до пункту 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, введеної в дію наказом МО України від 31.07.2018 №380 підлягає зняттю з квартирного обліку.
Згідно з рішенням житлової комісії: у відповідності до рапорту, Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, введеної в дію наказом МО України від 31.07.2018 №380 та ст.40 Житлового кодексу України, у зв'язку зі звільненням з лав Збройних Сил України, знято майора ОСОБА_1 з складом сім'ї 1 (одна) особа, з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 , на якому він перебував в загальній черзі з 30.04.2009 та у списках на першочергове забезпечення житлом з 27.09.2019, виключено з книги обліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення умов (одержання житла для постійного проживання), виключено зі списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Згідно з п.2 витягу з наказу №107 від 27.05.2020 "Про оголошення рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 прийнятого протоколом №10 від 15.05.2020 року", у відповідності до рапорту та пункту 10 розділу VІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, введеної в дію наказом МО України від 31.07.2018 №380 та ст. 40 Житлового кодексу України, у зв'язку зі звільненням з лав Збройних Сил України, знято майора ОСОБА_1 з складом сім'ї 1 (одна) особа, з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 , на якому він перебував у загальній черзі з 30.04.2008 та у списках на першочергове забезпечення житлових умов з 27.09.2019, виключено з книги обліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення умов (одержання житла для постійного проживання), виключено зі списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
У листі №1722 від 22.10.2021 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для поновлення його на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки згідно із п.9 ст.12 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Також вказано, що Постанова Кабінету Міністрів України №1081 розповсюджується лише на громадян, що звільнені в запас або у відставку, та залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. У пункті 29 Постанови КМУ №1081 вказано, що: військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла, тобто визначено Постановою КМУ №1081 лише три категорії військовослужбовців, які залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла, а саме: звільненні з військової служби за віком; звільненні з військової служби за станом здоров'я; звільненні з військової служби у зв'язку із скороченням штатів, або проведенням інших організаційних заходів. Таким чином позивач не підпадає під жодну із цих категорій.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За умовами абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ (у редакції закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ).
Абзацом 1 пункту 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
На виконання приписів статті 12 Закону №2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, , у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Пунктом 3 Порядку №1081 установлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання . Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (пункт 6 Порядку №1081).
Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла (пункт 29 Порядку №1081).
Пунктом 30 Порядку №1081 визначені випадки, за яких військовослужбовці знімаються з обліку, а саме:
- поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;
- засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
- звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Також наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Цією Інструкцією визначено зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Пунктом 1 розділу ІІ «Організація роботи житлових комісій військових частин» Інструкції №380 передбачено, що для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).
Основними завданнями житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій), зокрема, є: прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань (пункт 5 розділу ІІ «Організація роботи житлових комісій військових частин» Інструкції №380).
За правилами пункту 8 розділу ІV «Надання службових жилих приміщень» Інструкції №380 військовослужбовці, які прибули до нового місця служби та забезпечені в іншій місцевості постійним житлом за рахунок Міноборони, де залишилися проживати члени їх сімей, можуть бути забезпечені житловою площею у гуртожитку або отримувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження військової служби у разі, якщо вони не мають житла для постійного проживання у цьому населеному пункті. Такі військовослужбовці забезпечуються жилою площею у гуртожитку або отримують компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення на одну особу.
Питання, що виникають під час обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, урегульовані розділом VІ Інструкції №380.
Пунктом 1 розділу VІ Інструкції №380 передбачено, що житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
На облік не беруться військовослужбовці та члени їх сімей, які: забезпечувалися під час проходження військової служби житловою площею для постійного проживання від Міноборони; мають житлову площу на праві власності, що відповідає нормам та вимогам законодавства для забезпечення громадян житлом, крім випадків забезпечення житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій; в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 7 розділу VІ Інструкції №380).
За умовами абзацу 4 пункту 16 розділу VІ Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей, виключені з обліку, мають право повторно протягом року подати командиру військової частини рапорт та документи, визначені Порядком забезпечення житловими приміщеннями, для зарахування на облік в порядку, визначеному цією Інструкцією, із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
Зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 21 розділу VІ Інструкції №380).
Натомість у цій справі, підставою для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку став, зокрема, його рапорт. Отже рішення військової частини НОМЕР_1 , що є предметом спору у цій справі, прийнято за результатами розгляду рапорта позивача.
Так, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №240/35627/21 зазначив, що відсутність запитуваного судом рапорта унеможливила правильно встановити його зміст та причини, за яких позивач порушував питання зняття його з квартирного обліку за власною ініціативою, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на такий доказ.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 20.02.2024 зобов'язано позивача надати суду матеріали його житлової справи, яку він отримав відповідно до запису №10 у книзі обліку облікових справ військовослужбовців.
На виконання вимог ухвали суду від 20.02.2024 представник позивача надав до суду матеріали облікової справи №10 ОСОБА_1 (Ярмолинецький гарнізон військова частина НОМЕР_1 ), прошитої, з печаткою військової частини НОМЕР_1 на звороті останньої сторінки, з вмістом 71 документа.
Водночас, за результатами дослідженого змісту матеріалів облікової справи №10 ОСОБА_1 судом першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи встановлено відсутність рапорту від імені позивача про зняття з квартирного обліку у зв'язку зі звільненням з лав ЗСУ. Копії матеріалів облікової справи №10 ОСОБА_1 (Ярмолинецький гарнізон військова частина НОМЕР_1 ) долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Відповідач у свою чергу на підтвердження існування вказаного рапорту надав витяг з Журналу вхідних внутрішніх документів військової частини НОМЕР_1 , копія якого надана до суду під час попереднього розгляду справи. Відповідно до змісту вказаного Журналу за порядковим номером 463 зареєстровано отриманий від ОСОБА_1 документ "Про зняття з квартирної черги" (а.с. 49-51).
Між тим, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Вочевидь, суд позбавлений можливості достеменно встановити наявність чи відсутність такого рапорту.
Однак, позивач наполягав на відсутності такого рапорту, надалі, ОСОБА_1 зазначив, що навіть за умови наявності такого доказу, відповідач не мав правових підстав зняти його з квартирного обліку.
Більше того, слід врахувати, що приписи абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ містять застереження щодо разового забезпечення житлом військовослужбовця, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше протягом усього часу проходження ним військової служби, за умови, що ним також не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Положення цієї норми також кореспондуються з абзацом 1 пункту 9 Закону №2011-ХІІ, яким установлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Аналогічні умови закріплені в пункті 3 Порядку №1081.
Крім того у справі №748/303/20 Верховний Суд сформував висновок щодо застосування положень абзацу 4 частини першої статті 12 Закону №2011-ХІІ та Порядку №1081, виходячи з того, що позивач є ветераном війни та учасником бойових дій, перебував у черзі на квартирний облік для отримання житлової площі зі складом сім'ї 4 особи, був з 2015 року включений до списку військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій і на момент звільнення із військової служби у запас за пунктом "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; мав вислугу років у Збройних Силах України понад 20 років, тому підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, не настали.
Також у справі №748/303/20 Верховний Суд, серед іншого, зауважив, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Отже, вирішальним у такій категорії справ є установлення факту забезпечення військовослужбовця житлом/поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба у наданні йому житла.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд в постанові від 01.02.2024 у справі №240/35627/21 зазначив, що вищевказані обставини суд першої та апеляційної інстанції у цій справі не встановлювали.
Так, під час нового розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах справи міститься витяг з наказу №85 від 27 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби. В цьому ж наказі, зокрема, вказано, що він забезпечений житлом за рахунок Міністерства оборони за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).
Вказана адреса зазначена в довідці про перевірку житлових умов від 26 вересня 2019 року №205, у якій також зазначено, що за цією адресою проживає сім'я, яка займає площу 56 кв.м і потребує поліпшення житлових умов (а.с. 21).
У довідці від 22 жовтня 2021 року №1721 вказано, що ОСОБА_1 , житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався (а.с. 22).
Щодо вказаних розбіжностей, військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду додаткові пояснення від 21.02.2024 (за вх.№ 10845/24) та пояснила, що інформація вказана у довідці №1721 від 22.10.2021, а саме формулювання: «Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався» стосується саме часу проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Додатково відповідач вказав, що за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався, однак в протоколі житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 27.09.2019, в наказі командира військової частини НОМЕР_1 №85 від 27.04.2020 та довідці про перевірку житлових умов №205 від 26.09.2019 зазначено, що він забезпечувався службовим житлом в АДРЕСА_1 , де займає площу 56 м2 .
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що на момент прийняття житловою комісією військової частини НОМЕР_1 рішення, оформленого протоколом від 15 травня 2020 року №10, ОСОБА_1 з 30 квітня 2009 року перебував в загальній черзі на квартирному обліку для отримання житлової площі у військовій частині НОМЕР_2 , та з 27 вересня 2019 року включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як такого, що набув права (має календарну вислугу на військовій службі понад 20 років); звільнений із військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п"ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв"язку із закінченням строку контракту); має вислугу років на військовій службі понад 20 років, а тому підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, не настали.
Так, відповідно до п.1 розділу VІ Інструкції №380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
Календарна вислуга років позивача становить понад 20 років.
Згідно із п.2. розділу VІ. Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української УРСР.
Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються:
військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім'ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
військовослужбовці з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11, 12 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та члени їх сімей;
члени сімей загиблих, визначені абзацами шостим та восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, - із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій.
Відповідно до п.3 розділу VІ Інструкції №380 облік ведеться в житлових комісіях військових частин (об'єднаних житлових комісіях), військових комісаріатах та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Відповідно до п.22 розділу V Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Однак доводи апеляційної скарги не містять посилання на обставини, передбачені п.22 розділу V Інструкції № 380 для зняття позивача з обліку.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що існує вичерпний перелік підстав, при яких військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби. Крім того, згідно з чинним законодавством звільнення з військової служби в запас не є підставою для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині з одночасно встановленого права перебування на першочерговому квартирному обліку (з 27.09.2019), як такого, що має календарну вислугу років на військовій службі понад 20 років.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, який знаходив на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 27.09.2019, має право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ним житла, у тому числі, і в разі звільнення в запас, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку №1081.
Водночас, відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення не врахував вищевказане першочергове право позивача на отримання ним житла.
Стосовно ж посилання апелянта на те, що відповідач правомірно виключив позивача з квартирного обліку, а позивач в свою чергу повинен був стати на квартирний облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , то колегія суддів відхиляє такі доводи за безпідставністю оскільки зазначені обставини не були підставою для прийняття рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 15.05.2020 №10 в частині зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2020 №107 "Про оголошення рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 прийнятого протоколом №10 від 15.05.2020".
Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до переконання, що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 оформлене протоколом від 15.05.2020 №10 в частині зняття ОСОБА_1 з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2020 №107 "Про оголошення рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 прийнятого протоколом № 10 від 15.05.2020 року" є протиправними та правильно скасовано судом першої інстанції, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
Відтак, порушене право позивача належним чином відновлене у спосіб зобов'язання військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, в загальну чергу з 30.04.2009 та в першочергову чергу з 27.09.2019.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.