Справа № 240/20415/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
01 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23 квітня 2024 року № 064250008951 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідачів призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII), з 15 квітня 2024 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20 липня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією.
З метою реалізації права на пенсійне забезпечення, позивач, після досягнення 54-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 15 квітня 2024 року про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII як особі, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За результатом розгляду поданих позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 23 квітня 2024 року № 064250008951, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, оскільки станом на 01 січня 1993 року він не прожив (не відпрацював) в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки. В зазначеному рішенні вказано, що документально підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року лише 1 рік 11 місяців.
До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період строкової військової служби в зв'язку з відсутністю відомостей про місце розташування військової частини в зазначеній зоні. Для врахування до періоду проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення періоду навчання у Козятинському ПТУ-17 та періоду роботи з 27 лютого 1991 року по 02 жовтня 1991 року, ОСОБА_1 необхідно підтвердити віднесення цих населених пунктів до території зони гарантованого добровільного відселення. Також у довідці від 15 квітня 2024 року № 1122 не вказано перелік архівних документів, на підставі яких видана ця довідка. До страхового стажу зараховано всі періоди, згідно поданих податкових документів з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23 квітня 2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-ХІІ.
Згідно зі статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо того, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто з 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічний підхід щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку застосовано Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 556/1153/17.
Таким чином, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року проживав у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою від 15 квітня 2024 року № 1122, виданою відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради району Житомирської області.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 7 пункту 2.1. Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно зі статтею 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 від 20 липня 1993 року правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 (далі - Порядок № 501).
Пунктом 2 Порядку № 501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії серії НОМЕР_1 від 20 липня 1993 року) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-ХІІ.
Таким чином, наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_1 від 20 липня 1993 року, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією, надає йому право користуватися пільгами, визначеними Законом № 796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Таке посвідчення, згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
При цьому суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
При цьому суд зауважує, що відповідно до частини третьої та частини четвертої статті 15 Закону № 796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 (№ 14-560цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (№ 14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 381/3359/17 (№ 61-16015св18).
Для підтвердження факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення до заяви про призначення пенсії позивач додав довідку відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради району Житомирської області від 15 квітня 2024 року № 1122, згідно з якою ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в період з 17 березня 1971 року по теперішній час в місті Коростень Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
З довідки відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради району Житомирської області від 15 квітня 2024 року № 1122 чітко вбачається, що у позивача наявні підстави для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки, він підтвердив факт постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС - з 26 квітня 1986 року по 28 серпня 1987 року.
Крім того, цією довідкою підтверджено, що позивач проживає у зоні гарантованого добровільного відселення більше 53 років (з 17 березня 1971 року по теперішній час).
Суд вважає за необхідне відмітити, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що довідка відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради району Житомирської області 15 квітня 2024 року № 1122, органом яким складена була відкликана, будь-якими суб'єктами оскаржена та відповідним органом скасована, а тому слугує належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони безумовного (обов'язкового) відселення у вищевказаний період.
Окрім цього, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
Доводи відповідача щодо не зазначення у довідці відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради району Житомирської області від 15 квітня 2024 року № 1122 переліку архівних документів, на підставі яких видана ця довідка, не спростовують належного підтвердження цією довідкою проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення (м. Коростень Житомирської області).
У постанові від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23 Верховний Суд, вирішуючи подібне у цій справі ключове спірне питання щодо належного підтвердження пільгового стажу, вказав на те, що відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факту постійного проживання позивачки в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування, при цьому виходячи з того, що підставою для визначення статусу особи як потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яка проживає на забрудненій території, є саме довідка про період проживання на цій території, яка видається органом місцевого самоврядування (пункти 28, 29 цієї постанови).
Цим спростовано доводи відповідача щодо непідтвердження періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення щонайменше 3 роки.
Інших доказів, які б підтверджували недостовірність довідки виконавчого комітету Коростенської міської ради району Житомирської області від 15 квітня 2024 року № 1122, відповідачем не надано, як і відсутні судові рішення про її скасування, визнання недійсною або ж визнання дій органу місцевого самоврядування, що полягають у видачі цих довідок неправомірними, а тому зазначена в довідці інформація відповідає дійсності.
Також слід наголосити, що належність позивача до кола осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, ніким не оспорювалась, посвідчення є чинним, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому його наявність вказує на те, що позивач є дійсно потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Отже, позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року, що підтверджено посвідченням потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3); з 17 березня 1971 року, що підтверджено довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради району Житомирської області від 15 квітня 2024 року № 1122.
Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 07 травня 2024 року у справі № 460/38580/22 за подібних зі спірними у цій справі відносин.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23 квітня 2024 року № 064250008951 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, з дати його звернення за призначенням пенсії, суд виходить з такого.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Як вже йшлося, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-ти років в період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Згідно з інформацією, зазначеною Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в оскаржуваному рішенні від 23 квітня 2024 року № 064250008951 про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача становить 32 роки 4 місяці 6 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Як встановлено вище судом, позивачу виповнилося 54 роки 11 квітня 2024 року.
Таким чином, позивач має необхідний вік, страховий стаж та достатній строк проживання на території зони гарантованого добровільного відселення для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років позивач звернувся 15 квітня 2024 року, тобто протягом трьох місяців з дня досягнення ним 54-річного пенсійного віку, а у позовній заяві просить призначити пенсію саме з цієї дати.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначаючись щодо відповідності обраного позивачем способу захисту порушеному праву слід зважати й на його ефективність у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту). При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження за умови виконання усіх встановлених законом вимог для ухвалення такого рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Тож, дії зобов'язального характеру у межах заявлених вимог щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.