Справа № 320/22057/24 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
02 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,
за участі: представника позивача - Кареліни І.О.,
представника відповідача - Волочай О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Девенстрой» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 0077670701 форми «Р», прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», на суму 40 198 734 грн (з них за податковими зобов'язаннями 32 158 987 грн, штрафними санкціями 8 039 747 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 0324920701 форми «Р», прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 28 042 530 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час перевірки товариством подано до контролюючого органу усі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження правомірності взаємовідносин із контрагентами, які підтверджують реальність та обґрунтованість операцій з придбання будівельних робіт/послуг з будівництва нерухомості. Стверджує, що на момент прийняття наказу №9524-п від 26.11.2021 начальником ГУ ДПС у м. Києві про проведення перевірки та безпосередньо в період її проведення Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про завершення дії карантину, а відтак діяв мораторій на проведення, зокрема, документальних планових виїзних перевірок платників податків.
Позивач відмічає, що процедурні порушення, допущені податковим органом під час призначення та/або проведення перевірки, можуть бути самостійною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, якщо вони мають грубий характер і істотно порушують права платника податків. Описова частина акту перевірки ґрунтується лише на припущеннях та суб'єктивному аналізі власних інформаційних баз, контролюючим органом не надано належної правової оцінки наданим первинним документам та не надано обґрунтованих висновків щодо наче б то вчинених позивачем правопорушень чинного законодавства.
Щодо висновків про господарські операції із контрагентами ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобуд Стандарт», ТОВ «Укрсіті Білдінг», зазначає, що встановлені обставини будівництва житлових будинків та надані контролюючому органу в процесі перевірки первинні документи підтверджують фактичне виконання укладених договорів, які носять реальний характер та повністю відповідають вимогам законодавства, контролюючий орган безпідставно зробив висновки, що за будівельними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, щоб отримати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді витрат та податкового кредиту з ПДВ. Відмітив, що контрагентами позивача по господарським операціям за спірний період складені та зареєстровані належним чином податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і даний факт не заперечується в акті перевірки відповідачем, що було для позивача по справі підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відтак фактично відповідач притягнув позивача до відповідальності за дії/бездіяльність третіх осіб, тоді як сам позивач жодного порушення податкового законодавства не вчиняв.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «БК «Девенстрой» з контрагентами, які мають ознаки нереальності здійснюваних операцій. Перевіркою встановлено, що відповідно поданих ТОВ «БК Будівельний майданчик», ТОВ «Рассел Пром», ТОВ «БГ «БУДДЕКОРСЕРВІС», ТОВ «БК ТИТАН», ТОВ «БК Санвест» податкових звітностей, виявлено відсутність кваліфікованих трудових ресурсів та основних засобів на підприємстві, що, як наслідок, унеможливлює здійснення фінансово - господарських операцій щодо виконання будівельних робіт для ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобуд Стандарт» та ТОВ «Укрсіті Білдінг».
Встановлено нереальність придбання ТОВ «БК «Девенстрой» будівельних послуг у ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобут Стандарт» та ТОВ «Укрсіті Білдінг», на підставі того, що отримані даними підприємствами будівельні послуги від вищезазначених контрагентів є нереальними, а підприємства створені та використовувались лише з метою оформлення документообігу по нереальних господарських операціях та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Щодо проведення перевірки під час дії мораторію апелянт зазначає, що податковим органом виконувалися відповідні норми Постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 року, яка станом на момент проведення перевірки була чинною та не визнаною недійсною або скасованою і, відповідно, надає повне право податковому органу проводити податкові перевірки.
Апелянт стверджує, що мораторій на проведення перевірки не містить приписів, заборон або обов'язку зупинення податкової перевірки у випадках, коли податковим органом додержано процедуру проведення перевірки, а платником допущено контролюючий орган до його проведення, внаслідок чого податковий орган має повне право провести перевірку.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 та від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» - адвоката Кареліни І.О. 06.12.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що акт перевірки не містить будь-якого логічного обґрунтування проведення даної перевірки поза встановленими чинним законодавством строками, в акті відсутня інформація про зупинення, продовження або перенесення строків проведення перевірки, які б пояснювали та обґрунтовували такий тривалий період проведення перевірки позивача.
Всупереч вимогам чинного законодавства документальна планова виїзна перевірка позивача тривала майже два роки, що свідчить про порушення контролюючим органом термінів, встановлених Податковим кодексом України для проведення такої перевірки, отже правовим наслідком закінчення строку проведення податкової перевірки є втрата податковим органом права на проведення такої перевірки. Представник вважає, що рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є незаконними та протиправними, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в необхідності їх скасування.
Позивач подавав до ГУ ДПС у м. Києві заперечення за вих. №16/01-24 від 16.01.2024 на акт перевірки, проте контролюючим органом не враховано заперечення позивача, та надано відповідь, висновки якої дублюються з актом перевірки.
Представник позивача звертає увагу суду, що ТОВ «БК «Девенстрой» є сумлінним платником податків, належним чином виконує свої обов'язки, передбачені статтею 67 Конституції України та сплачує податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Позивач продовжує стабільну господарську діяльність, усвідомлює свої зобов'язання перед державним бюджетом та належним чином виконує свої податкові зобов'язання в повному обсязі. Обставини встановлені судом та надані контролюючому органу в процесі перевірки первинні документи підтверджують фактичне виконання укладених договорів, які носять реальний характер та повністю відповідають вимогам законодавства.
В судове засідання з'явилися представники сторін, підтримали свої позиції по справі.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу №9524-п від 26.11.2021 начальника Головного управління ДПС у м. Києві, відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст.13 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальноообов'язкове державне соціальне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «Девенстрой» з 20.12.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів.
Згідно до пп. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст.82 ПКУ, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2022 рік, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 26.11.2021 №9524-п була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «БК «Девенстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 відповідно затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено Акт №84217/ж5/26-15-07-01-02/37000870 від 20.12.2023 (далі - акт перевірки).
В акті зафіксовані наступні висновки контролюючого органу:
- п. 44.1, п. 44.2, п. 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 №2755- VI, із змінами та доповненнями, п. 5, п.6, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 4, п.1, 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 28 042 530 грн, у тому числі за 2019рік - на 9 397 246 грн., за 2020 рік - на 12 513 686 грн, за 9 місяців 2021 року - 6131 598 гривень;
- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, занижено податок на додану вартість у сумі 32 158 987 грн, в тому числі: 01.2019 -159606 грн, 02.2019- 191666 грн, 04.2019 - 2163659 грн, 06.2019 -104660 грн, 08.2019 - 2825991 грн, 09.2019- 1602797 грн, 10.2019- 1150138 грн, 11.2019 - 49747 грн, 12.2019- 2140663 грн, 01.2020- 2219318 грн, 03.2020- 1829008 грн, 04.2020 - 923077 грн, 05.2020- 1455041 грн, 07.2020 - 2605562 грн, 08.2020- 1261414 грн, 09.2020 - 2090752 грн, 10.2020- 1430057 грн, 11.2020- 1280175 грн, 12.2020 - 335082 грн, 04.2021- 15113 73 грн, 05.2021- 4174 грн, 06.2021 - 123276 грн, 07.2021 - 3836426 грн, 08.2021 - 865325 грн, та завищено суму від 'ємного значення об'єкта оподаткування за 09.2021 - 8008 гривень;
- п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, внаслідок несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене в податковій звітності за грудень 2020 року;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасна реєстрація розрахунків коригувань.
До вказаних висновків контролюючий орган дійшов виходячи із перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «БК «Девенстрой» із контрагентам ТОВ «Благобуд Гарант», ТОВ «Благобут Стандарт» та ТОВ «Укрсіті Білдінг».
Позивач подавав до ГУ ДПС у м. Києві заперечення за вих. №16/01- 24 від 16.01.2024 (вх. від 17.01.2024 №5374/6) на акт перевірки.
ГУ ДПС у м. Києві надано відповідь від 31.01.2024 №1813/І/26-15-07-01-02, в якій зазначено про залишення без задоволення заперечень на Акт перевірки, висновки Акту перевірки залишені без змін.
На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві 07.02.2024 прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0077660701 (форми «Р»), яким ТОВ «БК «Девенстрой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств», на суму 30 391 842 грн (з них за податковими зобов'язаннями 28 042 530 грн, штрафними санкціями 2 349 312 грн);
- податкове повідомлення-рішення № 0077670701 (форми «Р»), яким ТОВ «БК «Девенстрой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», на суму 40 198 734 грн (з них за податковими зобов'язаннями 32 158 987 грн, штрафними санкціями 8 039 747 грн).
ТОВ «БК «Девенстрой» оскаржило зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, шляхом подання відповідної скарги від 20.02.2024 вх. №5868/6 та доповнень до скарги від 09.04.2024 вх. 13847/6.
Рішенням Державної податкової служби України за №11204/6/99-00-06-01-01-06 від 18.04.2024, за результатами розгляду скарги ТОВ «БК «Девенстрой» та доповнення до скарги, частково задоволено скаргу, скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 №0077660701 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2 349 312 грн, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 №0077670701 залишено без змін.
ГУ ДПС у м. Києві прийнято, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2024 року № 0324920701 форми «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 28 042 530 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до положень статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов'язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Порядок проведення документальної позапланової перевірки визначений статтею 78 Податкового кодексу України.
Зокрема, підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається: у разі розгляду заперечення до акта перевірки, - контролюючим органом, який проводив перевірку.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пунктів 78.5-78.6 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням меж апеляційного провадження ключовим питанням у цій справі є те, чи належить проведення цієї спірної документальної планової виїзної перевірки на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанови КМУ №89 до тих процедурних порушень, які об'єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих згідно із такими висновками.
Для вирішення цього питання першочергово слід встановити, чи є протиправним проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанови КМУ №89.
Як загальновідомо, 18.03.2020 року набрав чинності Закон України від 17.03.2020р. №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Зокрема, згідно із пунктом 52-2 було установлено «мораторій» на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Далі, як відомо, Законом України від 30.03.2020р. №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено 7 новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.
29.05.2020 року набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України фактично запровадив «мораторій» на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
Водночас, 04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Таким чином, фактично виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та Постановою КМУ №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
Судова колегія зазначає, що Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, зокрема, у постанові від 22.02.2022 у справі №420/12859/21 Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податквоого кодексу України.
Крім того, у постанові від 27.04.2022 у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав цю позицію про неможливість застосування постанови КМУ №89, як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що ця постанова КМУ №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв'язку з чим, згідно з п.3.1 ст.3 ПК України, не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов'язаних з оподаткуванням.
Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
При цьому, за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію щодо проведення податкових перевірок може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18).
Крім того, статтею 5 ПК України врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно з приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон №794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.
Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).
Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Як вже зазначалось, постанова №89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-IX.
Так, відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/18646/21.
Законом №909-IX, пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.
Постанова ж Кабінету Міністрів України №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" прийнята 3 лютого 2021 року.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз'яснював, що:
- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);
- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).
Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).
У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 зазначений Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
У даному ж випадку, Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.
Разом з тим, сам Закон України "Про Державний бюджет України" як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв'язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов'язаних з оподаткуванням.
Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2023 у справі №140/607/22.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", яка набрала чинності 12.03.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України було встановлено карантин.
У подальшому, постановами Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалася та завершилася з 01 липня 2023 року.
Отже, Кабінетом Міністрів України на момент призначення та проведення Головним управлінням ДПС у м. Києві документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «Девенстрой», результати якої були оформлені актом від 20.12.2023 № 84217/ж5/26-14-07-01-02/37000870, не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 03 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової виїзної перевірки з дотриманням вимог статті 77 ПК України.
Такий висновок суду узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду.
Зокрема, у постановах від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 21 грудня 2022 року у справі №160/14976/21 Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 6 липня 2022 року у справі №360/1182/21, від 06 грудня 2023 року у справі №480/6598/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 520/20064/21, від 04 січня 2024 року у справі № 440/7730/22 тощо, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Отже, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та вищевказану практику Верховного Суду контролюючі органи не були наділені повноваженнями здійснювати проведення документальних планових перевірок на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 3 лютого 2021 року №89.
За таких обставин, з огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що призначення та проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки позивача є протиправним та свідчить про неправомірне складання відповідного акта перевірки від 20.12.2023 №84217/ж5/26-15-07-01-02/37000870.
Що ж стосується питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово досліджувалося і вирішувалося Верховним Судом.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду 21 лютого 2020 року в рамках справи № 826/17123/18 наголосив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 зазначила таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
При цьому, встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.
У зазначеній вище постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №140/607/22 також зазначено таке:
«Суд зауважує, що проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом. Вказане є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень, а тому до аналізу решти доводів, зокрема, щодо суті покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів не вдається».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені порушення, які допущені відповідачем у вигляді проведення перевірки, яка, у свою чергу, була проведена за відсутності відповідних повноважень внаслідок запровадженого мораторію, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, що не потребує переходу до суті покладених в основу спірних податкових правопорушень.
У даній справі перевірку позивача проведено всупереч дії мораторію, встановленому п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України що, відповідно, нівелює її наслідки. Відтак, прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 07 лютого 2024 року № 0077670701 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 40 198 734 грн (з них за податковими зобов'язаннями 32 158 987 грн, штрафними санкціями 8 039 747 грн) та від 23 квітня 2024 року № 0324920701 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 28 042 530 грн.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
У сукупності наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем в суді першої інстанції та в апеляційному суді не спростовано доводів та аргументів позивача, не надано належних, достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції, як і не доведено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє, не змінює та не скасовує рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №320/22057/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова