Справа № 620/8093/22 Суддя першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
02 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Мельничука В.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі - Рожок В.В.,
за участю - Роєнка О.В. - представника відповідача, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на проголошену у відкритому судовому засіданні ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, повний текст якої складено 29 листопада 2024 року, про відмову у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2024 року Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ НП в Чернігівській області) звернулося в Чернігівський окружний адміністративний суд із заявою, в якій просило визнати виконавчий лист №620/8093/23 таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2016 рік та 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ НП в Чернігівській області не доведено, що виконавчий лист 27 жовтня 2023 року видано помилково чи обов'язок боржника виконати рішення суду відсутній у зв'язку з припиненням такого, добровільним виконанням або з інших причин.
Не погоджуючись із ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, ГУ НП в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права, та задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що під час виконання рішення суду у справі №620/8093/22 ГУ НП в Чернігівській області було встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) протягом 2015, 2016 та 2018 років надавалася відпустка як учаснику бойових дій, що свідчить про відсутність підстав для виплати її компенсації при звільненні.
Після усунення визначених в ухвалі від 17 грудня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 27 лютого 2025 року.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 квітня 2025 року.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 02 квітня 2025 року.
У судовому засіданні представник ГУ НП в Чернігівській області доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, яке набрало законної сили 28 вересня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №620/8093/22 до ГУ НП в Чернігівській області задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік;
- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
27 жовтня 2023 року Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/8093/22.
Матеріали справи також свідчать, що 07 травня 2024 року від Головного управління Національної поліції в Чернігівській області в Чернігівський окружний адміністративний суд надійшла заява про визнання виконавчого документа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 27 жовтня 2023 року у справі № 620/8093/22 таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язання сплатити грошову компенсацію соціальних відпусток відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2015, 2016 та 2018 роки у зв'язку з їх фактичним використанням позивачем.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України та врахувавши правові позиції Верховного Суду у справах №752/2391/17 (2а-14/09) та №819/523/16, прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви, оскільки існування будь-яких матеріально-правових і процесуально-правових підстав для її задоволення ГУ НП в Чернігівській області не наведено.
З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Згідно статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частин першої і другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 370 КАС України судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційним Судом України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 наголосив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Абзацом першим частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У свою чергу, відповідно до абзацу першого частини першої, частини другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як випливає зі змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року, на яку посилається Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №752/2391/17 (2а-14/09), наведені у статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Матеріали справи свідчать, що вимога визнати виконавчий лист від 27 жовтня 2023 року №620/8093/22 в частині таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовується ГУ НП в Чернігівській області тим, що під час виконання рішення суду у цій справі було встановлено, що ОСОБА_1 під час служби в ГУ НП в Чернігівській області у період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2018 року додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій використав за 2015, 2016 та 2018 роки. Тому, на переконання апелянта, підстави для її нарахування та виплати ОСОБА_1 відсутні.
Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №620/8093/22 ГУ НП в Чернігівській області не оскаржувалося, набрало законної сили, а тому в силу наведених вище положень Конституції України є обов'язковим до виконання.
Доказів, що апелянт звертався до суду із заявами про зміну способу і порядку виконання рішення або із заявою про роз'яснення рішення у випадку неможливості його виконання, матеріали справи не містять.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено підстав та не надано доказів про те, що на день видачі судом виконавчого листа у справі №620/8093/22 (27 жовтня 2023 року) його було видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, на підставі яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
У свою чергу, на переконання колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, незгода ГУ НП в Чернігівській області із постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №620/8093/22 та неможливість, за твердженням апелянта, виконати судове рішення в частині, в силу приписів статті 374 КАС України не є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ГУ НП в Чернігівській області про визнання виконавчого листа №620/8093/23 таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, 2016 рік та 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
До того ж колегія суддів не може не зауважити на те, що із аналогічною заявою ГУ НП в Чернігівській області вже зверталося до Чернігівського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 15 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, в її задоволенні відмовив.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №620/8093/22 про відмову у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді В.П. Мельничук
Ю.К. Черпак
Повне рішення складено 02 квітня 2025 року.